- •1.Психологія в системі наук. Становлення психології як науки про сутність і закономірності розвитку психіки, завдання психології. Основні галузі психології.
- •2.Основні форми прояву психіки та їхній взаємозв’язок: психічні процеси, стани, властивості.
- •3. Відчуття види та властивості
- •Дистантні відчуття
- •Контактні відчуття
- •Глибинні відчуття
- •4.Класифікація та види відчуттів
- •5.Фізіологічні основи відчуттів.
- •6.Поняття про сприймання
- •7. Класифікація та види сприймання
- •8. Загальні властивості та індивідуальні особливості сприймання
- •Предметність
- •Цілісність та структурність
- •9. Індивідуальні відмінності у сприйманні
- •10. Поняття про увагу її фізіологічну основу.
- •11. Функції уваги. Природа уваги в теорії і концепціях Поняття про увагу, її критерії та функції
- •Теорії та фізіологічні основи уваги
- •12. Види уваги, їхня характеристика. Форми і властивості уваги
- •13 Вікові та індивідуальні особливості уваги. Основні критерії розвитку уваги.
- •14. Поняття про пам'ять
- •15. Класифікація і види пам`яті
- •16.Поняття про мислення
- •17.Функціонально-операційний бік мислення. Мислення як процес
- •18. Поняття про уявлення та уяву
- •19. Види уяви
- •20. Основна відмінність продуктивної і репродуктивної
- •21,22 Емоціїі почуття, їхня характеристика, види та загальні властивості.
- •23.Афективна сфера особистості.Оцінка і спонукання.
- •24. Воля. Функції волі. Вольова регуляція поведінки.
- •25.Воля як вища психічна функція
- •26. Критерії вольової поведінки. Вольова дія, її основні фази. Вольовий акт.
- •Критерії волі
- •Умови вольового регулювання поведінки
- •27 Особистість і темперамент. Проблеми виховання,навчання і професійної діяльності
- •28 Класифікація вольових якостей особистості. Розвиток та виховання вольової активності людини
- •Системні вольові якості
- •29.Структура та характеристика провідних рис характеру людини. Акцентуація рис характеру.
- •30. Здібності. Природні та соціальні передумови здібностей.
- •31. Поняття особистості у психології. Людина, індивід, особистість, індивідуальність.
- •32. Особистість як об’єкт і суб’єкт соціальної взаємодії. Склад і структура особистості.
- •33. Формування та розвиток особистості. Шляхи, умови, фактори особистісного зростання.
- •34. Спрямованість особистості: поняття, суть, зміст,види..
- •35. Загальна характеристика регуляторних процесів. Основні поняття саморегуляції,діяльності і поведінки.
- •36. Основні моделі вікового розвитку. Вікова періодизація розвитку людини.
- •37) Потребнісно-мотиваційна підсистема діяльності та поведінки особистості. Активність особистості та її джерела
- •38.Операціональна система діяльності та поведінки особистості.
- •39. Інформаційна основа діяльності
- •40. Психологічні аспекти прийняття рішень
38.Операціональна система діяльності та поведінки особистості.
Діяльність, поведінка - найзагальніші форми цілісного вияву активності особистості як суб'єкта.
Розглядаючи проблему детермінації поведінки, психіки, психологи звертаються до пояснення реальної поведінки конкретних людей, зразу ж виявляється обмеженість будь якого з відомих у психологи законів, виведених у процесі лабораторних експериментальних досліджень. Такі закони діють, визначені в них зв'язки справді мають місце, але виявляються по-різному, залежно від умов життя, предметної, професійної діяльності. Психічні явища проявляються в діяльності, поведінці людей -це їхня особливість. Лабораторні ж дослідження проводяться у штучних умовах, вони здебільшого аналітичні, тобто завдання, які ставляться перед досліджуваними, не є повними відповідниками реальних дій, реальних понеділкових актів. Важливим є й те, що діяльнісні, поведінкові ситуації динамічні, мінливі Ситуація не зберігається "у незмінному вигляді; вона змінюється під впливом поведінки, завдяки чому виникають нові впливи на суб'єкта" (Б. Ф. Ломов, 1984).
Подолання цієї обмеженості вчені вбачають у системному підході до вивчення діяльності, поведінки. Основні положення цього підходу такі: 1) діяльність, поведінка є багаторівневими, поліфункціональними системами; 2) людина як індивід, особистість, індивідуальність - компонент багатьох підсистем суспільства; багатоманітність підсистем і сторін, у які особистість включена, зумовлює і багатоманітність її властивостей; 3) психічне виявляється у багатьох зовнішніх і внутрішніх відношеннях, у яких воно існує як цілісна система.
Аналіз літератури з питань системного підходу, вивчення реальних процесів діяльності, поведінки переконує в доцільності їх розгляду як системи, головними компонентами якої є потребнісно-мотиваційний, операціональний, інформаційний, регуляторний (рис. 52).
39. Інформаційна основа діяльності
В інформаційних процесах, які розгортаються при виконанні предметно-практичних, знаково-розумових дій, нове лійкових актів, тісно переплітаються два інформаційні плани: 1) актуальний, що включає інформацію різної модальності, яка надходить через сенсорні канали і відображає об'єктивні характеристики предмета, знарядь та умов діяльності; 2) потенційний, що включає індивідуальний, у тому числі професійний, досвід і становить тезаурус суб'єкта; актуалізується під час оцінки ситуації та прийняття рішення щодо стратегій, тактик виконання дій як складових діяльності, поведінки.
Освоєння діяльності, зокрема професійної, - це й освоєння професійної мови, і професіоналізація індивідуального досвіду. Код - система знаків, прийнята в даному випадку для певних цілей. Кодування в різних видах професійної діяльності, а відповідно і код, який вибирається, завжди мають ураховувати специфіку змісту та умов розв'язання задачі з використанням коду, наприклад, "секретність передачі та складність декодування для "сторонніх", тобто тих, хто не посвячений у систему коду - в одному випадку, швидкість сприйняття і однозначність розуміння - в другому, можливість застосування для передачі інформації наявних технічних засобів - у третьому, модальність сприймання - в четвертому" .
Модель у найзатишнішому вигляді визначається як система об'єктів або знаків, у яких відтворюються деякі суттєві властивості системи-оригіналу. Наявність часткової подібності (гомоморфізм) дає змогу використовувати модель як замісника або представника системи, що вивчається. Відносна простота моделі робить таку заміну особливо наочною. Створення спрощених моделей системи - дієвий засіб перевірки істинності й повноти теоретичних уявлень у різних галузях знання.
Символ розглядається як різновид знака. Відмінність символу від знака полягає в тому, що: 1) при наближенні до однозначності простежується більша конструктивність знака; 2) чим більша багатозначність символу, тим він змістовніший.
Фізичні характеристики об'єктів, які сприймає людина у вигляді "знаків-символів" (у тому числі заміщувальних) через технічні засоби індикації (відображення інформації) в різних системах "людина-машина" (соціотехнічних системах), створюють інформаційну модель стану об'єкта діяльності, системи регулювання. Інформаційні моделі є основою для обробки інформації та прийняття рішення.
