- •1. Міри впливу на порушників законодавства з охорони праці.
- •2. Небезпечні зони на території будівельного майданчика.
- •6. Види та причини нещасних випадків.
- •7. Обов’язки майстра по охороні праці на будівництві.
- •8. И 23. Методи та засоби, щодо запобігання ураження людини електричним струмом.
- •9. Методи оцінки стану охорони праці на виробництві.
- •10. И 19. Первинні засоби пожежегасіння.
- •11. Проведення інструктажів з охорони праці.
- •12. Служба охорони праці на виробництві.
- •13. И 27. Техніка безпеки під час організації й виконанні земляних робіт.
- •14. Поняття про евакуацію.
- •15. Збереження вогненебезпечних рідин і газів.
- •16. Техніка безпеки під час виконання кам’яних робіт.
- •17. Техніка безпеки під час виконання арматурних робіт, з опалубкою і бетонних робіт.
- •18. Поняття о протипожежних розривах і перешкодах.
- •20. Техніка безпеки при влаштуванні пальових фундаментів.
- •21. Техніка безпеки під час монтування збірних конструкцій.
- •22. Техніка безпеки під час обладнання й експлуатації засобів підмащування.
- •24. Техніка безпеки під час виконання покрівельних і гідроізоляційних робіт.
- •25. Вимоги охорони праці до організації будівельного майданчика.
- •26. Безпечна організація праці під час капітального ремонту споруд.
- •28. Склад заходів, що враховуються під час розробки проекту організації будівництва й проекту виконання робіт.
- •Розслiдування та облiк нещасних випадкiв
14. Поняття про евакуацію.
При проектуванні й будівництві будинків необхідно створити найбільш сприятливі умови для евакуації людей й забезпечення їх безпеки у випадку аварій, пожеж, загрози вибуху і т.п.).
Шлях евакуації - ділянка руху людей до виходу з приміщення або будинку (проходи, коридори, сходи).
Евакуаційними вважаються виходи, що ведуть:
з приміщень першого поверху безпосередньо на вулицю або через коридор, вестибуль, сходову клітку, що виходять на вулицю;
з приміщень будь-якого поверху, крім першого, у коридор або прохід, що веде до сходової клітки, яка безпосередньо виходить на вулицю;
з приміщення в сусідні приміщення, забезпечені виходами, зазначеними в перших двох пунктах.
Не відносяться до евакуаційних шляхів ліфти та інші механічні пристрої транспортування людей, у випадку пожежі їх необхідно вимикати.
Важливою умовою своєчасної й безпечної евакуації людей є правильний вибір довжини шляхів евакуації. Довжина шляхів евакуації визначається в залежності від призначення будинку (житлова, суспільна чи виробнича) й ступеня вогнестійкості (чим нижче ступінь вогнестійкості тим швидше люди повинні залишити будинок).
Гранично допустимі відстані до евакуаційних виходів для будинків встановлені нормами проектування з розрахунку, щоб евакуація людей не перевищувала допустимого, безпечного часу евакуації (30...100 м).
Для безпечного спуску людей з висотних будинків під час пожежі потрібно мати не менше двох неспалимих драбин. На підприємстві на випадок пожежі повинен бути план евакуації, затверджений керівником підприємства. У будівлях і спорудах передбачають зовнішні пожежні сталеві драбини завширшки 0,7 м. Починатися вони повинні з висоти 2,5 м і мати площадку для виходу на покрівлю з огорожею висотою не менш як 0,6 м.
Евакуаційних виходів із приміщень поверхів та будівель повинно бути не менше двох, їх розміщують з протилежних сторін будівель або розосереджено.
Мінімальна ширина дверей на шляхах евакуації 0,8 м, а проходів – не менш 1 м.
15. Збереження вогненебезпечних рідин і газів.
Легкозаймисті й горючі рідини на майданчику зберігають в окремо стоячих будинках з негорючих матеріалів або на спеціально обладнаних відкритих площадках. Щоб виключити розтікання рідин склади чи площадки розміщають на більш низьких відмітках, або обваловують.
Рідини, що мають температуру спалаху не вище 61 °С, не дозволяється зберігати в підвальних і напівпідвальних приміщеннях, а також у відкритої тарі.
Оліфу, мастильні матеріали зберігають у резервуарах занурених у землю, чи в окремої металевої тарі (банки, бочки) в ізольованому приміщенні з негорючих матеріалів. Зберігати їх разом з іншими горючими матеріалами (папір, клоччя і т.п.) не допускається.
Масляні лаки, спирт, а також смоли і терті фарби (масляні, емалеві, силікатні, казеїнові) зберігають у добре вентильованих приміщеннях з негорючих конструкцій. Для збереження фарб і лаків на основі пожеженебезпечних розчинників використовують посуд, що герметично закривається.
Збереження клеїв, мастик і інших пожеженебезпечних матеріалів і виробів, що не мають інструкцій з їхнього застосування, не допускається.
У приміщеннях, де зберігають матеріали, що виділяють пожеже- і вибухонебезпечні пари і гази, освітлювальна арматура, проводка й інше електроустаткування повинні бути у вибухозахисному виконанні. Рубильники для знеструмлення електричної мережі виносять за межі приміщення і встановлюють на стінах чи стовпах з негорючих матеріалів у спеціальних шухлядах.
Для гасіння загорянь таких складів використовують пінні, порошкові вогнегасники, сухий пісок, азбестове покривала, вогнегасники на основі двоокису вуглецю.
Гази. У приміщеннях, де зберігаються балони з ацетиленом застосовувати будь-яке електроустаткування, забороняється. Освітлення може здійснюватись через спеціальні засклені прорізи.
Балони з газами зберігають у кількості не більш 50 шт. у спеціальних будинках з негорючих матеріалів або під навісами на відкритих площадках, причому наповнені й спорожнені балони зберігають окремо. Відстань від складу газів до будинків повинна бути не менш 100 м, а на території майданчика – не менш 20 м.
