2. Периферичний мовний апарат - складається з трьох відділів: дихального,

голосового і артикуляційного.

У дихальний відділ входить грудна клітка з легкими, бронхами і трахеєю.

Проголошення промови тісно пов'язано з диханням. Мова утворюється у фазі видиху. У процесі видиху повітряний струмінь здійснює одночасно голосоутворювальні і артикуляционную функції. Дихання в момент мовлення істотно відрізняється від звичайного. Видих набагато довше вдиху. Крім того, у момент мовлення число дихальних рухів вдвічі менше, ніж при звичайному диханні.

Голосовий відділ складається з гортані і які у ній голосовими складками.

Рефлекс – автоматична цілісна стереотипна реакція організму на певний подразник, на зміни зовнішнього середовища або внутрішнього стану, яка здійснюється при обов'язковій участі центральної нервової системи. Рефлекс забезпечується об'єднанням аферентних, вставних і еферентних нейронів, що складають рефлекторну дугу.

Просодія –  сукупність звукових характеристик мови (інтонаційних, кількісних, мелодичних); у фоностилістиці вони можуть набувати стилістичного забарвлення

Праксис – складний комплекс аналітико - синтаксичних процесів, спрямованих на організацію цілісного рухового акту. Праксис - це автоматизоване виконання завчених рухів. Для виконання таких рухів «на єдиному подиху» необхідні достатня зорово-просторова орієнтування і постійне надходження інформації про хід виконуваних дій.

Артикуляторно-фонетична дислалія – зумовлена      неправильно сформованими артикуляційними позиціями.  Звуки спотворені, реалізуються в незвичайних аллофонах, але неправильний звук найчастіше за своїм акустико-артикуляційними ознаками близький до нормативного. Спостерігаються і пропуски (ходила - "ходиа", клас- "кас"). Згадані форми дислалії не зустрічаються в чистому вигляді.  Знання порушень  процесів –фонетичних чи фонематичних, вказує  напрямок роботи.

2. Брадилалія – патологічно уповільнений темп мовлення.

Ортодонтія – це галузь стоматології, яка займається попередженням аномалій розташування зубів та виправленням неправильного прикусу. 

Каппацизм – вади вимови звука к та к’.

Геміплегія – повна втрата довільних рухів в руці і нозі з одного боку. Розрізняють органічну і функціональну геміплегію. Органічна може розвинутися при порушенні мозкового кровообігу (крововилив в мозок, тромбоз або емболія мозкових судин), пухлини або запальні захворюваннях головного мозку (енцефаліт, арахноїдит і ін.). Причина функціональної геміплегії — істерія . Органічна геміплегія виникає унаслідок пошкодження патологічним процесом рухової пірамідної системи.

Дислексія – це часткове, специфічне порушення процесу читання, нездатність оволодіти навичками читання текстів. В людини, яка страждає на дислексію, переважно присутня і дисграфія. 

2. Дисфонія – Втрату нормального тембру голосу - дисфонію медицина пов'язує з функціональними або органічними процесами в гортані. В отолариноголога відомо безліч причин такої зміни голосу. З'явитися дисфонія може в будь-якому віці, починаючи з моменту, коли людина починає виробляти звук. 

Культура мовлення – це дотримання сталих мовних норм усної і писемної літературної мови, а також свідоме, невимушене, цілеспрямоване, майстерневживання мовно-виражальних засобів залежно від мети й обставин спілкування.

Гаммацизм – вади вимови звука г та г’

Ринолалія – порушення тембру голосу та звуковимови, обумовлене анатомо-фізіологічними дефектами мовленнєвого апарату. Буває органічного походження відкрита ринолалія – коли повітря при мовленні потрапляє одночасно у ротову та носову порожнину через щілину у твердому піднебінні, і закрита ринолалія – коли повітря при мовленні не потрапляє у носовий резонатор. Також буває функціональна ринолалія – коли м’яке піднебіння недостатньо піднімається і не утворює з’єднання зі стінкою глотки (валиком Пассавана), у зв’язку з чим, повітря невеличкою порцією все ж потрапляє у носову порожнину.

Гіпоксія – патологічний стан, під час якого тканини і органи недостатньо насичуються киснем або кисню достатньо, але він не засвоюється тканинами. Внаслідок цього в життєво важливих органах розвиваються незворотні зміни. Найчутливіші до кисневої недостатності центральна нервова система, м'язи серця, тканини нирок, печінки