Слід зазначити стійкість державного будівництва Данії, чому значною мірою сприяє стабільність її 3.1 Глава держави

За Конституцією і конституційною законам главу держави — король (королева). Формально глави держави належить всю повноту законодавчої, виконавчої та судової влади. З 1901 після запровадження незалежності парламенту влади розділені. Король (королева) здійснює верховну влада через призначуване уряд, проти неї розпуску парламенту. За Конституцією, силові дії протиФолькетинга є державної зрадою.

Король (королева) є верховним головнокомандувачем збройними силами Данії.

З 14 січня 1972 року королевою Данії єМаргрете II.

3.2 Парламент

Виборчим правом мають громадяни Данії — чоловіків і жінок, досягли 21 року.

Вищий орган законодавчої влади — однопалатний парламент Данії (>фолькетинг), який обирається громадянами країни чотири роки. Рішення парламенту є остаточними, неподотчетен нікому.

З 1953 року парламент однопалатний, складається з 179 членів, у тому числі:

135 обираються за пропорційною системою з урахуванням загального виборчого права в 23 виборчих округах

40 обираються на місця (т. зв. додаткові),распределяемие між партіями і списками пропорційно загальної кількості отриманих під час виборів голосів

2 обираються від Фарерських островів

2 обираються від Гренландії.

У парламентські вибори беруть участь партії, які уфолькетинг на попередніх виборах. Інші партії допускаються до виборів, якщо зберуть підписи 1/175 від загальної кількості виборців, які взяли що у попередніх виборах. Для обрання парламент партія має отримати щонайменше 2 % голосів на окрузі.

За результатами виборів 12 листопада 2007 року уфолькетинг ввійшли такі партії:

Ліберали (>Venstre) (V) — 46 місць

Соціал-демократи (>Socialdemokraterne) (A) — 45 місць

Датська народна партія (>DanskFolkeparti) (>O) — 25 місць

Соціалістична народна партія (>SocialistiskFolkeparti) (F) — 23 місця

Консервативна народна партія (>DetKonservativeFolkeparti) (З) — 18 місць

Радикальні ліберали (>DetRadikaleVenstre) (B) — 9 місць

Новий Альянс (>NyAlliance) (Y) — 5 місць

>Красно-Зелений Альянс (>Enhedslisten) (>) — 4 місця

Від Фарерських островів було обрано:

Республіканська партія (>Tjveldi) (E) — 1 місце

Союзна партія (>Sambandsflokkurin) (B) — 1 місце

Від Гренландії було обрано:

СпівтовариствоИнуит (>InuitAtaqatigiit) — 1 місце

Партія «Вперед» (>Siumut) — 1место[3]

3.3 Виконавча влада

Найважливіші повноваження у здійсненню структурі державної влади зосереджено руках уряду, яка відповідно з параграфом 14 Конституції данини, призначається і йде у відставку Королем. Насправді прем'єр-міністром Король призначає лідера партії парламентської більшості уФолькетинге, причому коаліційні з 2 і більше партій на Данії досить поширене явище. Такий склад дозволяє уряду спиратися ось на підтримку переважно парламенті.

Міністри (нині їх 16), урядовці так і, утворюють Державна рада, до складу якої належить престолонаслідник після досягнення повноліття. Веде засідання Державної ради Король, крім випадків, коли Законодавче збори делегує здійснення королівської влади Державному раді. Усі законопроекти й стратегічно важливі урядові акти підлягають обговоренню у державному раді.

Якщо Король неспроможна вести засідання Державної ради, він може доручити обговорення питань

Конституції

. Раді міністрів. Рада міністрів включає всіх міністрів та очолюється Прем'єр-міністром. Голосування кожного з міністрів заноситься в протоколи засідань, а рішення приймаються більшістю голосів. Прем'єр-міністр передає протоколи засідань, підписані присутніми міністрами, Королю, який приймає рішення про негайному злагоді із рекомендаціями Ради міністрів або про внесення питання з його розгляд у Державному раді.

