Політичні партії та об"єднання Іспанії

Політичні партії та об´єднання Іспанії • Баскська націоналістична партія - БНП (Partido Nacionalista Vasco - PNV). Налічує 31 тис. членів (1993). Голова - Ксаб´єр Арсальюс (Xabier Arzallus). Секретар - Хосу Бергара Ечебарріа (Josu Bergara Etxebarria). • Демократична конвергенція Каталонії - ДКК (Convergencia Democratica de Catalunya - CDC). Партія налічує 33,7 тис. членів (1992)., заснована 1974 р. Голова - Жорді Пужоль (Jordi Pujol). Генеральний секретар - Пере Естевес (Pere Estevez). • Демократичний і соціальний центр - ДСЦ (Centro Democratico y Social - CDS). Налічує 50 тис. членів (грудень 1990). Партія, створена в липні 1982 р. Адольфо Суаресом Гонсалесом, який вийшов з партії Союз демократичного центру. Генеральний секретар ДСЦ - Антоніо Фернандо Тейксідо (Antonio Fernando Teixido). Голова ДСЦ - Рафаель Кальво Ортега (Rafael Calvo Ortega). • Демократичний союз Каталонії - ДСК (Unio De mocratica de Catalunya - UDC). Налічує 29 тис. членів (1993). Дата заснування - 1931 р. Голова Національної ради - Жоан РІГОЛЬ (Joan Rigol). Голова виконавчого комітету - Жосеп Антоні Дуран і Льєйда (Josep Antoni Duran i LLeida). • Іспанська соціалістична робітнича партія - ІСРП (Partido Socialista Obrero Espanol - PSOE). Заснована 1879 р. У квітні 1978 р. з ІСРП об´єдналася Соціалістична народна партія. У січні 198З р. з ІСРП об´єдналася Партія демократичної дії, заснована 1982 р. у результаті розколу Союзу демократичної дії. ІСРП налічує 366 тис. членів (1995). Входить до Соціалістичного інтернаціоналу. У лютому 1991 р. у цю партію влилася Партія трудящих Іспанії. Керівні органи у періодах між з´їздами - Федеральний комітет у складі 178 осіб і Федеральна виконавча комісія у складі З6 членів. Голова ІСРП - Рамон Рубіаль (Ramon Rubial). Генеральний секретар ІСРП - Феліпе Гонсалес Маркес (Felipe Gonzalez Marquez). Заступник генерального секретаря - Альфонсо Гера (Alphonso Guera). • Конвергенція і Союз Каталонії - КСК (Convergencia i Unio de Catalunya - CiUC). Заснована 1979 р. як передвиборча коаліція. Включає дві партії: Демократичну конвергенцію Каталонії і Демократичний союз Каталонії. Лідер - Жорді Пужоль (Jordi Pujol). • Комуністична партія Іспанії - КПІ (Partido Comunista de Espana - PCE). Заснована 15 квітня 1920 р. З 19З9 р. перебувала у підпіллі. Легалізована у квітні 1977 р. Налічує 70 тис. членів. Найвищий орган партії - З´їзд, який обирають сорок осіб Федерального комітету. Генеральний секретар КПІ - Хуліо Ангіта Гонсалес (Julio Anguita Gonzalez). Друковані органи - газета «Мундо обреро» (Mundo Obrero) і журнал «Нуестра бандера» (Nuestra Bandera). • Комуністична партія народів Іспанії - КПНІ (Partido Comunista de los Pueblos de Espana). Заснована в січні 1984 р. Генеральний секретар - Хуан Рамос Камареро (Juan Ramos Camarero). • Ліві республіканці Каталонії - ЛРК (Esquerra Republicana de Catalunya - ERC). Заснована - 1931 р. Голова - Еріберт