2.6 Основні команди операційної системи ms dos

Ця система, що використовується, як правило, у вигляді емуляції під керуванням Windows, забезпечує взаємодію користувача з комп'ютером, завантажує ієрархічну файлову структуру, керує ресурсами комп'ютера, виконує сервісні та інші функції.

Ці команди завантажуються разом із ОС. До них належать такі команди (дужки означають, що оператор необов'язковий);

DIR [диск:][шлях][ім'я файла або шаблон його імені] — перегляд змісту каталогу, тобто групи файлів, об'єднаних за певною ознакою. Команда може мати ключі:

/Р — перегляд змісту каталогу посторінкове (інформація про файли при цьому виводиться у повному обсязі, що включає ім'я та розширення файла, розмір, дату);

/W — перегляд змісту каталогу в скороченому вигляді (тільки імена і розширення файлів).

Приклад: DIR А:\Кurs\*.ехе — виведення переліку файлів із розширенням ехе, вміщених у каталозі Кurs на диску А.

МD [диск:][шлях] ім'я каталогу — створення нового каталогу.

Приклад: МВ А:\Кurs\Group — створення каталогу Group у каталозі Кurs, вміщеному на диску А.

СОРУ [диск:][шлях] ім'я файла або шаблон імені [диск:][шлях] — копіювання зазначеного файла (файлів) в інший каталог.

Приклад: СОРУ А:\Кurs\*.-tхt D:\Кurs1 — копіювання всіх файлів з розширенням txt з каталогу Кurs на диск D в каталог Kurs1.

DЕL [диск:][шлях] ім'я файла або шаблон імені — вилучення файлів.

Приклад: DЕL А:\Кurs\Group\*.* — вилучення всіх файлів з каталогу Group.

Туре [шлях] ім'я файла [Рrn] — перегляд змісту текстового файла на екрані (або на принтері).

Приклад: Туре А:\Кurs\Fіlе1.txt; — перегляд змісту текстового файла Fіlе1.txt.

EXIT - Вихід.

23. Операційна система виндовс

1.Основні елементи інтерфейсу Window

При завантаженні операційної системи на екрані монітора з’являється Робочий стіл, на якому розташовані в першу чергу стандартні об’єкти (папки) Windows, а потім об’єкти, додані користувачем.

До стандартних об’єктів відносяться:

1) мой комп’ютер – містить у собі всі об’єкти ПК: диски, периферійні пристрої, панель управління.

2) корзина – місце на жорсткому диску, куди переміщуються всі об’єкти, що видаляються. Поки корзина не вичищена, можна відновити вилучені файли або папки.

3) сетевое окружениє. Якщо ПК працює в локальній мережі, то через цей значок можна побачити всі об’єкти, доступні в мережі.

Внизу Робочого столу знаходиться Панель задач із кнопками відкритих додатків.

Ліворуч на Панелі задач знаходиться кнопка Пуск, із якої можна починати будь-яку роботу. Клацання на ній видає на екрані меню Пуск (головне меню), у якому ви знайдете усе, що може знадобитися для подальшої роботи.

У Windows Робочий стіл можна представити також у вигляді Web-сторінки (сторінки служби World Wide Web, що містить графічну інформацію в Інтернеті)

2. Що таке ярлик

Ярлик – це різновид значка в системі Windows. Ярлик, на відміну від значка, не представляє об’єкт, а тільки вказує на нього. Для відкриття об’єкта можна двічі клацнувши по його ярлику. Ярлик фізично являє собою файл-посилання із розширенням.

Ярлик – це покажчик адреси необхідного файлу. Значок ярлика відрізняється від значка реального файлу маленькою стрілкою в лівому нижньому куті.

3. Як створити папку і ярлик

Папку можна створювати на робочому столі, будь-якому диску або в ін папці. Для цього в необхідному місці викличте клацанням правої кнопки миші контекстне меню і виберіть у ньому послідовно команди: Создать і Папка. Папці, що з’явилися, дане ім’я і завершіть роботу натисканням (Enter).

Ярлик можна створити як в одній з папок, так і на робочому столі одним із способів:

1) Необхідно схопити й перетягнути правою кнопкою мишки значок файлу або папки, для яких створюється ярлик, на місце його створення, вибравши у контекстному меню, що з’явиться, команду Создать ярлик. Вхідні значки файлів і папок можуть знаходитися в будь-якому вікні програм Мой комп’ютер, проводник, функції поиск і т д.

