3. Політична система Швеції та її вплив на економіку країни

3.1 Форма правління і державний лад у Швеції Королівство Швеція - конституційна монархія з парламентською формою правління. Глава держави - король (з вересня 1973 року - Карл ХУ1 Густав), за яким за конституцією зберігаються тільки представницькі функції, тобто він не має політичної влади і офіційно представляє шведський народ. Його колишня роль у призначенні прем'єр-міністра після консультацій з лідерами партій перейшла до тальману, голові риксдагу. Політична влада належить уряду і партіям, які входять в нього. Законодавча влада знаходиться в руках однопалатного парламенту - риксдагу, вибори в який відбуваються кожен третій рік. Риксдаг приймає закони, бюджет, встановлює податки і збори, затверджує склад уряду і т. д. Центральну владу в регіонах, ленах, представляє губернатор. 3.2 Партійна система До 1991 року в риксдагу представлені 6 політичних партій: Соціал-демократична робітнича партія (СДРПШ), Ліва партія (ЛП - комуністи), консервативна Помірна коаліційна партія (УКП), Партія центру, ліберальна Народна партія, партія зелених, Християнсько-демократична партія. "Шведська партійна система - одна з найбільш стабільних", - пише дослідник Волков (1, с. 10). На перших після запровадження загального виборчого права виборах в 1921 році місця в риксдагу зайняли представники 5 партій. До 1988 року вони незмінно входили до шведського парламенту. Самим характерним явищем шведської політичного життя стало тривале перебування при владі соціал-демократів - партії, створеної в 1889 році на широкій базі профспілкового руху. "Радикалізм робітничого руху в Швеції завжди послаблювався поступками з боку уряду", - за словами історика Вейбула (2, с. 83). На іншому фланзі політичного життя на початку ХХ століття формувалися дві партії: Народна і Консервативна. Пізніше був створений Селянський союз - консервативна селянська партія. Причиною консервативного настрою селян було те, що в Швеції селянство ніколи не страждала від феодалізму і традиційно володіло землею і лісами. Крім того, наймана праця у великих маєтках майже не використовувався, що запобігло політичний конфлікт між найманими робітниками і хліборобами.

Державний устрiй	Конституцiйна монархiя з парламентською формою правлiння. Глава держави ‑ Король, за яким, згiдно із змінами до Конституції, внесеними в 1974 році, зберiгаються лише представницькi функцiї. З 19 вересня 1973 року королiвський престол посiдає Карл XVI Густав, 1946 року народження, з династiї Бернадотiв (Жан-Батист Бернадот, маршал Наполеона, у 1810 році став Королем Швеції). Королева ‑ Сiльвiя, 1943 року народження, дочка промисловця з Німеччини. З 1979 року шведський престол успадковується як по чоловiчiй, так i жiночiй лiнiї. Наступницею престолу є Кронпринцеса Вiкторiя, 1977 року народження.
Законодавча влада	В країнi належить однопалатному Парламентовi (Риксдагу). Заснований в 1435 році. Складається з 349 депутатiв, яких обирають на 4 роки на основi пропорцiйного представництва (черговi вибори вiдбулися 19 вересня 2010 року, наступні заплановані на 2014 рік). Загальне виборче право, що надається громадянам, якi досягли 18‑рiчного вiку, було запроваджене в 1921 році.   Пiдготовка законопроектiв здiйснюється шістнадцятьма постiйними комiтетами, в яких пропорцiйно представленi рiзнi полiтичнi партiї та угруповання. Голова шведського парламенту – Спікер (шведською мовою – „тальман”). Нині цю посаду обiймає Пер Вестерберг, який представляє Помірковану партію Швеції.
Виконавча влада	Належить Уряду на чолi з Прем'єр‑мiнiстром, кандидатуру якого, як i склад самого Уряду, затверджує Риксдаг. З жовтня 2006 року коаліційний правоцентристський Уряд, сформований партіями Альянсу, очолює Фредрік Райнфельдт (представник Поміркованої партії).

Членство в міжнародних організаціях: ООН, ЄС (з 1995 року), ОБСЄ, РЄ, МВФ, ЄБРР, МБРР, Міжнародна організація праці, Організація економічного співробітництва та розвитку, Європейська організація вільної торгівлі.

ІСЛАНДІЯ