За словами М.А. Ісаєва, фактично уряд Данії є нині неформальне збори міністрів, розпадається на цілий ряд структурних підрозділів: комісій, підкомісій й загальне засідання всіх міністрів («конференцію міністрів»), проведену разів на тиждень по четвергах. На засіданнях наявні всі міністри, головує прем'єр. Порядок денний конференції готується заздалегідь апаратомпремьер-министра.[4]

На конференціях міністрів остаточно приймаються всі, що входять у уряду: урядові законопроекти, доповіді прем'єра є й окремих міністрівФолькетингу тощо. Залежно від прийнятого на конференції рішення, воно у вигляді дії принципукорроборации стверджується Королем і сягає стадії формального затвердження у державномусовете.[5]

У структурі уряду розрізняють кілька підрозділів, які різняться за способом обговорення урядових заходів. Сюди можна віднести щоденні засідання членів Кабміну, організовані як спеціальних комісій. Вони складаються з кількох міністрів, розглядають одну категорію справ, у зв'язку з, із чим виникає потреба у координації зусиль. Головою такий комісії той міністр, у чийому основному віданні перебуває вирішення сутнісно.

Окрему групу урядових комісій становлять підкомісії. За своєю суттю це особливі експертні комісії, що складаються з провідних чиновників окремих міністерств, очолюються такі підкомісія і, зазвичай, чиновниками міністерства прем'єра.

Однією з найважливіших завдань уряду є і внесення в руки вФолькетинг різних законопроектів.

Міністри заслуговують за посадою бути присутніми при засіданняхФолькетинга і звертатися доФолькетингу під час дебатів нерідко, як і необхідно, за умови дотримання РегламентуФолькетинга. Вона має право брати участь у голосуванні в тому разі, якщо депутатиФолькетинга. Прем'єр-міністр проти неї вимагати від головиФолькетинга скликання останнього на надзвичайну сесію, вказавши порядокдня.[6]

Уряд укладає різні угоди з державами, причому не лише частина їх потребує схваленняФолькетинга. Також, з дозволу короля, воно призначає дипломатичних представників Данії по закордонах. Також фактично на руках уряду знаходяться практично всі Збройні сили країни.

Міністр йде у відставку, якщоФолькетинг виносить йому вотум недовіри. ЯкщоФолькетинг виносить вотум недовіри Прем'єр-міністру, він поводиться з проханням про відставку уряду, за умови, що ні з'являються нові вибориФолькетинга. Якщо уряду виноситься вотум недовіри або вона саме поводиться з проханням про відставку, уряд продовжує здійснювати своїх повноважень до формування нової складу. Міністри, які продовжують здійснювати своїх повноважень у зазначеному вище порядку, роблять ті дії, що необхідні безперервного здійснення державних справ. Міністри можуть бути піддані імпічменту Королем чиФолькетингом за неналежне виконання обов'язків за посадою. Суд гаразд імпічменту за неналежне виконання обов'язків за посадою здійснює Високий суд Королівства.

У розслідуванні діяльності підлеглих Раді міністрів установФолькетинг може створювати спеціальні комісії.

Правила, що визначають порядок призначення державних службовців, встановлюються законом. Найбільш значні цьому плані повноваження Ради Міністрів, котрі можуть виробляти різні реорганізації цього апарату, створювати нові відомства, скасовувати старі, керувати міністерствами і центральними відомствами

Вищі посадові особи призначаються Королем за поданням уряду та «може бутиперемещаеми і їх згоди у випадку, при цьому не знижується їх винагороду по займанійдолжности».[7] Фактично уряд здійснює над діяльністю всіх органів місцевого управління і самоврядування.

Жодна обличчя може бути призначено державних службовців, якщо вона є підданим Данії. Державні службовці, призначувані посаду Королем, приймають урочисту присягу, у якій зобов'язуються дотримуватися Конституції.

Правила, що визначають порядок усунення з посади, перекладу в іншу посада і пенсійного забезпечення державних службовців, встановлюються законом з огляду на вимоги. Державні службовці, призначені Королем, може бути перекладено інші посади і їх згоди, при цьому де вони втрачають у окладах за старими посадам, або коли їм було запропоновано вибір між переведенням інші посади й виходом пенсію вобщеустановленном порядку.

Державні службовці, обрані складФолькетинга, стають депутатами незалежно від згоди уряду.

конституція законодавча судова влада