2. Дислексія – це часткове, специфічне порушення процесу читання, нездатність оволодіти навичками читання текстів. В людини, яка страждає на дислексію, переважно присутня і дисграфія.

Аграфія – порушення письма: виникають оптичні дисграфії (неправильне розташування у просторі елементів літер, труднощі їхнього диференціювання, дзеркальне зображення).

Макроглосія – дифузне збільшення. Це збільшення тканин язика, яке може охопити увесь орган або якусь його частину: кінчик, спинку чи бічні поверхні. Язик виступає ззовні, на ньому відзначаються відбитки зубів. Мовлення утруднене. В результаті розвивається деформація зубо - щелепної системи. М. зустрічається у новонароджених, рідко у дітей більш старшого віку. Лікується хірургічним втручанням.

Персеверація – багаторазове мимовільне повторення певної дії, промовляння тих самих слів, тих самих звуків, образів, мелодій тощо. П. може бути наслідком сильних вражень, переживань або перевтоми внаслідок багаторазового повторення однакових дій. Позбавитись П. можна шляхом дозування і урізноманітнення занять та відпочинку нервової системи і мозку. 

Експресивне мовлення – зовнішнє (експресивне)

2. Мікроглосія – аномально зменшений язик.

Дисфункція – порушення, розлад функцій органа або організму.

Симптом – будь-яка відчутна зміна в організмі або його функціях, виявлена на підставі скарг хворого (суб'єктивний симптом) або виявлена при дослідженні лікарем (об'єктивний симптом).

Тремор – симптом, що характеризується такими проявами:

а) швидкі, ритмічні, з частотою близько 10 Гц., рухи кінцівок або тулуба, викликані м'язовими скороченнями і пов'язані з тимчасовою затримкою коректуючої аферентної імпульсації, в силу чого реалізація руху та збереження пози відбувається за рахунок постійного підстроювання рухів до якогось середнього значення. При стомленні і сильних емоціях, а також при патології нервової системи тремор істотно посилюється. Зокрема, патологічний тремор (тремор спокою) спостерігається при хворобі Паркінсона.

б) фіксаційні рухи очей, що володіють високою частотою і малою амплітудою.

Дизартрія – порушення вимовної сторони мовлення, яке виникає внаслідок органічного ураження центральної нервової системи. Це важкий розлад усієї мовленнєвої діяльності. При дизартрії порушується не тільки звуковимова майже усіх груп звуків, але і просодична сторона мовлення: голос, інтонація, темп,ритм. Дизартрія – це неврологічний діагноз.