Баррера (Heribert Barrera). Генеральний секретар - Анхель Колон (Angel Colon). • Народна партія - НП (Partido Popular - PP). Створена у жовтні 1976 р. як передвиборна коаліція профранкістських політичних організацій. У березні 1989 р. у партію влилася Ліберальна партія. Налічує 463 тис. членів (1995). Почесний голова - Мануель Фрага Ірібарне(Manuel Fraga Iribarne). Голова - Хосе Марія Аснар (Jose Maria Asnar). Генеральний секретар - Франсіско Альварес-Каскос (Francisco Alvares-Cascos). • Об´єднана соціалістична партія Каталонії - ОСПК (Partit Socialista Uni. cat de Catalunya - PSUC). Створена 2З липня 19З6 р. До травня 1977 р. діяла нелегально. Налічує 21 тис. членів. Генеральний секретар - Рафаель Рібо (Rafael Ribo). Друкований орган - газета «Требаль» (Trebal). • «Об´єднані ліві» - ОЛ (Izquierda Unida - IU). Коаліція політичних партій. Заснована 1986 р. як передвиборний блок. Об´єднує Комуністичну партію Іспанії (КПІ), Партію соціалістичної дії (ПСД) і Лівих республіканців Каталонії (ЛРК) («Ескерра республікана де Каталунья»). Найвищий керівний і координуючий орган - Федеральна асамблея, яку скликають раз на 2 роки і яка обирає Федеральну політичну раду (85 осіб). Налічує близько 53 тис. осіб (1995 р.). Генеральний коорд инатор ОЛ - Хуліо Ангіта Гонсалес (Julio Anguita Gonzalez). • Партія соціалістичної дії - ПСД (Partido de Accion Socialista - PASOC). Заснована 1879 р. Теперішню назву одержала 1982 р. Налічує 12 тис. членів. Діє у рамках коаліції «Об´єднані ліві». Керівний орган у періодах між з´їздами - Федеральний виконком. Голова - Пабло Кастельяно (Pablo Castellano). Почесний голова - Хуліан Лара Каверо (Julian Lara Cavero). Заступники голови: Луїс Алонсо Ново (Luis Alonso Novo), Франсіско Бустело (Francisko Bustelo). Генеральний секретар - Алонсо Пуерта (Alonso Puerta). • Соціалістична федеральна партія - СФП (Par tido Socialista Federal). Заснована в липні 1986 р. колишніми членами так званого «критичного крила» Іспанської соціалістичної робітничої партії. Голова - Мурільйо Карраско (Murillo Carrasco). • Союз Валенсії - СВ (Union Valenciana - UV). Голова - Вісенте Гонсалес Лісондо (Vicente Gonzalez Lizondo). Генеральний секретар - Мануель Кампільос Мартінес (Manuel Campillos Martinez). • «Християнська демократія» - (Democracia Cristiana). Партія, створена в липні 1982 р. на базі християнсько-демокретичного крила Союзу демократичного центру. До березня 1988 р. мала назву: Народно-демократична партія. Налічує 40 тис. членів (1987 р.). Голова - Хав´єр Руперес (Xavier Ruperez). Генеральний секретар - Луїс де Грандес (Luis de Grandes). • «Еррі Батасуна» - ЕБ (Herri Batasuna (HB) - Об´єднаний Баскський народ - ОБН). Націоналістична баскська партія. Заснована 1978 р. Офіційно визнана 1986 р. • «Еуско Алкартасуна» - ЕА (Eusko Alkartasuna (EA) - Баскська солідарність - БС). Баскська партія. Заснована 1986 р. Налічує 15 тис. членів. Голова - Карлос ГАРАІКОЕЧЕА (Carlos Garaikoetxea).

