МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ „ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”

Історія економіки та економічної думки короткий конспект лекцій

для студентів економічних спеціальностей

Затверджено

на засіданні кафедри

теоретичної та прикладної економіки

Протокол № від . .2013р.

Львів – 2013

Тема 1. Вступ. Предмет, метод та періодизація курсу «Історія економіки та економічної думки»

1. Історія економіки та економічної думки як наука.

2. Завдання та методологія курсу.

3. Етапи та напрями розвитку (періодизація) історії економіки та історії економічної думки.

1. Історія економіки та економічної думки як наука.

Історія економіки та економічної думки – це наука, вивчає господарську діяльність людства в історичному розвитку та її наукове відображення в економічних поглядах і вченнях починаючи з первісного суспільства і до сучасності; економічну політику провідних держав світу і України; досліджує загальні закономірності та особливості економічного життя в окремих країнах.

Предметом ІЕтаЕД є динаміка змін економічних умов існування суспільства, закономірностей цих змін та відображення цих процесів в економічній думці, в економічних поглядах, школах, течіях.

Об’єкт ІЕтаЕД - історичні явища і факти господарського життя суспільства

2. Завдання та методологія курсу.

Центральне місце в методології ІЕтаЕД посідають:

- системний аналіз - передбачає розгляд кожного об'єкта як цілісного утворення, що має складну внутрішню структурну будову

- генезис - передбачає поєднання історичного та теоретичного аспектів дослідження фактів господарського життя суспільства. Генезис — це такий спосіб аналізу, що здійснюється з позицій цілісності господарства суспільства та по засадах певної наукової парадигми. У ньому органічно поєднуються два боки предмета історико-економічної науки — історизм фактів і їх теоретичне відображення.

Основні завдання історії економіки та економічної думки полягають у:

- формуванні економічного мислення;

- розумінні закономірностей розвитку та функціонування основних господарських форм та їх взаємозв'язку і взаємообумовленості, відповідності чи невідповідності їм економічних теорій;

- з'ясування причин та факторів, що обумовлювали необхідність виникнення нових, альтернативних, економічних поглядів, думок, теорій та шкіл.

3. Етапи та напрями розвитку (періодизація) іЕтаЕд.

Важливою проблемою ІЕ та ЕД є її періодизація. Під періодизацією розуміється певна класифікація фактів (факторів), яка дозволяє зрозуміти внутрішню логіку розвитку господарської діяльності, причини змін одного типу господарювання іншим.

В першій половині 19 ст. зявляється періодизація Ф.Ліста, в основу якої покладено переважаючий тип господарської діяльності людства. Відповідно до цього він виділив 5 періодів:

1. мисливський;

2. скотарський (випас пастухами худоби);

3. землеробський;

4. землеробсько-мануфактурний;

5. землеробсько-мануфактурно-торговий.

В основі періодизації Б. Гільдебранта лежить пануючий спосіб обміну й він поділив історію на три етапи:

1. натуральне господарство;

2. грошове господарство;

3. кредитне господарство.

Дуже близько до нього був К.Бюхер, який поділив історію господарського буття людства на:

1. натуральне господарство;

2. муніципальне (міське) господарство;

3. грошове господарство .

Історія людства за К.Марксом ділиться на три етапи та пять суспільно-економічних формацій:

- докласове суспільство (первісно-общинний лад);

- класове суспільство (яке поділяється на рабовласницький, феодальний та капіталістичний лад);

- безкласове суспільство (комуністичний лад, першим етапом якого є соціалізм).

Цілком інший принцип покладено у періодизацію Л.Мечнікова, який поділив історію людства за основними шляхами, які забезпечували обмін (торгові шляхи):

1. річковий;

2. середземноморський;

3. океанічний період.

Досить популярною є схема періодизації У. Ростоу, яка базується на рівні технологічного розвитку суспільства (теорія стадій економічного зростання), якому на кожному етапі відповідає «провідна ланка в економіці»:

1. Традиційне суспільство – провідною ланкою є сільське господарство;

2. Стадія підготовки до зсуву (злету), коли поступово промисловість починає випереджати сільське господарство;

3. Стадія зсуву – провідною ланкою стає промисловість;

4. Індустріальна стадія – провідною ланкою стає виготовлення засобів виробництва;

5. Стадія масового споживання – провідною ланкою є виробництво предметів масового споживання;

6. Стадія пошуку якості життя – провідною ланкою є сфера послуг.

Сьогодні в Україні вивчається курс економічної історії світу та України, де для періодизації її вибрано таку схему:

- господарські форми первісної доби та перших цивілізацій (від найдавніших часів - V ст. н. е.)

- господарські форми доби Середньовіччя (6 – 15 ст.)

- господарські форми періоду формування індустріального суспільства (16 – перша половина 19 ст.);

- господарські форми індустріального та постіндустріального суспільства (друга половина 19 – початок 21 ст.).

У розвитку економічної думки можна виділити такі основні періоди з відповідними напрямами всередині них:

1. докласична економічна думка, яка охоплює економічну думку Стародавнього Сходу (Китай, Індія, Вавилон, Єгипет), античності (стародавні Греція та Рим) та середньовіччя. Також сюди входить економічна думка періоду меркантилізму;

2. класична політична економія — В. Петті, П. Буагільбер, школа фізіократів на чолі з Ф. Кене; А. Сміт, Д. Рікардо, Т. Р. Мальтус, Ж. Б. Сей, Ф. Бастіа, У. Н. Сеніор, Дж. Ст. Мілль;

3. альтернативні класичній школі напрями економічної думки, — історична школа, марксистська економічна теорія та економічні концепції соціал-демократії;

4. неокласичний напрям економічної теорії— виникнення та розвиток маржиналізму: австрійська (К. Менгер, Ф. Візер, О. Бем-Баверк), лозанська (Л. Вальрас, В. Парето), кембриджська (А. Маршалл) та американська (Дж. Б. Кларк) школи;

5. основні напрями економічної думки XX— початку XXI ст. — виникнення та еволюція інституціонального напряму і кейнсіанства, еволюція неокласичного напряму та економічний неолібералізм, економічні теорії неоконсерватизму.