3. Стан та перспективи розвитку міжбанківських розрахунків в Україні

На початку 1990-х років, до впровад­ження системи електронних пла­тежів Національного банку України (СЕП), банки вели розрахунки між со­бою за допомогою паперових розрахун­кових документів. Часом на це йшло три тижні, інколи й більше місяця, а отже, надмірно відверталися у розра­хунки кошти підприємств, зростали об­сяги неплатежів суб'єктів господарю­вання.

З огляду на важливість цієї проблеми НБУ, розробляючи у 1992 році кон­цепцію електронного грошового обігу в Україні, першочерговим завданням ста­вив запровадження системи електрон­них міжбанківських розрахунків. Ство­рена 1993 року сучасна СЕП на повну потужність запрацювала вже на почат­ку 1994 року, забезпечуючи проходжен­ня платежів упродовж одного дня.

Нині шляхи, умови та порядок про­ведення міжбанківських розрахунків ре­гулює Інструкція "Про міжбанківські розрахунки в Україні", затверджена по­становою Правління НБУ від 27.12.1999 року №621.

Мал. 3. Розподіл комерційних банків – юридичних осіб за моделями роботи в СЕП. [7, с.57]

За станом на 1 січня 2001 року згідно з дозволом Національного банку на ро­боту в СЕП за тією чи іншою моделлю обслуговування консолідованого коре­спондентського рахунку працюють 56 комерційних банків.

У загальному числі банків – юри­дичних осіб, що працюють у СЕП, пе­реважну частину (64.8%) становлять банки, які надають перевагу роботі за незалежним коррахунком (див, графік 1). Решта банків (35.2%) працюють за певними моделями. Зокрема, 17% банків застосовують 3 модель обслуговування консолідованого коррахунку.

Аналіз завантаженості СЕП у розрізі моделей обслуговування консолідова­ного коррахунку (див. таблицю 2) свід­чить, що за останні два роки найбільшу кількість платіжних трансакцій (при­близно 34%) виконали комерційні бан­ки, які працюють у СЕП за 3 моделлю обслуговування консолідованого кор­рахунку. Кількість установ цих банків становить третину від їх загального чи­сла, а сума виконаних ними початкових платежів збільшилася більш як удвічі. За цією моделлю-працюють в основному банки з розгалуженою мережею філій (такі, як Укрсоцбанк, Промінвестбанк, які здійснюють платежі через власну внутрібанківську платіжну систему (ВПС). Основною пе­ревагою цієї моделі є те, що головний банк має змогу повністю контролювати розрахунки своїх підвідомчих установ.

Близько 33% від загальної кількості банківських установ працюють за 2 мо­деллю обслуговування консолідованого коррахунку. Кількість платіжних транс­акцій, виконаних ними за 2000 рік порівняно з 1999 роком, збільшилася на 14%, а сума платежів – на 76%. За цією моделлю працюють усі установи-Ощадного банку України.

За незалежним кореспондентським рахунком у СЕП працюють близько 17% банківських установ. Кількість обробле­них ними платіжних трансакцій порівня­но з 11999 роком збільшилася на 36%, су­ма початкових платежів – на 63%.

Таблиця 2.

Завантаженість СЕП у розрізі моделей обслуговування консолідованого коррахунку.

Моделі	1999р.		2000p.		Відхилення
	Кількість початкових платежів	Сума початкових платежів	Кількість початкових платежів	Сума початкових платежів	Кількість початкових: платежів		Сума початкових платежів
	(тис. шт.)	(млн. гри.)	(тис. шт.)	(млн. грн.)	(тис. шт.)	%	(млн. грн.)	%
За незалежним коррахунком	15201 .	221220	20632	359725	5430	36	138505	63
1 модель	6590	65951	6704	93630	114	2	27678	42
2 модель	11969	12475	13600	21895	1630	14	9420	76
3 модель	30392	103355	36403	220095	6011	20	116739	113
4 модель	2809	31163 .	3430	58662	621	22	27499	88
5 модель	0	0	0	0	0	0	0	°
6 модель	21688	108905	23428	180468	1740	8	71562 ,	66
7 модель	1786	14979	2245	29764	459	26	14785	99
Усього	90435	558048	106442	964239	16005 I	18	4061 Ю	73

За 6 моделлю обслуговування консолідованого коррахунків за ставом на, 1 січня 2001 року працюють близько 6% від загальної кількості банківських ус­танов. Сума виконаних ними початко­вих платежів за звітний період збільши­лася на 66%, а кількість трансакцій – на 8%. За цією моделлю працюють ко­мерційні банки, які не мають ВПС, але мають доволі розгалужену систему філій у регіонах України і надають своїм обласним дирекціям право організовува­ти їх роботу.

За 4 моделлю працює майже 5% банківських установ. Сума початкових платежів, оброблених ними за 2000 рік порівняно з попереднім роком зросла на 88% при збільшенні кількості платіжних трансакцій на 22%. Робота за цією мо­деллю дає змогу головному банку керу­вати процесом обмеження на початкові платежі філій у масштабах усієї країни.

Близько 4% банківських установ Ук­раїни працює за 1 моделлю обслугову­вання консолідованого коррахунку. Торік вони виконали на 2% більше по­чаткових платежів, ніж у 1999 році. При цьому сума початкових платежів зрос­ла на 42%. Ця найпростіша модель ро­боти в СЕП не погребує великих капіта­ловкладень.

