5. Меркантилізм в українській економічній думці.

Перші риси меркантилізму були властиві і українській економічній думці кінця 17 ст. – початку 18 ст.

Феофан Прокопович (1681 - 1736) – історик, філософ, письменник, політичний діяч, професор Києво-Могилянської академії, згодом її ректор.

Слід звернути увагу на меркантилістичну політику уряду Б.Хмельницького. До таких заходів належать такі акти державного втручання:

а) звільнення міщанства від деяких феодальних повинностей і підвищення ролі самоуправління міст, що привело до зростання їхнього значення як центрів ремісництва і торгівлі;

б) сприяння розвитку внутрішньої торгівлі за допомогою наказів про охорону купецьких прав;

в) заохочення зовнішньої торгівлі через звільнення ввізного чи вивізного мита.

Григорій Грабянка та Самійло Величко – ідеологи козацької старшини та шляхетства – також надавали великого значення розвитку ремесел та торгівлі.

6. Предтечі класичної політичної економії

На початку XVII ст. центр економічних інтересів перемістився у сферу виробництва. Найшвидше це відбулося в Англії. Виробництво вийшло на перший план, а система протекціонізму стала йому перешкодою. Виникає критика поглядів меркантилістів. Зароджується нова економічна школа, яку пізніше назвуть класичною. Джерело багатства вбачалося не в обміні, а в праці.

Родоначальником класичної політекономії в Англії є Вільям Петті.

Основні погляди Петті:

- вперше запропонував новий метод дослідження (перейшов від опису явищ до їх аналізу);

- вперше ввів поняття двоїстої ціни: природної і політичної (природну ціну визначають затратами праці);

- джерелом вартості вважає лише працю, затрачену на добування цінних металів. Вартість інших товарів визначають через обмін;

- вважає, що на вартість товару впливають дві величини: праця і земля. Він пише, що праця є батьком багатства, а земля - його матір'ю. Отже, джерелом багатства є праця і природа;

- вперше поставив питання про необхідність створення державної статистичної служби, склав перші баланси робочої сили (праця "Політична арифметика");

- вперше запропонував методику обчислення національного доходу (сума споживчих витрат населення) і національного багатства. Вперше обчислив розмір національного багатства Англії.

Теорія заробітної плати

Праця, на думку Петті, є товаром, а заробітна плата - природною ціною праці. Ціна праці, тобто заробітна плата, визначалася на основі її вищої межі - фізичного мінімуму засобів існування. Він обгрунтував "теорію мінімальних засобів існування": якщо робітникам будуть платити вдвічі більше, вони працюватимуть вдвічі менше.

Теорія ренти

Рента - це вартість сільськогосподарської продукції за мінусом витрат виробництва. Є і натяки на диференціальну ренту.

Теорія ціни землі

Ціна землі - це сума річних рент. Вона дорівнює кількості років (21), помножених на ренту (три покоління: дід у віці 50 р., батько - 28 р. і син -7 р. одночасно проживуть 21 рік).

У Франції виникнення класичної політекономії пов'язане з іменем П. Буагільбера.

Елементи економічної системи Буагільбера:

1. велика податкова реформа (ввести замість старого регресивного оподаткування пропорційне або прогресивне);

2. звільнення внутрішньої торгівлі від будь-яких обмежень;

3. введення вільного ринку зерна і нестримання зростання цін.

Найголовніші ідеї економічної системи Буагільбера:

1. Основна умова рівноваги і прогресу - нормальні ціни, тобто ціни, які задовольняють такі умови:

-забезпечують кожній галузі покриття витрат виробництва і деякий прибуток;

-забезпечують безперебійний процес реалізації товару і підтримують стійкий попит;

-за яких "гроші знають своє місце" (обслуговують обіг і не мають тиранічної влади над людьми).

2. Принцип свободи торгівлі і підприємництва "laissez faire" (лессе фер).

Буагільбер розрізняв:

- "істинну вартість" - кількість затраченої праці;

- ринкову ціну - відхилення від "істинної вартості" внаслідок обігу грошейю

Ідеї Буагільбера далі розвивали фізіократи.

Економічна теорія фізіократів.

Першим фізіократом можна назвати Річарда Кантільйона.

Фізіократи критично ставилися до меркантилістів та політики французького уряду (міністр Кольбер), які перешкоджали вільній торгівлі і свободі підприємництва. На думку фізіократів, багатство нації залежить від рівня розвитку землеробства. Звідси випливає концепція чистого продукту.

Чистий продукт, тобто надлишок над витратами виробництва, є даром природи, а отримати його можна, лише приклавши працю до землі. Решта галузей лише переробляють те, що створене землею, враховуючи й корисні копалини.

Фізіократи поділяли суспільство на три класи:

1. Продуктивний клас, який створює чистий продукт - пра­цівники землеробства.

2. Клас землевласників, які отримують ренту, король і церква.

3. Безплідний клас (усі решта).

Фізіократи вперше розмежували капітал на основний і оборотний. Основний капітал (початкові аванси) містив витрати на сільськогосподарську техніку, будівлі, робочу худобу. Оборотний капітал (щорічні аванси) - це витрати на насіння і заробітну плату.

За грішми фізіократи визнавали лише функцію засобу обігу, - функція нагромадження є шкідливою для суспільства. Кількість грошей в обороті, за фізіократами, залежить від рівня відтворення: маса грошей може збільшуватися лише пропорційно до зростання виробництва, інакше збільшення грошей в обороті призведе до його скорочення.

Школу фізіократів очолював Франсуа Кене.

Провідною ідеєю Кене була концепція "природного порядку" - дія законів природи у суспільстві. Вона передбачала вільну конкуренцію в економіці без втручання держави.

Кене є автором першої в історії макроекономічної моделі "Економічна таблиця", яка являє собою схему руху ВНД.

Обмеження, які встановлює Кене у своїй "Економічній таблиці":

1Еквівалентність обміну.

2Незмінність цін.

3Абстрагування від зовнішнього ринку.

Жак Тюрго доповнив і розвинув теорію фізіократів.

Вважав, що продукт, який створений капіталом, розпадається на дві частини:

1. одна компенсує витрачений капітал;

2. друга є прибутком на капітал:

- підприємницький дохід;

- оплата праці і ризику власника капіталу;

- земельна рента.