1. Міри впливу на порушників законодавства з охорони праці.

За порушення законодавчих та інших-нормативних актів про охорону праці, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів держнагляду за охороною праці й представників профспілок винні працівники притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної та громадської відповідальності.

Дисциплінарна відповідальність працівників настає за порушення трудової дисципліни (вихід в нетверезому стані на роботу, не використання засобів захисту тощо), за невиконання або неналежне виконання трудових обов’язків, у тому числі в галузі охорони праці, невиконання правил внутрішнього трудового розпорядку, норм колективного договору, інших нормативних актів про працю, контрактів, тощо, полягає в тому, що на винного працівника накладають дисциплінарне стягнення.

Матеріальна відповідальність - це стягнення коштів за збитки нанесені підприємству й громадянам.

Працівники несуть матеріальну відповідальність за збитки, завдані:

знищенням майна, устаткування, будівель внаслідок вибуху, пожежі, руйнування; псування матеріалів, виплатами сум страхувальникам у зв’язку з пошкодженням або знищенням застрахованого майна;виплатам штрафних санкцій за договорами поставки за порушення строків поставки;

оплатою праці експертних комісій установ, призначених слідчими та судовими органами, при проведенні розслідування кримінальної справи та її розгляді в судах, а також інші збитки.

Підприємство, власник несуть матеріальну відповідальність у зв’язку з виробничим каліцтвом і професійними захворюваннями у тому випадку, якщо це зумовлене порушенням адміністрацією підприємств вимог охорони праці. Вони повинні відшкодувати до бюджету державного страхування витрати по виплаті потерпілим працівникам (або сім’ям померлих) допомоги й пенсії в порядку соціального страхування.

Законодавство передбачає повну матеріальну відповідальність й обмежену (в межах його середньомісячного заробітку).

Кримінальна відповідальність за порушення правил охорони праці передбачена статтями 135, 218, 219 і 220 КК України.

Кримінальна відповідальність настає за порушення вимог законодавства та інших нормативних актів про охорону праці, якщо це порушення створювало небезпеку для життя чи здоров’я громадян (передбачається така міра покарання, як виправні роботи або штраф до 15 мінімальних розмірів заробітної плати).

Громадська відповідальність. Для профілактики травматизму й запобігання порушення вимог охорони праці застосовують заходи переконання та громадського впливу:

систематична критика порушників правил техніки безпеки й трудового законодавства;

розгляд випадків порушення дисципліни, правил з охорони праці на зборах бригади, цеху (дільниці), на загальних зборах робітників, на засіданні комісії з охорони праці;

обговорення випадків виробничого травматизму на засіданнях профспілкових комітетів тощо.

2. Небезпечні зони на території будівельного майданчика.

Небезпечні зони (НЗ) можуть бути з постійно або потенційно діючими небезпечними виробничими факторами. До зон постійно діючих небезпечних виробничих факторів відносять зони:

поблизу від неізольованих струмоведучих частин електроустановок;

поблизу від необгороджених перепадів по висоті на 1,3 м і більш;

у місцях, де містяться шкідливі речовини в концентраціях вище ГДН чи шум інтенсивністю вище гранично припустимої.

До зон потенційно діючих небезпечних виробничих факторів відносять:

ділянки території поблизу будівель, що споруджують;

поверхи будинків в одній захватці, над якими відбувається монтаж (демонтаж) конструкцій;

зони переміщення машин, устаткування, робочих органів;

місця, над якими відбувається переміщення вантажів вантажопідйомними кранами.

Зони постійно діючих небезпечних виробничих факторів повинні мати захисні огородження, що запобігають проникненню сторонніх осіб.

Виконання будівельно-монтажних робіт (БМР) у цих зонах допускається відповідно до ПВР, що містить конкретні рішення по захисту працюючих.

Зони потенційно діючих небезпечних виробничих факторів повинні мати сигнальні огородження.

Границі НЗ у місцях, над якими відбувається переміщення вантажів кранами, а також поблизу споруджуваних будинків (споруд) установлюються згідно СНиП ІІІ-4-80* і залежать від висоти, з якої можливе падіння вантажу.

НЗ при роботі баштових кранів є площа, обмежена лініями, що відстоять від осі підкранової колії на відстані найбільшого вильоту гака в кожну сторону з можливим відльотом вантажу при його падінні:

S=L+2×(R+S₁+L_ел./2),

де: L – довжина шляху переміщення баштового крану, м; R – максимальний виліт гака крана, м; S₁ – можливий відліт вантажу, м (приймаємо по СНиП ІІІ-4-80* або табл. 7.1.); L_ел. – довжина найбільшого елемента, м.

НЗ при роботі самохідних кранів – площа, описана радіусом, рівним найбільшому вильоту гака (R) плюс можливий відліт вантажу (S₁) при його падінні:

S=R+S₁+L_ел./2,

а також від поворотної платформи крана:

S=R_п.п.+1 м,

де: R_п.п. – радіус поворотної платформи крана; 1 м – безпечна відстань.

