17. Багатосторонні міжнародні угоди як головне джерело регулювання сучасної міжнародної торгівлі

Поступово в світі центр тяжкості зміщується убік багатостороннього економічного співробітництва в. З погляду вироблення норм МЕП особливо важливе значення має висновок багатосторонніх договорів. Саме багатосторонні договори становлять серцевину МЭП.

Прикладами універсальних міжнародних економічних договорів є Генеральну угоду за тарифами й торгівлю 1947 року, і навіть отримали стала вельми поширеною багатосторонні угоди з сировинним товарам.

Проте, попри значення багатосторонніх зв'язків, у своїй домінуючій частини співробітництво у економічній сфері складає основі двосторонніх договоров.

Серед за міжнародні договори, регулюючих двосторонні економічні відносини, слід виділити договори загального, рамкового політичного характеру, зокрема угоди про дружбу та взаємної допомоги. Поруч із основними політичними зобов'язаннями сторін у яких закріплюються зобов'язання в розширенню економічного співробітництва в, зі сприяння висновку комерційних операцій та т.п.

У 1994 року було прийнято пакет Марракешских угод, що з модифікацією ГАТТ. Цим пакетом було засновано так звана СОТ – Світову організацію торгівлі. Це - загальна організаційну структуру у взаємних торговельні відносини. Сферою її діяльності стають різні торгові угоди, і пов'язані із нею документи юридичного характеру, наприклад, Генеральну угоду за тарифами й торгівлю (ГАТТ 1994).

СОТ виконує такі функції (ст. 3):

- сприяння виконання, адмініструванню, реалізації положень цих та досягнення цілей багатосторонніх торгових соглашений;

- є механізмом дляреалізації зазначених соглашений;

- постає як організація, забезпечує проведення переговорів між її членами щодо їхніх торговельних взаимоотношений;

- регламентує правил і процедури врегулювання споров;

- адмініструє механізм перегляду торгової политики;

- взаємодіє зі МВФ і МБРР.

СОТ очолюється генеральним директором і фінансується на внески її членов.

По статусу СОТ є юридичною особою і наділяється такими повноваженнями, які можна необхідні здійснення її функций.

Найважливіше і суттєве значення на формування норм міжнародного економічного права мають деякі спеціальні види міжнародних договоров.

Є через торгові договори, що потенційно можуть іменуватися також договорами про торгівлю і мореплаванні тощо. Основне у яких – це закріплення, зазвичай, певного виду торговельно-економічного режиму у взаємних відносинах держав та його фізичних юридичних осіб. Наприклад, режим найбільшого сприяння, національний режим, преференційний, недискримінації, взаємної выгоды.

У торгівлі та інших видів економічного співробітництва в тісно пов'язані їх валютно-платежное і фінансовий забезпечення з урахуванням угод про міжнародних валютних розрахунках і кредитах. Звичайною є практика об'єднання торгових оборотів і валютно-фінансових умов у угодах, іменованих угодами або про товарообігу і платежах. Але можуть полягати і спеціальні платіжні угоди, що зумовлюють розрахунки у певних національних вільно конвертовані, обмежено конвертовані чи неконвертованих валютах.

Звичайною практикою в клірингових угодах стало предусматривание взаимозачётов надходжень і витрат у зустрічних торгових, економічних операціях. Клірингові угоди використовуються зазвичай державами, застосовують неконвертируемую валюту. Поставки погашаються товарами і послугами чи перекладом сальдо у вільно конвертованій валюте.

Кредитні угоди можуть існувати в чистому вигляді – надання одним державою іншому позики в грошової, товарної чи змішаної формі з зобов'язанням погашення займа.

Держава може виникнути необхідність звернутися до кількісним експортним і імпортним обмеженням. І тут використовуються звані домовленості про товарообігу, простіше –взаємних поставках товарів. У цих угодах боку домовляються про певних зустрічних контингентах (квоти) експортних і імпортних поставок товарів у фізичних чи вартісних показателях.

На жаль, не можу перелічити всі можливі види двосторонніх угод – існує безліч. Кількість їх різноманітних різновидів настільки широке, як і саме міжнародне право.