1.=34

2. Промислові забруднення діляться на:

—механічні (>запиление атмосфери, тверді частки, й різноманітні предмети у воді й грунті);

—хімічні (газоподібні, рідкі й тверді хімічні з'єднання заліза і елементи, які у атмосферу і гідросферу і вступаючи у взаємодію Космосу з навколишнім середовищем);

-фізичні (всі види енергії як відходи різноманітних виробництв, теплової, механічної, зокрема вібрація, шум, ультразвук. Так, для хімічної промисловості характерні токсичні відходи, а машинобудування — великою мірою відходи хімічно інертні (ЗІ₂, абразиви тощо.) Важливим є те, що цілком нешкідливих відходів немає (>CO₂ знижує повітря відносне зміст Про₂, а абразивна пил, потрапляючи на слизові очей і гору дихальні шляху можуть призвести до захворювань). Саме тому шкідливі речовини ототожнюються з визначенням «токсичного речовини» навіть за відсутності власне отруйних властивостей.

боку на довкілля, забруднення поділяються на:

—стійкі (>неразрушаемие);

—нестійкі,разрушаемие під впливом природних хіміко-біологічних процесів.

3. Показники Гранично допустима концентрація (ГДК) – максимальна кількість шкідливих речовин в одиниці об’єму або маси середовища (води, повітря або ґрунту, продуктів харчування), яка при достатньо тривалій дії практично не впливає на стан здоров’я людини та не викликає залишкових ефектів (тобто не відбивається на майбутніх поколіннях тощо). ^ Для повітряного середовища: ГДКр.з. – робочої зони, за яку вважають простір заввишки до 2 м над підлогою в місцевості, де знаходяться робітники (рівень вдихання); ГДКм.р. – максимальна разова (при вдиханні впродовж 20 хв. не повинна спричиняти негативних наслідків в організмі людини); ГДКс.д. – середньодобова (не повинна негативно впливати в разі вдихання протягом 24 год.). ^ Для водного середовища: ГДКв. – у воді господарсько-питного й культурно-побутового призначення; ГДКв.р. – у водоймах рибогосподарського водокористування (як правило, більш жорсткі, оскільки при переході шкідливих речовин по харчовим ланцюгам відбувається їх біологічне накопичення до шкідливих для життя величин. Тому рибогосподарські ГДК в три рази нижче санітарних норм, нафтопордуктів – у шість разів, важких металів – в 100 разів). ^ Для ґрунту: ГДКгр – в орному шарі ґрунту (оцінюється за транслокаціонним показником шкідливості, що відбиває можливий рівень накопичення токсинів в харчових продуктах).

Гранично допустимі скиди (ГДС) речовин у водні об’єкти характеризуються максимально допустимою масою речовин, котрі можуть бути відведені у встановленому режимі за одиницю часу з метою забезпечення норм якості води у контрольному пункті.

Гранично допустимі викиди (ГДВ) – це кількість шкідливих речовин, що не має перевищуватись під час викиду в повітря за одиницю часу, щоб концентрація забрудників повітря на межі санітарно-захисної зони (ділянка землі навколо підприємств, засаджена пилостійкими деревами, що відокремлює їх від житлових масивів з метою зменшення шкідливого впливу цих підприємств на здоров’я людей) не перевищувала ГДК.