2. Прогнатія – дистальний прикус (прогнатія) - характеризується розміщенням верхнього зубного ряду трохи попереду нижнього.

(мезіальний прикус (прогенія) - розміщення нижнього зубного ряду попереду верхнього.)

Активні органи артикуляції – активні органи мовлення виконують головну роботу при утворенні звуків. До них належать: • язик; • губи; • нижня щелепа; • м’яке піднебіння; • піднебінна завіса; • язичок. У широкому розумінні творення звуків, тобто з урахуванням середнього і ниж­ нього поверхів мовленнєвого апарату, сюди відносять ще: • діафрагму; • легені; • пірамідальні хрящі; • голосові зв’язки; • задню стінку глотки.

Фонема – найменша (неподільна) структурно-семантична звукова одиниця, що здатна виконувати деякі функції у мовленні.

Дизартрія – порушення вимовної сторони мовлення, обумовлене недостатністю іннервації мовного апарату.

Ламбдацизм – неправильна вимова звуків л, л’.

2. Просодика – це загальна назва таких ритміко-інтонаційних сторін мови, як висота, гучність голосу, його тембр.

Прогенія – мезіальний прикус (прогенія) - розміщення нижнього зубного ряду попереду верхнього.)

Парасигматизм – (порушення вимови свистячих).

Парасигматизм – заміна звуків с, с', з, з', ц, ц' іншими звуками • заміна свистячих звуків звуками ш, ж (сумка – “шумка”, зима – “жима”); • заміна свистячих звуків звуками т, д (собака – “тобака”, зуби – “дуби”)

Автоматизація звуків – З фізіологічної точки зору етап автоматизації звуку являє собою закріплення умовно-рефлекторних мовно-рухових зв'язків на різному мовленнєвому матеріалі. Поставлений звук ще дуже крихкий, умовно-рефлекторний зв'язок без підкріплення може швидко зруйнуватись. Автоматизувати звук - це означає ввести його в склади, слова, речення, зв'язне мовлення. У дітей з порушенням звуковимови закріплені стереотипи неправильної вимови слів, речень і т.д. Автоматизація звуку вимагає активного використання процесу внутрішнього гальмування, здатності до диференціації правильного і неправильного артикуляційного укладу.  Автоматизацію поставленого звуку бажано проводити в такій послідовності:

1. автоматизація звуку в складах (прямих, обернених, зі збігом приголосних);

2. автоматизація звуку в словах (на початку слова, в середині, в кінці);

3. автоматизація звуку в реченнях;

4. автоматизація звуку в чистомовках, скоромовках і віршах;

5. автоматизація звуку в коротких, а потім довгих оповіданнях;

6. автоматизація звуку в розмовній мові.

Макроглосія – дифузне збільшення. Це збільшення тканин язика, яке може охопити увесь орган або якусь його частину: кінчик, спинку чи бічні поверхні. Язик виступає ззовні, на ньому відзначаються відбитки зубів. Мовлення утруднене. В результаті розвивається деформація зубо - щелепної системи. М. зустрічається у новонароджених, рідко у дітей більш старшого віку. Лікується хірургічним втручанням.

2. Параротацизм – порушення при якому звуки р, р’ замінюються іншими звуками. Свідчить про порушення фонематичного слуху.

Дисграфія - нездатність оволодіти письмом та навчитись читати за нормального розвитку інтелекту. Найчастіше присутнє в людей, які страждають на дислексію. Основою дисграфії звичайно виступає неповноцінність фонематичного слуху й утруднення у вимові, які перешкоджають оволодінню фонематичним складом слова.

Зв’язне мовлення – це вміння дитини висловлювати свої думки жваво, послідовно, без відволікання на зайві деталі. Основні види зв'язного мовлення – це монологічна і діалогічна. У діалозі пропозиції є односкладовими, вони наповнені інтонаціями і вигуками. У діалозі важливо вміння швидко і точно формулювати свої питання і давати відповіді на поставлені питання співрозмовника.

Механізми мовлення – Процес висловлювання. Мовленнєвий акт

У процесі мовленнєвої діяльності, творення мовлення структурною одиницею прийнято вважати висловлення. Це одиниця мовленнєвого спілкування. Це така одиниця, яка має відносну самостійність, завершеність, містить в собі комунікативно-модальний аспект, інтонацію (в усному варіанті), невербальні засоби, доступна актуальному членуванню (тема-рема). Висловлення завжди співвіднесене з певними ситуаціями життя, для нього характерна мотивованість: вітання при зустрічі, виклик таксі телефоном, відповідь учня на уроці, лист другові, виступ на конференції тощо.

Висловлення співвідноситься з реченням, часто ці компоненти мовленнєвого процесу збігаються. Однак іноді висловлення — ширше, більше за обсягом.

Важливу роль у висловленні відіграють: інтонація, дейктичні засоби (вказівка на учасників спілкування, на часову чи просторову локалізацію фактів і характеристик, про які йдеться).

Мовленнєвий акт — також одиниця мовленнєвого процесу й одиниця породження тексту. Мовленнєвим актом слід вважати цілеспрямовану дію — одиницю нормативного в певному мовному колективі, соціальній групі мовленнєвої поведінки, що розглядається в кожній окремій ситуації.

У мовленнєвому акті можна виділити такі етапи:

• 1) докомунікативний — на якому виділяються ситуаційний і мотиваційний фактори, мовленнєва інтенція — мовленнєвий намір, вся внутрішня мисленнєва підготовка висловлення;

• 2) комунікативний — має два підетапи: а) матеріалізація підготовленого висловлення — перехід з мисленнєвого коду на акустичний чи графічний; б) сприйняття висловлення шляхом кодового переходу знову на мисленнєвий код внутрішнього мовлення;

• 3) посткомунікативний: може мати вербальну форму — відповідь співрозмовникові, нове висловлення — або невербальну форму: певна дія чи її відсутність.

Медичні аспекти мовлення

• Алалія (грец. α — без і λαλια — розмова) — відсутність або обмеженість мови у дітей внаслідок недорозвинення або пошкодження мовних ділянокголовного мозку.

• Мовленнєва нездатність (медицина) — втрата змістових і граматичних зв'язків між словами та фразами, які хворий часто римує.

• Мовленнєвий натиск — стан, при якому хворий відчуває безперервну потребу говорити і не може зупинити свої багатослівні вирази.

• Мовленнєвий салат — форма розірваного мовлення, при якому вимовляння складаються із окремих слів, не пов'язаних між собою за змістом.

Мотивація мовлення

Кожна свідома дія людини зумовлена мотивацією. Саме мотивація визначає активність особистості, зокрема мовленнєву активність. У різних ситуаціях процес мотивації відбувається по-різному: в умовах дискусійного діалогу, наприклад, він повинен уміститися в 2-3 секунди. Але навіть в таких умовах учасник полеміки на етапі мотивації своєї чергової репліки повинен оцінити ситуацію суперечки, вибрати зі свого «запасу» аргументів потрібні, залишивши для себе «резервні», передбачити можливі нові випади противника.

Постановка мети мовленнєвого акту є началом акту, що організовує його. Мотивація є також початком так званого мовленнєвого наміру (інтенції).