15. Вивчення життєвого і творчого шляху письменника (поета), його мета. Зв’язок світогляду письменника з його творчістю (ш. Бодлер, а. Камю, м. Лермонтов, л. Толстой)

Традиційно життєвий шлях письменника розглядається на етапі підго­товки до сприйняття худ твору.

У 5-8 кл творчий шлях письменника неможливо вивча­ти в повному обсязі, окрім тих біографічних епізодів, що безпо­середньо пов'язані з програмовим твором. Методичні форми вивчення таких епізодів різноманітні: слово (розповідь) учите­ля про письменника; робота з портретами; екскурсія до музею, до пам'ятника тощо; використання фотографій, ілюстрацій, які розкривають особистість письменника й відтворюють колорит його доби.

Вивчаючи життєвий і творчий шлях письменника в старших класах, необхідно враховувати знання, набуті учнями раніше, органічно вводити їх до нового навчального курсу. Тут важко визначити якісь постійні методи, прийоми та форми роботи, бо кожен письменник — неповторна особистість, яка потребує окремого підходу.

Дослідження біографічного матеріалу можна вести таки­ми шляхами: 1. спочатку розглядається біографія письменника, а потім його творчий шлях; 2. біографія письменника розглядається одночасно з його творчістю; 3. біографія розглядається частково, незалежно від того, пер­ший чи другий шлях дослідження біографічного матеріалу обрано.

Хоч би як визначали теоретики суть стилю, за ним у серйозного письменника завжди стоїть особливе бачення світу, певна світоглядна концепція, стоїть його духовна особистість і визначні нею суть і характер його власного внеску в життя. До прикладу, альбер Камю ще у студентські роки захопився філософією. Ці захоплення і тонке чуттєве сприйняття природи Алжиру - фактори, які сприяли формуванню його світогляду. Він пережив окупацію, бо "більше ніде себе не мислив", був активним громадським діячем.

16. Шляхи аналізу літературних творів, їхня методична доцільність та недоліки. Відповідь ілюструвати творами о. Гріна, а. Чехова

Вибір шляху аналізу залежить від жанрових особливостей, композиції твору, системи образів, розвитку дії, спрямування авторської думки, вікових і пізнавальних особливостей учнів, рівня їх знань, умінь і навичок, а також від особистості вчителя, його уподобань і стилю роботи.

 У 5-7 класах перевага віддається послідовному аналізу (вслід за автором) (здійснюється шляхом читання і коментування твору; забезпечує слідування за авторською думкою; недолік – захоплення аналітичними елементами сюжету і недостатня увага до худ деталі), у 8-11 класах – пообразному (базується на послідовній характеристиці персонажів, через яку розкривається творчий задум письменника, ідейно-художня своєрідність твору, недолік - недостатня увага до тексту твору, який часто виступає як ілюстрація до образів. Однак цей шлях аналізу дасть плідні наслідки, коли буде тісний зв’язок із текстом, тобто образи-персонажі будуть розглядатися в єдності із іншими компонентами твору (темою, композицією тощо)) та проблемно-тематичному (найчастіше використовують під час вивчення великих епічних творів, у яких митець ставить і вирішує кілька важливих проблем, що визначають жанр, композицію, систему образів-персонажів і художню специфіку твору, недоліки – небезпека збитися на загальні положення замість конкретно названих проблем), компаративному (розгляд їх в порівняльно-типологічному аспекті, встановлення як збігів і спільностей, так і розходжень та невідповідностей його з цілим, з процесом, з типом), комбінованому тощо.

Твір Чехова «Хамелеон» (6кл) не дуже великий за обсягом, тому його можна вивчати, використовуючи пообразний аналіз, адже тут багато дійових осіб. Також можна використати проблемно-тематичний шлях аналізу, адже в творі розкривається багато суспільних, соц проблем.

Твір Гріна «Пурпурові вітрила» є досить обширним, тому краще використати пообразний шлях аналізу, адже від образів залежить розвиток і розкриття подій.