7. Обов’язки майстра по охороні праці на будівництві.

Виконроби й майстри (майстри-бригадири) на дільницях зобов’язані:

а) організувати роботи відповідно до ПВР чи техкарт і ознайомити робітників з передбаченими в них заходами щодо безпеки праці;

б) організувати застосування відповідно до призначення технологічного оснащення (лісів, риштовання, захисних пристосувань, кріплень і т.п.), будівельних машин, транспортних засобів і засобів захисту працюючих;

в) забезпечити проведення інструктажів робітників, безпосередньо на робочому місці, з безпечних методів і прийомів виконання робіт із записом в журналі обліку інструктажу;

г) організувати забезпечення чистоти й порядку на робочих місцях, достатню освітленість робочих місць, вірний стан й експлуатацію підкранових колій із систематичної (щоденної) перевіркою умов праці робітників і вживанням заходів до усунення виявлених недоліків;

д) забезпечити контроль за дотриманням норм перенесення вантажу, забезпечення робочих місць знаками безпеки, попереджувальними надписами, плакатами;

е) виключити можливість присутності сторонніх осіб на території робіт, у виробничих приміщеннях і на робочих місцях;

є) проводити бесіди з робітниками о порушеннях правил техніки безпеки й санітарії і здійснювати контроль за дотриманням робітниками інструкцій з охорони праці.

Бригадир (ланковий) зобов’язаний:

а) контролювати дотримання членами бригади технологічних процесів і організаційно-технічних заходів щодо безпеки праці, передбачених ПВР, техкартами, інструкціями з охорони праці;

б) перевіряти перед початком робіт стан робочих місць, організувати усунення виявлених порушень, інформування про це виконроба, майстра;

в) забезпечити дотримання членами бригади трудової дисципліни й правил внутрішнього розпорядку;

г) в окремих випадках виконувати обов’язки осіб, відповідальних за безпечне переміщення вантажів кранами.

Робітники, зобов’язані:

а) виконувати правила внутрішнього розпорядку;

б) виконувати вимоги інструкцій з охорони праці;

в) застосовувати засоби захисту, передбачених ПВР, техкартами, інструкціями з охорони праці.

8. И 23. Методи та засоби, щодо запобігання ураження людини електричним струмом.

Ураження людини електричним струмом відбувається при доторкуванні до струмопровідних предметів. Небезпека полягає ще в тім, що в наслідку судорожного скорочення м’язів людина не завжди може визволитися від предмета, за який тримається.

Ступінь небезпеки й можливість поразки електричним струмом залежать від умов включення людини в електромережу. Розрізняють три основних види доторкування й ураження електричним струмом:

• однофазне (односмугове) – доторкування різними частинами тіла до струмоведучих частин, де струм проходить через тіло в землю. У цьому випадку людина попадає під напругу, що діє між даним проводом і землею;

• двофазне (двосмугове) – доторкування до двох провідників, де струм проходить від одного провідника до другого, а якщо нема ізольованого взуття, то і в землю. Небезпека цього включення в тому, що електричний струм проходить з однієї руки в іншу через серце, паралізуючи його дію;

• крокове – відбувається якщо людина наступить на провід або наблизиться до ушкодженого підземного кабелю. Струм проходить через одну ногу потім другу й уходить у землю.

Уражання людини може відбутися й при появі заряду статичного струму. Статичний струм – це запас електричної енергії на обладнанні або конструкціях, який виникає в наслідку їх тертя одна об одну (тертя бензину об стінки судин), або в наслідку дії блискавки.

Усі виробничі приміщення по ступені небезпеки поразки електричним струмом підрозділяються на три групи: приміщення з підвищеною небезпекою, приміщення особливо небезпечні і приміщення без підвищеної небезпеки. Умови роботи на будмайданчику по ступені небезпеки прирівнюються до приміщень з підвищеною або особливою небезпекою.

До умов підвищеної небезпеки відносять:

а) наявність вологості (відносна вологість повітря перевищує 75 %);

б) наявність струмоведучого пилу (технологічний чи інший пил, що погіршує умови охолодження й ізоляції);

в) наявність струмопровідних основ (металевих, земляних, залізобетонних, цегельних);

г) наявність підвищеної температури (довгостроково більше 35 °С, тимчасово – 40 °С);

д) наявність можливості одночасного дотику людини до з’єднаних з землею металоконструкцій, з одного боку, і до металевих корпусів електроустаткування – з іншого.

