2. Поняття про мову, мовлення мовленнєву діяльність. Види та функції

Мова — знакова система; знаки — це слова, звуки, морфеми, словосполучення, фразеологічні одиниці тощо, тобто потенційна система знаків.

Мо́влення —  це дія та її продукт, це діяльність людей, воно завжди мотивоване — викликане обставинами, ситуацією, завжди має певну мету.

Мовленнєва діяльність - це діяльність, що має соціальний

характер, у ході якої висловлення формується і використовується для

досягнення визначеної мети (спілкування, повідомлення, впливу). Мовленнєва діяльність складається з мовленнєвих дій (актів), що являють

собою підготовку і реалізацію висловлення, цілком, незалежно від його

обсягу (це може бути репліка в діалозі, розповідь і т.д.)

Перш за все розрізняють мовлення внутрішнє та зовнішнє.

Внутрішнє мовлення - це внутрішній беззвучний процес, що недоступний для сприйняття іншими людьми і не може бути засобом спілкування

Доказом того, що у людини наявне внутрішнє мовлення є той факт, що існують спеціальні прилади, які реєструють мікро-рухи мовного апарату на момент мовчання. Внутрішнє мовлення досить своєрідне: скорочене, згорнуте, майже ніколи не існує у формі повних, розгорнутих речень. Труднощі, які переживає людина, іноді намагаючись пояснити іншому зрозумілу їй самій думку, часто пояснюються труднощами переходу від скороченого внутрішнього мовлення, зрозумілого собі, до розгорнутого зовнішнього мовлення, зрозумілого іншим.

Зовнішнє мовлення - мовлення, основною ознакою якого є доступність для сприйняття (на слух, зір) іншими людьми, є необхідним для спілкування

Залежно від того, що людина використовує в спілкуванні, звуки мови чи "мову тіла", мовлення буває невербальним та звуковим. Незважаючи на те, що невербальне мовлення (мовлення жестів) часто є досить інформативним, все ж воно залишається ніби акомпанементом до основного тексту звукового мовлення.

Зважаючи на те, що саме використовує людина, звуки мови чи письмові знаки розрізняють усне та письмове мовлення.

Функції мови: мисле творча, комунікативна, акумулятивна, пізнавальна

Функціі мовлення: інформативна, номінативна, прагматична (вплив),дейктична(вказівна), експресивна, емоційна,

2. Звук – найменша неподільна одиниця мовлення, яка утворюється апаратом

мовлення, має фізичну природу і виконує в мові певну функцію.

Наука про звуки мови називається фонетикою.

Артикуляція – діяльність мовленнєвих органів, пов`язана з вимовою звуків мовлення і різноманітних їх комплексів, які складають склади, слова.

Анамнез – сукупність данних про умови винекнення і перебігу хвороби, історію розвитку дитини на всіх етапах її життя.

Ротацизм – неправильна вимова звуків Р, Р'.

Афонія – втрата звучності голосу при збереженні шепітної мови.

Розрізняють:

-справжню (органічну), або гортанну афонію. Настає при деяких захворюваннях горла (гострий катар, туберкульоз, пухлина, сифіліс) та професіональній втомі голосу.

-функціональну (психогенну), або істеричну афонію.

Причиною функціональної афонії може бути душевне переживання. В лікуванні останнього виду афонії значну роль відіграє психотерапія.