9. Методи оцінки стану охорони праці на виробництві.

Для вивчення виробничого травматизму використовують різні методи. Найпоширеніші й взаємодоповнюючі – статистичний, монографічний, економічний та ергономічний.

Статистичний метод оснований на аналізі статистичного матеріалу по травматизму, який накопичений на підприємстві або в галузі за кілька років. Відповідні дані для цього-аналізу містяться в актах за формою Н-1 й у звітах. Статистичний метод дозволяє усі нещасні випадки і причини травматизму групувати за статтю, віком, професіями, стажем роботи потерпілого, часом, місцем, типом нещасних випадків, характером одержаних травм, видом обладнання. Цей метод дозволяє встановити по окремих підприємствах найпоширеніші види травм, визначити причини, які спричиняють найбільшу кількість нещасних випадків, виявити небезпечні місця, розробити й провести необхідні організаційно-технічні заходи.

Різновидом статистичного методу є груповий і топографічний методи. При груповому методі травми групуються за окремими однорідними ознаками: часом травмування, кваліфікацією, спеціальністю й віком потерпілого; видом робіт, причинами нещасних випадків тощо. Це дозволяє визначити найбільш несприятливі ділянки в організації робіт з охорони праці, стан умов праці в цеху, на підприємстві.

При топографічному методі всі нещасні випадки систематично наносяться умовними знаками на план розташування обладнання у цеху, на ділянці. Накопичення таких знаків на робочому місці або обладнанні характеризує його підвищену небезпечність і потребує відповідних профілактичних заходів.

Монографічний метод представляє собою аналіз небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які властиві технологічному процесу, обладнанню, одній ділянці виробництва. За цим методом поглиблено аналізуються всі обставини нещасного випадку і при необхідності виконуються відповідні дослідження та випробовування. Цей метод дозволяє аналізувати не тільки ті нещасні випадки, що здійснилися, але й виявити потенційно небезпечні фактори на ділянці технологічного процесу або обладнання, а результати використати для розробки заходів щодо охорони праці, а також при проектуванні виробництва.

Економічний метод полягає у визначенні економічної шкоди, заподіяної від травматизму, економічної ефективності від витрат на розробку та впровадження заходів на охорону праці. Цей метод не дозволяє вивчити причини травматизму і тому лише доповнює інші методи.

Метод анкетування (або письмового опитування) дає змогу зібрати інформацію про організаційні, технічні, санітарно-гігієнічні та психофізіологічні фактори травматизму та отримати конкретні пропозиції щодо покращення умов праці безпосередньо від робітників та інженерно-технічних працівників.

Для характеристики рівня виробничого травматизму на підприємстві і в галузі використовують кількісні і якісні показники, які засновані на вивченні первинних документів про травматизм (актів за формою Н-1 і звітів). Кількісний показник травматизму або показник частоти Кч нещасних випадків розраховується на 1000 середньоспискової кількості працюючих:

Кч = 1000 Т / Р ,

де: Т - кількість нещасних випадків та захворювань на підприємстві за звітний період із втратою працездатності на 1 і більше днів; Р - середньоспискова чисельність працюючих на підприємстві за той же період часу. Коефіцієнт частоти нещасних випадків показує кількість нещасних випадків за розрахунковий період.

Якісний показник травматизму Кв або показник важкості нещасних випадків, характеризує середню втрату працездатності на одного потерпілого за звітний період:

Кв = Д / Т,

де: Д - загальна кількість днів непрацездатності потерпілих (втрата працездатності на 1 і більше днів).

Об’єктивнішу оцінку стану травматизму на виробництві дає загальний показник травматизму Кзаг, оскільки він враховує не тільки кількість нещасних випадків, а й тяжкість травматизму. Загальний показник травматизму – це кількість днів непрацездатності на тисячу працюючих:

Кзаг = Кч х Кв