2) Викликати клацанням правої кнопки мишки контекстне меню в місці створення ярлика (Робочий стіл, вікно), вибрати в меню команди создать, Ярлик. Використовуючи в діалоговому вікні, що з’явилося, кнопку Обзор, відшукати вхідний об’єкт (файл, папку) для створення ярлика. Ярлики можна копіювати, видаляти, перейменовувати і т д. Виконання цих операцій не відображається на самих програмах.

4. Як переглянути інформацію у вікні, якщо вона перевищує розмір вікна

Кнопка згорнути в значок – звертає вікно в значок і розміщає його на панелі задач. При цьому програма залишається в оперативній пам’яті. Знову розгорнути вікно можна клацанням по значку. Кнопка Розгорнути/відновити – розвертає вікно на весь екран і перетворюється в кнопку Відновити. Остання відновлює первісні розміри вікна.

5. Яке призначення програми «Проводник

Проводник – програмний додаток Windows, призначений для роботи з файловою структурою.

Запустити програму проводник можна так:

Клацніть на кнопці Пуск→ укажіть мишкою м. програми → папка стандартні → клацнувши по назві проводник; клацнути правою кнопкою миші по кнопці Пуск → клацнути по назві проводник.

6. Як виділяти файли і папк

Файли і папки можна виділити за допомогою маніпулятора миші натиснувши ліву кнопку не віриваючи руки від кнопки потрібно виділяти мишею потрібні об’єкти.

7. Як перейменовувати файли, папки і ярлики

Часто виникає необхідність дати файлові або папці інше ім’я, для цього досить клацнути по об’єкту правою кнопкою миші, у контекстному меню, що з’явилося, вибрати команду Перейменовать і ввести нове ім’я.

8. Як здійснюється копіювання і переміщення файлів

Для переміщення й копіювання файлів з однієї папки в іншу використовується прийом: перетаскування лівою або правою кнопками миші. Відмінність копіювання від переміщення в тім, що при копіюванні файл залишається на своєму місці, а в іншу папку переміщається його копія. При переміщення файл на старому місці видаляються.

9. Як відбувається видалення і відновлення файлів, папок і ярликів у Windows

Рано або пізно файли й папки приходиться видаляти, тому що місткість дисків вашого комп’ютера обмежена. Для видалення потрібно лише виділити файл клацанням миші і натиснути клавішу Delet на клавіатурі. Файл буде видалений.

Усі файли, що видаляються , не знищуються, а переміщаються до корзини. Це та ж сама папка, яку, щоправда, не можна ні перемістити, ні перейменувати..Переміщення в корзину, зрозуміло, робиться про всяк випадок, щоб, раптом сховавшись, ви могли знайти й відновити видалений файл або папку. Провідним клацанням Корзину можна відкрити й заглянути в неї. Зсередини вона виглядає так само, як звичайна папка. Ви можете скопіювати або перемістити з неї будь-який видалений файл. Але якщо вам треба просто відновити видалений файл, то клацніть по ньому правою кнопкою й у контекстному меню виберіть команду Встановить. Файл буде відновлено у тій же папці, із якої він був видалений.

10. Як відбувається пошук файлів і папок? Якими можуть бути критерії пошуку

Якщо ви забули, куди поклали той чи інший файл, то можна скористатись функцією пошуку файлів і папок. Натисніть кнопку Пуск і виберіть пункт найти/файли и папки…у лівій частині діалогового вікна, що з’явилося, варто вказати, що і де шукати.

Якщо ви не знаєте, як точно називався файл або потрібно знайти відразу кілька файлів із схожими іменами, то можна використовувати шаблон – ім’я файлу з використанням «*», що як би заміняє будь-яку кількість букв. У випадку пошуку імен об’єктів, що мають визначену кількість букв в імені, для завдання шаблону використовується знак ?, він заміняє тільки один символ в імені.

11. Структура вікна Windows

Усе, що є в комп’ютері у Windows представлене у вигляді вікон, звідси і назва Windows. Усього можна виділити 4 типи вікон:

1) Вікна об’єктів і додатків (первинні вікна). З’являються , коли відкривають об’єкт (значок папки або диска) або запускають програму.