Особливо небезпечні умови поразки електричним струмом:

а) сирість (дощ, сніг, покриття вологою стелі, підлоги, стін, предметів, що знаходяться усередині приміщення);

б) наявність хімічно активного середовища (руйнують ізоляцію і струмоведучі частини електроустаткування);

в) наявність одночасно двох чи більш умов підвищеної небезпеки.

Умови без підвищеної небезпеки поразки людей електричним струмом це відсутність умов, що створюють підвищену чи особливу небезпеку.

Зовнішні електропроводки тимчасового електропостачання повинні бути виконані ізольованим проводом, розміщені на опорах на висоті над рівнем землі, підлоги, настилу не менш: 2,5 м – над робочими місцями, 3,5 – над проходами і 6,0 – над проїздами.

Світильники загального освітлення (напругою 127 і 220 В), повинні встановлюватися на висоті не менш 2,5 м від рівня землі, підлоги. настилу. При висоті підвісу менш 2,5 м світильники повинні приєднуватися до мережі напругою до 42 В.

При роботах в особливо небезпечних умовах повинні застосовуватися переносні світильники напругою до 12 В.

До основних засобів безпеки при експлуатації електроустановок відносяться ізоляція струмоведучих частин, захист від дотику до струмоведучих частин, захист від замикань, застосування зниженої напруги в приміщеннях з підвищеною небезпекою й в особливо небезпечних, захисне занулення, заземлення й відключення устаткування.

Ізоляція струмоведучих частин (проводів і кабелів) є однією з головних умов безпеки при випадковому дотику людини до струмоведучих частин. Опір ізоляції повинен бути більше в тисячу разів від напруги.

Захист від дотику до струмоведучих частин електроустановки складається в застосуванні огородження, сигналізації й блокування.

Захист від замикань забезпечується за допомогою запобіжників і каліброваних плавких вставок або автоматичних вимикачів.

Захисне заземлення – електричне з’єднанні із землею металевих не струмоведучих частин, що можуть опинитися під напругою. У випадку дотику до такої електроустановки тіло людини виявиться приєднаним паралельно дуже незначному опору захисного заземлення і не буде піддано дії небезпечного для організму струму. Огляд переносних тимчасових захисних заземлень проводять не рідше 1 рази в три місяці.

Занулення – це електричне з’єднання з нульовим захисним провідником металевих не струмоведучих частин, що можуть опинитися під напругою.

Захисне відключення є однієї з раціональних і надійних мір захисту людини від поразки електричним струмом при однофазному замиканні на землю і застосовується в тих випадках, коли безпека не може бути забезпечена шляхом пристрою захисного заземлення чи занулення. Захисне відключення здійснюється за допомогою апарата, убудованого в розподільний чи пусковий пристрій. При дотику людини до мережі відбувається автоматичне відключення електроустаткування від мережі.

Електрозахисні засоби.

Електрозахисні засоби індивідуального захисту підрозділяються на основні і доповнюючи.

До основних засобів захисту при доторкуванні до струмоведучих частин напругою більш 1000 В відносяться ізолюючі вимірювальні штанги, струмовимірювальні кліщі, покажчики напруги, ізольовані пристрої.

Напругою до 1000 В до таких засобів відносяться інструменти з ізолюючими ручками, діелектричні рукавички, покажчики напруги, ізольовані кліщі, а також трапи, кронштейн-площадки й пристрої для пересування по залізобетонних опорах.

До додаткових засобів захисту при напруги більш 1000 В відносяться діелектричні чоботи й калоші, ізольовані підставки, діелектричні килими й доріжки.

До електрозахистних засобів відносяться також пристосування для роботи на висоті: запобіжні пояси, монтерські пазурі з ременями, страхуючи канати, телескопічні вишки, сходи-драбини і приставні сходи, попереджувальні плакати.

Гумові діелектричні засоби захисту зберігають окремо від інструмента. Їх необхідно охороняти від впливу олій, бензину й інших речовин, а перед використанням оглядати й очищати від бруду.