Державний устрій та форма правління

Іспанія - парламентська монархія. Конституція схвалена національним референдумом 6 грудня 1978 р. і набрала чинності 29 грудня 1978 р.,

13 змінами, внесеними у 1992 р.

З 19З9 р. фактично в країні існувала диктатура фашистського типу; довічним главою держави був Франсіско Франко Баамонде. У 1969 р. за пропозицією Франко його наступником на посту глави держави і майбутнім королем Іспанії був затверджений принц Хуан Карлос де-Бурбон. 22 листопада 1975 р., після смерті Франко, він вступив на королівський престол.

Відповідно до Конституції 1978 р., главою держави є король, який має лише символічну владу. Глава держави - Король Іспанії - Хуан Кар-лос І (Juan Carlos I), приведений до присяги 22 листопада 1975 р. Іспанія є соціально-демократичною правовою державою, формою правління якої є парламентська монархія. Столицею держави є Мадрид, де знаходиться Король та Уряд країни. Тут також розташовані законодавчі органи (Сенат та Конгрес Депутатів) та органи судової влади.

Законодавчу владу здійснюють Генеральні кортеси (парламент), які розробляють і приймають закони, що підлягають затвердженню королем, контролюють діяльність уряду. Кортеси складаються з двох палат: Конгресу депутатів і Сенату. Конгрес депутатів складається не менш як з З00, але не більш як з 400 депутатів, які обираються населенням загальним прямим і таємним голосуванням за системою пропорційного представництва терміном на 4 роки. Сенат обирається загальним прямим і таємним голосуванням за мажоритарною системою терміном на 4 роки.

Виконавчу владу здійснює уряд на чолі з головою уряду. Голова уряду призначається королем після консультацій з політичними партіями і головами обох палат парламенту, потім кандидатура голови має бути схвалена абсолютною більшістю голосів конгресу депутатів. Голова уряду має практично президентські повноваження. Члени уряду, які є одночасно і депутатами, можуть суміщувати свою діяльність на обох посадах. Керівник уряду - прем'єр-міністр Хосе Луїс Родрігес Запатеро (з 14 березня 2004 р.).

В адміністративному відношенні країна складається з 19 автономних областей з власним представництвом та парламентом: Андалузія, Арагон, Астурія, Балеарські острови, Країна Басків, Канарські острови, Кантабрія, Кастилья і Леон, Кастилья-Ла-Манча, Каталонія, Сеута, Естремадура, Галісія, Мадрид, Мелілья, Мурсія, Наварра, Ріоха, Валенсія, які поділяються на 50 провінцій.

Конституція 1978 р. закріпила за окремими регіонами і національностями країни право на автономію в межах єдиної держави: Країна Басків (1979), Каталонія (1979), Андалусія (1981), Галісія (1981), Астурія (1981), Валенсія (1982 ), Кантабрія (1982), Мурсія (1982), Кастилія-Леон (1982), Ла-Ріоха (1982), Канарські острови (1982), Арагон (1982), Кастилія-Ла-Манча (1982), провінція Наварра (1982), місто Мадрид (198З), історична область Естремадура (198З), Балеарські острови (198З).

Вищий консультативний орган уряду - Державна рада, яка складається з 29 членів. Найвищий судовий орган - Генеральна рада судової влади, якою керує голова Верховного суду, складається з 20 членів, яких призначає король на 5 років.

Основні політичні партії: Народна партія (НП) - 183 особи у парламенті, Іспанська соціалістична робітнича партія (ІСРП) - 125 осіб, Конвергенція і союз Каталонії (КСК) - 15, "Об'єднані ліві" (ОЛ) - 8, Баскська націоналістична партія (БНП) - 7, Канарський союз (КС) - 4 та ін. Загальна кількість депутатів - 350.

У теперешній час Іспанська держава складається з сімнадцяти Автономних Співтовариств та двох міст Сеути та Мелільї, кожне з яких має статус автономії.

попрацювати цілий рік, поки нарешті і Род-Айленд не погодився на участь у союзі.