Ø Кнопка системного меню відкриває системне меню, за допомогою якого можна змінити розмір вікна, згортати його в значок, розгортати на повний екран, переключатися в іншу або закрити поточну програму. Якщо користувач працює з мишею, то всі операції виконуються клацанням миші.

Ø Рядок заголовка містить ім’я прикладної програми або документа. Якщо одночасно відкрито кілька вікон, то заголовок відкритого вікна виділений іншим кольором. Заголовок вікна залежить від типу вікна, яке відкривається. Це може бути ім’я прикладної програми, ім’я документа, ім’я групи, каталогу файлів. Крім того, при необхідності вікно може переміщати по екрані за рядок заголовка.

Ø У рядку меню відображений повний писок доступних для роботи команд або дій. Даний елемент властивий тільки первинному вікну. Інструментальні кнопки відповідають окремим командам меню. Всі інструментальні кнопки, згруповані по функціональному призначенню у панелі інструментів. Виставити необхідні панелі, видалити зайві або створити свої можна через меню Вид, команду Панелі інструментів.

Ø Кнопка згорнути в значок – звертає вікно в значок і розміщає його на панелі задач. При цьому програма залишається в оперативній пам’яті. Знову розгорнути вікно можна клацанням по значку Кнопка Розгорнути/відновити – розвертає вікно на весь екран і перетворюється в кнопку відновити. Остання відновлює первісні розміри вікна. Кнопка закрити вікно – завершує роботу програм і видаляє її з оперативної пам’яті.

Ø Межа вікна – рухливі межі вікна. При вилученні на них покажчик миші приймає вигляд двусхпрямованої стрілки ←→. Натиснувши на межі ліву кнопку миші,її можна переміщати в потрібному напрямку,зменшуючи або збільшуючи вікно.

Ø Кут вікна – рухливий, використовується аналогічно межі вікна і змінює вікно одночасно у двох напрямках. Усі чотири кути первинного вінка рухомі.

Ø Смуги прокручування – з’являються у випадку коли інформація не уміщується у вікно. Довжина смуги прокручування відповідає всьому обсягові інформації. Клацання по кнопках із стрілками відповідають переміщенню в зазначеному стрілкою напряму на один рядок по вертикалі (одну позицію – по горизонталі) ці ж операції можна виконувати на клавіатурі за допомогою клавіш із стрілками(курсорні клавіші).

Ø Рядок стану – відображає готовність програм до роботи і поточний стан оброблюваного документа.

2) вторинні вінка або вікна документів. Вікна документів завжди з’являються у вікнах програм у яких вони обробляються. Подвійне клацання по значку документа змушує Windows визначити по розширенню імені файлу, а потім сам документ.

3) Діалогові вікна – призначені для з’ясування побажань і установок користувача. Ці вікна не містять меню, кнопок зміни розмірів вікна,не мають рухливих меж. У діалогових вікнах використовуються ряд стандартних елементів:списки випадаючи списки прапорці індикатори вибору кнопки.

4) інформаційні вікна – призначені для інформування користувача і мають тільки одну керуючу кнопку – ОК.

Висновок

На цій практичній я придбав навички роботи на комп’ютері в операційному середовищі WINDOWS ;ознайомилась з інтерфейсом WINDOWS; вивчила побудови вікон у WINDOWS, а також придбала навички роботи при виконанні з файлами і папками.

24. ОС виндовс. Види меню,

манду или подменю, которое можно открыть щелчком на пункте.

Если подменю имеется, то меню получается иерархическим (многоуровневым). Многоуровневые меню представляются на экране по-разному и в связи с этим делятся на горизонтальные (каскадные – открываются слева или справа) и вертикальные. Вертикальные меню в свою очередь подразделяются на ниспадающие и всплывающие.

При работе в Windows пользователю доступны меню четырех разновидностей:

Главное меню системы (или меню Пуск);

контекстное меню различных объектов;

строка меню окна;

системное меню окон.

Управление меню

Правила работы с меню и принятые в них обозначения идентичны.

Для перемещения по пунктам строки меню (или по ниспадающему меню) когда открыт любой из пунктов, достаточно передвигать указатель мыши или нажимать клавиши-стрелки.

Горизонтальные линии в меню не влияют на работу меню. Они служат только для визуального выделения групп команд со схожими функциями.

Для выполнения команды меню достаточно щелкнуть левой кнопкой мыши или нажать клавишу <Enter> на выделенной команде.