Границі НЗ, у межах яких діє небезпека поразки електричним струмом, установлюються згідно СНиП ІІІ-4-80*

Будівельно-монтажні роботи в охоронній зоні діючої повітряної ЛЕП виконуються під керівництвом ІТР при наявності письмового дозволу організації – власника лінії й наряду-допуску, що визначає безпечні умови робіт.

Границі НЗ поблизу частин, що рухаються і робочих органів машин визначаються відстанню в межах 5 м, якщо інші підвищені вимоги відсутні в паспорті чи інструкції заводу-виробника.

При роботі підйомника для споруд висотою до 20 м НЗ приймають – 5 м, від вісі підйомника, а для більшої висоти

S=0,25×H,

де: H – висота споруди.

НЗ екскаватора при роботі його в котловані:

S=R_екск.+L+1 м,

де R_екск. – найбільший радіус копання екскаватора, м; L – відстань по верху забою до лінії кута природного укосу ґрунту; 1 м – безпечна відстань.

Незалежно від небезпеки виробничих факторів, зони, щоб уникнути доступу сторонніх осіб, огороджуються захисними огородженнями, на яких через 5...10 м по довжині вивішують попереджувальні написи „Небезпечна зона”.

3. Види контролю за охороною праці в Україні.

Система контролю - комплекс заходів, що спрямовані на реалізацію цілей і завдань контролю, а також передбачають раціональне поєднання найбільш прийнятних і ефективних в умовах даного підприємства видів і напрямків контролю.

Контроль за станом охорони праці включає:

- оцінку рівня небезпечних виробничих факторів і шкідливих виробничих факторів на робочих місцях;

- виявлення порушення вимог законів та нормативних актів з охорони праці;

- перевірку усунення раніше виявлених порушень;

- перевірку виконання працівником обов'язків з охорони праці;

- перевірку виконання планів робіт з охорони праці;

- перевірку забезпечення працівників ЗІЗ і ЗКЗ.

Види контролю за охороною праці на підприємстві:

- з боку органів державного нагляду;

- з боку служби з охорони праці;

- оперативний контроль керівниками та іншими посадовими особами підприємства;

- громадський контроль;

- комісія підприємства, з уповноваженою працівниками особою з питань охорони праці.

Основними формами контролю за станом охорони праці є:

- оперативний контроль керівника робіт та інших посадових осіб;

- адміністративно - громадський (чотирьохступеневий) контроль;

- контроль, що здійснюється службою охорони праці підприємства;

- відомчий контроль вищестоящих органів;

- контроль, який здійснюється органами державного нагляду і технічною інспекцією праці профспілок.

Ефективність контролю залежить від відповідного метрологічного забезпечення, який включає методи і засоби (прилади) вимірювань для контролю параметрів небезпечних і шкідливих виробничих факторів, визначення показників безпеки виробничого обладнання та технологічних процесів.

4. Організація управління охороною праці на підприємстві

Згідно з Законом "Про охорону праці" роботодавець зобов'язаний створювати у кожному структурному підрозділі та на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечувати дотримання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці.

Із цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці на підприємстві, для чого:

• створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які вирішують конкретні питання охорони праці, затверджує інструкції про їхні обов'язки, права і відповідальність за виконання покладених на них функцій;

• розробляє за участі профспілок і реалізує комплексні заходи для дотримання встановлених нормативів з охорони праці, впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;

• забезпечує усунення причин, що викликають нещасні випадки, професійні захворювання, контролює виконання профілактичних заходів, визначених комісіями на основі підсумків розслідування цих причин;

• організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, атестації робочих місць на відповідність нормативним актам з охорони праці в порядку й у терміни, встановлювані законодавством, вживає на основі цих підсумків заходів для усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів;

• розробляє і затверджує положення, інструкції, інші нормативні акти про охорону праці, що діють у межах підприємства і встановлюють правила виконання робіт та поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів з охорони праці, забезпечує безкоштовно працівників нормативними актами з охорони праці;

• здійснює постійний контроль за дотриманням працівниками технологічних процесів, правил роботи на машинах, устаткуванні та з іншими засобами виробництва, за використанням засобів колективного й індивідуального захисту, виконанням робіт з охорони праці;

• організовує пропаганду безпечних методів праці.

5. Основні законодавчі акти з охорони праці.

Основні законодавчі акти з охорони праці

Основою законодавства України з охорони праці є Конституція України, що гарантує громадянам право на безпечні й здорові умови праці й система законодавчих актів України, спрямованих на реалізацію цього конституційного права.

Основними законодавчими актами цієї системи є наступні Закони України:

«Про охорону праці».

«Про охорону здоров'я».

«Про пожежну безпеку».

«Про обов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійного захворювання, що привели до втрати працездатності».

«Про використання ядерної енергії і радіаційний захист

«Про забезпечення санітарного й епідемічного благополуччя населення».

«Про цивільну оборону».

Кодекс законів «Про працю України».