Значно зросла (на 99%) сума початко­вих платежів, здійснених банками, які працюють за 7 моделлю, хоча ці устано­ви налічують лише 3% від загалу учас­ників СЕП; кількість виконаних ними початкових платежів збільшилася на 26%. Ця модель – поєднання третьої і четвертої: головний банк має змогу кон­тролювати значні фінансові операції філій, які водночас є відносно незалежними у розпорядженні дрібними сумами.

Чому виникла потреба у розробці нової системи?

Відповідь на це питання слід шукати в основних принципах побудови систе­ми електронних платежів. Інформація між АРМ СЕП передається електрон­ною поштою (NBUMAIL) у вигляді файлів. Абонент, який відправив файл, пересвідчиться, що він дійшов до адре­сата, і виконає відповідні дії лише тоді, коли від отримувача надійде інший файл – квитанція. Зокрема, платежі у відповідь, які надходять до банку-учас­ника, зараховуються на коррахунок ли­ше тоді, коли банк-отримувач надішле квитанцію про їх приймання. Водночас банки можуть виконувати платежі в СЕП лиш у межах поточного залишку на кореспондентському рахунку. Отже, кошти, то надійшли системою елек­тронних платежів на адресу певного банку і вже списані з коррахунку відправника, залишаються недоступни­ми для отримувача до надання ним кви­танції. Тобто існує певний часовий проміжок між моментами списання коштів із коррахунку банку-відправни­ка та зарахування їх на коррахунок бан­ку-отримувача. Цей проміжок часу і визначає швидкість перерахунку коштів через СЕП. На його величину впливає час надходження платежу до СЕП, за­гальна завантаженість та завантаженість каналів зв'язку на даний момент, ха­рактер обслуговування банків-корес­пондентів – в одному АРМ-2 СЕП чи в різних АРМ – і найсуттєвіше: опера­тивність дій банку-отримувача.

Типовий розподіл платежів СЕП проілюстровано на графіку.

При обміні інформацією у вигляді файлів налагодити зворотний зв'язок без механізму квитанцій неможливо.

Тому прискорити проходження пла­тежів можна лише за допомогою прин­ципово нових, так званих онлайнових систем.

Насамперед чітко розмежуємо два поняття:

Он-лайни - (буквально "на лінії") – це режим, за якого користувач отримує реакцію системи на ініціалізовану трансакцію практично миттєво (за част­ки секунди), а результат її виконання технологічно оформлено як невід'ємну складову самої трансакції, причому між ініціалізацією трансакції та отриман­ням результату не можна виконати дії, що не стосуються даної трансакції;

Застосовуючи технології он-лайн для виконання платежів, користувачі отри­мують такі можливості:

- зарахування коштів на коррахунок банку-отримувача здійснюється в мо­мент надсилання банком-відправником трансакції до системи;

- банки можуть виконувати важливі платежі практично миттєво, будучи впевненими, що кошти потрапили на коррахунок отримувача;

Мал. 4. Типовий розподіл платежів СЕП за швидкістю переказу коштів.

- у режимі он-лайн використовуються механізми, які природно поєднують кілька інформаційно-обчислювальних систем, що потребують синхронного виконання (чи відмови від виконання) певних дій (DVp^l – для ринку цінних паперів, PVP² – для валютного ринку, врегулювання розрахунковим банком чистої позиції між учасниками картко­вої системи тощо).

Звернемо увагу на кілька базових обмежень:

- СЕП у її теперішньому вигляді діятиме ще тривалий час. Упроваджен­ня СТП не повинно погіршити обслу­говування банків у СЕП;

- банк – учасник міжбанківських розрахунків має один кореспондент­ський рахунок в НБУ, котрий викори­стовує для розрахунків як через СЕП, так і через-будь-яку нову систему міжбанківських розрахунків. Для нього не повинно існувати проблеми, яку ча­стку наявних на коррахунку коштів за­резервувати для розрахунків через СЕП, а яку – через іншу систему;

- технічні засоби та системне про­грамне забезпечення, використовуване банком для входження в нову систему, мають бути доступними (за вартістю, вимогами до організації експлуатації тощо).

Необхідність використання спільно­го кореспондентського рахунку двома системами – СЕП та СТП – спонука­ла до побудови тісного технологічного взаємозв'язку між ними, а відтак певно­го доопрацювання СЕП.

Отже, подальший розвиток електрон­них міжбанківських розрахунків в Ук­раїні ґрунтується на таких засадах. [9, с. 45]

1. Система електронних міжбан­ківських розрахунків складатиметься з двох підсистем: системи електронних платежів, яка працює у файловому режимі обміну інформацією (діюча нині СЕП); системи термінових переказів, яка працює в он-лайновому режимі.

2. Технологічні, програмно – технічні та організаційні рішення передбачають тісний зв’язок зазначених підсистем. Бухгалтерська модель розрахунків через СТП побудовані через обидві системи, відображаються на їх кореспондентських рахунках в НБУ.

3. Для банків, які здійснюють міжбанківські розрахунки, участь у СЕП – необхідність. Приєднання до СТП на сучасному етапі є добровільним і зале­жить від готовності банку до роботи за он-лайновими технологіями.

4. Стратегічним напрямом розвитку міжбанківських розрахунків є поступо­вий перехід на он-лайнові технології. Так, новітні платіжні інструменти, нові можливості в галузі міжбанківських роз­рахунків та забезпечення взаємозв'язку з іншими системами електронних роз­рахунків, які потребують чіткої синхронізації інформації в різних систе­мах, запроваджуватимуться в рамках СТП.