Основний зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми магістерської роботи, відображено мету, основні завдання, об’єкт і предмет дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення, наведено дані про апробацію одержаних результатів.

У першому розділі „Теоретичні основи бухгалтерського обліку виробничих запасів” - спочатку вказується анотативно перелік завдань вирішених у теоретичному аспекті.

Приклад досліджено трактування понять „запаси”, „виробничі запаси”, „товарно-виробничі запаси”, поглиблено класифікацію виробничих запасів із врахуванням особливостей сільськогосподарських підприємств для підвищення ефективності функціонування системи бухгалтерського обліку, досліджено документацію, методологічні підходи щодо обліку виробничих запасів.

Далі наводиться стислий виклад ходу та результатів досліджень, виконаних у межах першого розділу з акцентом на положення наукової новизни та належною ілюстрацією засобами унаочнення.

Приклад важливою обліково-економічною категорією, об’єктом обліку, фактором ефективності виробничого процесу є запаси, які займають вагоме місце в складі оборотних активів будь-якого підприємства, тому обґрунтування сутності таких понять, як „запаси”, „виробничі запаси” та „товарно-виробничі запаси”, для сільськогосподарських підприємств мають вирішальне значення.

Найбільш узагальнюючим із наведених вище є категорія „запаси”, яке можна ототожнювати із поняттям „товарно-матеріальні цінності”. Обґрунтовано, що складовими запасів є товарно-виробничі запаси, а до останніх включаються виробничі запаси.

У ході проведеного дослідження визначено, що запаси – це товарно-матеріальні цінності, які включають товарно-виробничі запаси, товари, а також поточні біологічні активи і продукцію сільськогосподарського виробництва, якщо їх оцінку здійснено у відповідності до П(С)БО 9 „Запаси”.

За результатами дослідження встановлено, що у визначенні виробничих запасів необхідно вказати на їх приналежність до засобів господарювання, походження та функції, участь у процесі створення вартості, тривалість їх використання та наявність права власності підприємства на них. Враховуючи всі наведені ознаки, доведено, що виробничі запаси – це предмети праці, які є власністю підприємства, зберігаються на складах, забезпечують виробничий процес лише один раз, змінюють або не змінюють при цьому свою форму та властивості й переносять свою вартість на вартість створеного продукту.

І так далі...

Інформація про результати дослідження стану охорони праці та рівня робіт з екологічної експертизи наводиться стисло (2-3 речення) з констатацією оцінки стану проведення означених робіт.

Висновки

Висновки мають відповідати тільки тому матеріалу, що викладений у роботі. Формують висновки наприкінці роботи як підсумковий матеріал у вигляді окремих тез. Їх подають в гранично-стислому викладі. Але й при цьому слід дотримуватися принципу: у висновках слід йти від конкретних до більш загальних і важливих положень.

Закінчення (загальні висновки) не повинно повторювати проміжні узагальнення з розділів. Висновки доцільно виконати незначним обсягом за кількістю сторінок, але місткими за інформаційним наповненням. Якісно сформований висновок характеризується тим, що особа, яка не знайома з дослідженнями, прочитавши його, може представити якісну сутність даної роботи (без її методичних і конкретних кількісних аспектів) і зробити висновки про можливі напрями подальших досліджень.

Виклад матеріалу висновків доцільно почати з короткого ємкого абзацу, що підкреслить актуальність теми роботи. Далі слід навести речення переходу до пунктів висновків, що послідовно сформульовані за структурними елементами плану.

Приклад. Проведені дослідження щодо методологічних та організаційних засад обліку наявності і руху основних засобів дають підставу зробити ряд висновків і визначити напрями удосконалення:

1.

2.

3.

Пункти висновків доцільно формулювати за структурою: „Суть проблемного питання та процедура дослідження, що його виявила → результат дослідження”

Приклад. „... Дослідження засад класифікації основних засобів виявило потребу у її удосконаленні. Основною класифікаційною ознакою є цільове призначення, згідно якого основні засоби поділяють на дві групи: активна та пасивна частина. З метою поліпшення управління основними засобами їх класифікацію слід доповнити новою ознакою за ступенем зношеності, що забезпечить більш якісну й оперативну інформацію про їх функціональну придатність”.