Мовленнєва інтенція

Ця сходинка максимально наближає мовця до словесного, мовного вираження задуму. До факторів, що визначають мовленнєву інтенцію, О. О. Леонтьєв відносить: 1) мотивацію; 2) приплив інформаційних імпульсів; 3) досвід, прогнозування результатів висловлювання; 4) завдання мовленнєвої дії. Одночасно ним виділяються фактори, що сприяють реалізації мовленнєвої інтенції: 1) вибір мови; 2) ступінь володіння мовою; 3) функціонально-стилістичний фактор; 4) соціолінгвістичний фактор; 5) афективний фактор; 6) паралінгвістичний фактор; 7) індивідуальні відмінності у мовленнєвому досвіді; 8) мовленнєва ситуація. Також формується зміст мовлення, визначаються розміри висловлювання, його план, композиція, підбираються факти, аргументи, персонажі і под.

Перехід до акустичного й графічного мовлення

Другий етап — це комунікативний етап або — це мовлення для «інших». У системі мовленнєвих механізмів можна побачити три рівні. Верхній рівень — це мовлення для всіх, відкрите для адресатів, «матеріалізоване», це мовлення усне чи письмове. Наступний — внутрішнє мовлення, т.т. мовлення мислення. Іншим людям воно не доступне. Його контролює сам суб'єкт. Нижній рівень недоступний навіть самому суб'єкту. Це той прихований механізм, де формується мовне чуття, світ уявлень, світ інтуїції.

Зворотний зв'язок. Білінгвізм

Зворотний зв'язок слухача з мовцем може мати такі форми: 1) нове висловлення, яке може бути як негайним, так і відкладеним: репліка чи розгорнуте висловлення у діалозі, бесіді, дискусії; лист-відповідь у переписці, дискусійна стаття у газеті тощо; 2) дія, викликана сприйнятим мовленням: негайне виконання прохання чи наказу, утримання від будь-яких дій як результат сприйнятого висловлення тощо; 3) внутрішній результат сприйняття — результат конкретних мовленнєвих актів.

Прийоми білінгвізму виходять далеко за межі теорії мовленнєвої діяльності: це порівняльна типологія мов, проблеми походження різних мов, їх розвитку, мовні універсалії тощо. Тільки повний набір «кроків» мовленнєвого акту іншою мовою — мовленнєва інтенція, підготовка змісту, вибір слів, граматичне маркування, кодовий перехід на акустичну чи графічну форми мовлення — дає право називатися білінгвом. Людина, яка здатна використовувати в ситуаціях спілкування дві різні мовні системи, — білінгв, а сукупність відповідних умінь — білінгвізм.

Контамінація – виникнення нового слова, його форми або виразу внаслідок зближення, поєднання частин двох подібних слів, форм, виразів.

2. Параламбдацизм –звук л замінений іншими звуками, часто [н], [у], [в], [л], [г], [й], [и], [р] - параламбдацизм;

Онтогенез – індивідуальний розвиток організму з моменту утворення зиготи до природної смерті.

Диференціація звуків – вміння розрізняти звуки, як в усному мовленні, так і на письмі.

Мікроглосія – аномально зменшений язик.

Тахілалія – патологічно прискорений темп мовлення.

2. Йотацизм – вади вимови звука й

Субституція – заміщення одного іншим, звичайно функціонально схожим  (напр., заміна одного металу іншим, одною звука в мові іншим; у праві - призначення другого спадкоємця (якщо перший не зможе одержати спадщини). 

Патогенез – механізми виникнення і розвитку хвороби і окремих її проявів на різних рівнях організму — від молекулярних порушень до змін в органах і системах; розділ патології, що трактує питання патогенезу

Дистонія – це порушення в роботі певного відділу нервової системи, який відповідає за автономні процеси людського організму. Розрізняють різні види дистонії, для яких характерні певні симптоми.

Реабілітація – це комплекс заходів, спрямованих на найшвидше і найбільш повне відновлення порушених внаслідок захворювання або травми функцій організму.

2. Елізія звуку – випадання звуку (голосна, приголосна або склад) у слові або фразі з метою полегшення вимови для мовця. Іноді звуки можуть бути опущені з метою поліпшення благозвучності. Як правило елізія незумисна, але може бути зумисною. Суб'єктивно елізія сприймається як невиразна вимова або як пропущений звук.

Гіпертрофія – збільшення об'єму органа тіла або його частини, зумовлене збільшенням об'єму клітин чи тканин органа або збільшенням кількості їх. 

Фізіологічна гіпертрофія розвивається у фізіологічних умовах. Прикладом справжньої фізіологічної гіпертрофії є збільшення маси скелетної м'язової тканини при фізичній роботі, гіпертрофія матки при вагітності та збільшення молочної залози в період лактації.

Патологічна гіпертрофія виникає в патологічних умовах. У залежності від причини розрізняють такі види гіпертрофії.

Робоча гіпертрофія розвивається внаслідок збільшення функціонального навантаження. Ці процеси можуть бути як фізіологічними (у спортсменів), так і патологічними — вади клапанів серця, артеріальна гіпертензія, звуження пілоричної частини шлунка, випадання функції одного з парних органів. В останньому випадку гіпертрофію (гіперплазію) називають замісною, або вікарною.

Каппацизм – вади вимови звука к та к’.

Мовленнєве дихання – мовленнєве дихання є джерелом утворення звуку, голосу. Воно допомагає правильно дотримуватись пауз, зберігати плавність мовлення, зберігати гнучкість. Правильне мовленнєве дихання дає можливість при меншій втраті м’язової енергії мовленнєвого апарату досягати максимум звучності.

Артикуляція – діяльність мовленнєвих органів, пов`язана з вимовою звуків мовлення і різноманітних їх комплексів, які складають склади, слова.