2. Ринолалія – порушення тембру голосу та звуковимови, обумовлене анатомо-фізіологічними

дефектами мовленнєвого апарату. Буває органічного походження відкрита ринолалія – коли повітря при мовленні потрапляє одночасно у ротову та носову порожнину через щілину у твердому піднебінні, і закрита ринолалія – коли повітря при мовленні не потрапляє у носовий резонатор. Також буває функціональна ринолалія – коли м’яке піднебіння недостатньо піднімається і не утворює з’єднання зі стінкою глотки (валиком Пассавана), у зв’язку з чим, повітря невеличкою порцією все ж потрапляє у носову порожнину.

Артикуляторно-фонематична дислалія –  зумовлена несформованістю операцій відбору фонем за їх артикуляційними параметрами в моторній ланці продукування мовлення. Виділяють два варіанти порушень. При першому -артикуляторна база не повністю сформована і при відборі фонем відбувається заміна (субституція) потрібного звука більш простим (щавель - "чавель"). При другому   варіанті   артикуляторна   база   сформована,   але   при   відборі   звуків приймається неправильне рішення, звукових образ слова нестійкий. Змішування звуків відбувається через недостатню диференціацію. Заміни і змішування - на основі артикуляційної близості звуків (мишка-"миска", качка- "тачка", сад- "сядь"). Фонематичний слух, як правило, сформований, дитина розрізняє слова - пароніми, усвідомлює свій дефект, старається його подолати.

Параротацизм – порушення при якому звуки р, р’ замінюються іншими звуками. Свідчить про порушення фонематичного слуху.

Гнозис – складний комплекс аналітико-синтетичних процесів, спрямованих на розпізнавання об'єкта як цілого і окремих його характеристик. Порушення Гнозис називаються агнозиями. Відповідно до видів органів чуття людини розрізняють зорові, слухові, тактильні (соматосенсорні), нюхові, смакові агнозии. Самостійну область складають мовні агнозии.

Атрофія – зменшення розмірів органів або тканин, що супроводжується занепадом їхньої діяльності. це здебільшого хворобливе явище, яке може викликатися порушенням функції нервової системи, недостатністю діяльності, розладом живлення органів або тканин впливом на них механічних, фізичних або хімічних факторів тощо.

2. Алалія – відсутність або недорозвинення мовлення внаслідок органічного ураження мовленнєвих зон кори головного мозку у внутрішньоутробному або ранньому періоді розвитку дитини (до 3х років).

Мікроглосія – аномально зменшений язик.

Поліморфна дислалія – розлад мови, який проявляється у порушенні вимови звуків.

• Мономорфна (проста) — страждає один звук або кілька звуків з однієї групи (С-З-Ц або Ш-Ж-Ч)

• Поліморфна (складна) — страждає кілька звуків з різних груп (С-Р-К-Ш)

• Фізіологічна (вікова) — порушення звуковимови до 5 років, зумовлені недостатнім розвитком органів артикуляції. Після 5 років проходить сама. Ця єдина форма дислалії, яка присутня у всіх людей, на певному етапі розвитку.

• Функціональна — порушення звуковимови при відсутності відхилень у артикуляційному апараті та функціонуванні центральної нервової системи, слуховому і периферичному артикуляційному апараті.

• Органічна (механічна) — обумовлена спадковими, вродженими або набутими анатомічними дефектами периферичного артикуляційного апарату.

Іннервація – наявність нервових волокон в органах і тканинах тварин та людини, яка забезпечує зв’язок органів і тканин з центральною нервовою системою і відповіді організму на впливи зовнішнього й внутрішнього середовища.

Імпресивне мовлення – внутрішнє (імпресивне).