Генеральний секретар - Іньякі Олібері (Inaki Oliberi).

Членство Іспанії у міжнародних організаціях - СОТ, МБРР, ОБСЄ, МВФ, НАТО, ООН, МФЧХ, ОЕСР, РЄ, ЄКА, ЄМС, ЄС.

КОНСТИТУЦІЯ ІСПАНІЇ

- осн. закон д-ви, прийнятий на спільному засіданні обох палат Генеральних кортесів (31.X 1978). 6 грудня того ж року була схвалена на референдумі; набула чинності 29.XII 1978. Складається з преамбули та 10 розділів, що містять 169 статей. До неї включено 4 додаткових, 9 перехідних, а також скасовуючих і заключних положень, що мають власну нумерацію і не поділяються на статті.

Преамбула окреслює цілі К. І. та констатує, що осн. закон виражає інтереси ісп. нації. «Вступний розділ» містить осн. характеристики сусп. та держ. ладу країни. Іспанія конституюється як правова дем. соціальна д-ва, що проголошує вищими цінностями свого правопорядку справедливість, рівність і політ, плюралізм, формою держ. правління в Іспанії є парламентарна монархія (ст. 1). Важливим положенням цього розділу є норма про непорушну єдність ісп. нації та гарантування конституцією права на автономію для національностей і регіонів (ст. 2). Розд. І «Про основні права та обов'язки» регламентує конст.-правовий статус особи і гр-нина. Його гл. 1 «Про іспанців та іноземців» містить норми, які закріплюють інститут громадянства в Іспанії та регламентують статус іноземців, що перебувають на тер. д-ви. Гл. 2 цього розділу «Права і свободи» проголошує широкий спектр громадян., політ., екон., соціальних та культурних прав і свобод особи й гр-нина. Особливістю К. І. є те, що поряд із закріпленням прав та свобод гл. 4 розділу «Про гарантії основних свобод і прав» і гл. 5 «Про призупинення прав і свобод» передбачають механізм реалізації цих прав і свобод та систему їх гарантій. У розд. II «Про корону» визначено статус глави д-ви — короля Іспанії, який є символом єдності д-ви, а також арбітром у повсякденній діяльності держ. органів, здійснює вище представництво Іспанії у міжнар. відносинах (ст. 56). Встановлено порядок престолонаслідування та повноваження монарха, а також порядок контрасигнування його рішень. Розд. III присвячений Ген. кортесам, що «представляють іспанський народ і складаються з конгресу депутатів і сенату» (п. 1 ст. 66). Ген. кортеси здійснюють законод. владу в д-ві, приймають держ. бюджет, контролюють діяльність уряду тощо (п. 2 ст. 66). Розділ встановлює порядок формування палат Ген. кортесів (ст. 68—70), статус депутатів і сенаторів (ст. 71) та порядок роботи парламенту (ст. 72—80). Гл. 2 «Про розробку законів» цього розділу визначає основи законотв. діяльності парламенту. Ген. кортеси, здійснюючи законод. владу, приймають органічні, базові й звичайні закони; ст. 85 передбачає видання урядом на основі делегованих законод. повноважень законод. декретів. Уряд відповідно до ст. 86 за надзвичайних і термінових обставин може також видавати декрети-закони. Особливо важливі політ, рішення можуть виноситися на всенародний консультат. референдум (п. 1 ст. 92). Гл. З «Про міжнародні договори» вказує умови ратифікації та денонсації міжнар. договорів. Правовий статус уряду і заг. питання держ. управління обумовлено у розд. IV «Про уряд і державне управління» і значною мірою у розд. VII «Економіка і фінанси». Розд. V «Про відносини між урядом і Генеральними кортесами» визначає форми взаємодії уряду та парламенту. Розд. VI «Про судову владу» регламентує організацію суд. влади в Іспанії. Суд. влада здійснюється від імені короля судами й магістратами, які є незалежними, незмінними, відповідальними тільки перед законом і підпорядкованими тільки йому (п. 1 ст. 117). Конституція не конкретизує структуру суд. системи, встановлюючи лише принцип єдності суд. влади і заборону на створення надзв. судів. Органом управління у галузі суд. діяльності визначено Генеральну раду судової влади (ст. 122). Вищим суд. органом є Верховний суд, юрисдикція якого поширюється на всю тер. Іспанії (ст. 123). Структуру і функції Конст. суду викладено у розд. IX. Тер. устоій Іспанії визначається у розд. VIII (глави «Загальні положення», «Про місцеве самоврядування», «Про автономні співтовариства»). Осн. одиницями тер. поділу є муніципії, провінції та співтовариства. Д-ва визнає їх авт. утвореннями (ст. 137). Розділ також визначає основи місц. самоврядування та форми взаємовідносин з центр, органами держ. влади. Розд. X «Про конституційну реформу» регламентує порядок внесення змін і доповнень до осн. закону. К. І. належить до «жорстких» конституцій за способом внесення змін до її тексту. Зокрема, для часткових змін К. І. необхідно, щоб проект конст. реформи був ухвалений більшістю у 3/5 голосів у кожній палаті Ген. кортесів, після чого текст поправок, прийнятих парламентом, виноситься на ратифікаційний референдум (ст. 167). Коли вноситься пропозиція про повний перегляд К. І. чи про перегляд її найбільш важливих і принципових положень, потрібна підтримка проекту 2/3 голосів від заг. складу палат, після чого відбувається розпуск кортесів. Заново обрані палати затверджують рішення про перегляд і приймають новий текст К. І., який вважається ухваленим, якщо за нього проголосували не менше 2/3 заг. кількості членів кожної з палат. Після цього текст конст. реформи виноситься на референдум для його ратифікації (ст. 168).

В. Л. Федоренко.