28. Загальні вимоги сот щодо транспарентності застосування адміністративних засобів

Термін “технічні бар’єри” об’єднує велику групу заходів технічної політики, таких як стандарти, системи виміру відповідності якості, норми безпеки, правила пакування та маркування товарів. Але усі ці заходи мали би нульовий результат без адміністративно-правового забезпечення. Адміністративно-правове забезпечення “технічних бар’єрів” (заходів) складає частину вимог адміністративної політики та включає: форми документів, інформацію, що є обов’язковим додатком до товару; вимоги передвідвантажувальної інспекції; розширення кола звичайних митних формальностей та надання (у зв’язку з цим) додаткових документів; виконання санітарно-ветеринарних норм та вимог, у тому числі щодо захисту довкілля.

Бази даних Секретаріату ЮНКТАД та СОТ, під назвою “технічні заходи”, дають уявлення про три основні напрями використання технічних бар’єрів:

• це створення жорстких та диференційованих норм, вимог до сертифікації (одночасно щодо національних та іноземних товарів);

• це тривалий та дорогий процес національної сертифікації з одночасним невизнанням іноземних норм і сертифікатів;

• складні митні формальності, пов’язані з наданням великої кількості документів таускладненими системами перевезення.

29. Загальна характеристика Оттавської конвенції унідруа з міжнародного факторингу

„Договір факторингу” означає договір, укладений між однією стороною (постачальником) та іншою стороною (фактором), відповідно до якого:

(а) постачальник відступає або може відступати фактору право грошової вимоги, яке випливає з договорів купівлі-продажу товарів, укладених між постачальником та його покупцями (боржниками), крім договорів купівлі-продажу товарів, придбаних в першу чергу для їхнього особистого, сімейного або домашнього використання;

(b) фактор має виконувати принаймні дві з таких функцій:

- фінансування постачальника, включаючи надання позики та здійснення авансових платежів;

- ведення обліку (головної бухгалтерської книги) щодо дебіторської заборгованості;

- пред’явлення до сплати грошових вимог;

- захист від несплат боржників;

(с) боржники повинні бути повідомлені про відступлення права грошової вимоги.

Ця Конвенція застосовується щоразу, коли грошові вимоги, відступлені згідно з договором факторингу, випливають з договору купівлі-продажу товарів між постачальником та боржником, які здійснюють господарську діяльність на території різних держав і:

(а) такі держави і держава, де фактор здійснює господарську діяльність, є Договірними державами; або

(b) як договір купівлі-продажу товарів, так і договір факторингу регулюються законодавством Договірної держави.

Застосування цієї Конвенції може виключатися:

(а) сторонами договору факторингу; або

(b) сторонами договору купівлі-продажу товарів стосовно грошових вимог, що випливають тоді, коли фактор був письмово повідомлений про це виключення або після цього.

Якщо застосування цієї Конвенції виключається відповідно до попереднього пункту, то таке виключення може бути зроблене тільки до Конвенції в цілому.

Боржник зобов’язаний сплатити фактору, в тому і лише в тому випадку, якщо боржник не знає про переважне право іншої особи на платіж і якщо письмове повідомлення про відступлення права вимоги:

(а) надане боржнику постачальником або фактором під керівництвом постачальника;

(b) обґрунтовано визначає дебіторську заборгованість, яка була передана, і фактор, якому або на рахунок якого боржник зобов’язаний здійснити платіж; та

(с) стосується права грошової вимоги, яке випливає з договору купівлі-продажу товарів, укладеного під час або до того, як зроблено повідомлення.

Без шкоди для прав боржника згідно зі статтею 9, саме лише невиконання або неналежне виконання, або прострочення виконання договору купівлі-продажу товарів не дає права боржнику вимагати повернення суми, сплаченої ним фактору, якщо боржник має право отримати цю суму від постачальника.

Боржник, який має таке право вимагати від постачальника суму, сплачену фактору стосовно відступлення права вимоги, має проте право вимагати повернення цієї суми від фактора настільки, наскільки:

(а) фактор не виконав своє зобов’язання здійснити постачальнику платіж, пов’язаний із відступленням права вимоги; або

(b) фактор здійснив такий платіж тоді, коли він знав про невиконання або неналежне виконання, або прострочення виконання постачальником своїх зобов’язань щодо товарів, яких стосуються платежі боржника.