Чтобы отказаться от меню, не выбирая никакой команды, достаточно щелкнуть мышью где-нибудь вне области меню или нажать клавишу <Alt> (или <Esc>).

Обозначения, принятые в меню

Для всех меню Windows принята унифицированная система обозначений:

Блеклый цвет в записи команды означает, что команда недоступна в данный момент (например, если не выделен объект для копирования, то команда Копировать недоступна).

Если команда заканчивается многоточием (...), значит, при выборе этой команды откроется диалоговое окно с запросом параметров.

Помеченная галочкой () команда обозначает действующий режим (флажок). Выбор команды отменяет режим. Повторный выбор – восстанавливает режим.

Стрелка () после имени команды означает, что при выборе этой команды появится подменю.

Кружок () означает выбор одного из альтернативных режимов, которые представлены в соседних командах («переключатель»).

Если возле имени команды указана клавиша или комбинация клавиш, значит, данная команда может быть выполнена нажатием этих клавиш (их называют клавиши - акселераторы). Главное меню

Главное меню – один из основных системных элементов управления Windows. При помощи Главного меню можно запустить все программы, установленные под управлением операционной системы или зарегистрированные в ней, открыть последние документы, с которыми выполнялась работа, получить доступ ко всем средствам настройки, а также к поисковой и справочной системам Windows. (Структуру Главного меню в стиле ХР см. в разделе Настройка Главного меню в стиле ХР, в классическом стиле – см. в [1, 2]). В классическом стиле Главного меню доступ к программ осуществляется с помощью пункта меню Программы, в стиле ХР – Все программы. Главное меню относится к иерархическим всплывающим каскадным меню.

Способы вызова Главного меню:

щелчок на кнопке Пуск в Панели задач;

нажатие клавиши – <Windows>;

сочетанием клавиш <Ctrl>+<Esc>.

Контекстное меню

Так называется меню, появляющееся после щелчка правой кнопкой мыши на объекте или элементе управления. Контекстным меню называется потому, что перечень пунктов в нем определяется типом объекта, на котором произошел щелчок, т.е. зависит от контекста.

В контекстном меню приведены все действия, которые можно выполнить над данным объектом. Более того, во всех контекстных меню любых объектов имеется пункт Свойства, который позволяет просматривать и изменять свойства объектов, то есть выполнять настройки программ, устройств и самой операционной системы. Контекстное меню относится к иерархическим всплывающим каскадным меню.

Способы вызова контекстного меню:

щелчок правой кнопкой мыши на объекте или элементе управления;

нажатие клавиши – <Контекст>;

сочетанием клавиш <Shift>+<F10>.

Строка меню окна

Окна папок и окна приложений имеют строку меню, расположенную под заголовком окна. Выбор пункта меню вызывает «ниспадающее» меню. Диалоговые и вторичные окна не имеют Если в нижней части меню находится кнопка , то в меню выведены не все команды, а только те, которые использовались последними. При нажатии на эту кнопку появятся все команды этого меню.

Способы вызова строки меню

Каждая команда меню имеет подчеркнутую букву, которая обозначает «горячую» клавишу. Открыть пункт меню (вызвать ниспадающее меню) можно при помощи клавиатуры – нужно одновременно с клавишей <Alt> нажать «горячую» клавишу. Например, чтобы открыть команды пункта Файл, нужно нажать комбинацию клавиш <Alt>+<Ф>. Чтобы вызвать подпункт меню нужно не отпуская клавиши <Alt> нажать следующую «горячую» клавишу.

Кроме того, сделать активной строку меню можно с помощью клавиатуры, нажав одну из клавиш:

<Alt>;

<F10>.

Системное меню

Кроме обычной строки меню, все окна Windows имеют так называемое системное меню. Команды системного меню предназначены для выполнения действий по управлению окном в частности с помощью клавиатуры

Способы вызова системного меню:

щелчок на системном значке, расположенном в левой части строки заголовка окна;

сочетанием клавиш <Alt>+<пробел>;

контекстное меню строки заголовка.

Команы системного меню

Восстановить – соответствует кнопке восстановления размера.

Переместить – соответствует операции перетаскивания мышью. Команда доступна, если окно не максимизировано. При выборе этой команды в окне появляется перекрестная стрелка. Для перемещения окна следует нажимать клавиши управления курсором в нужном направлении или, нажав один раз клавишу-стрелку, просто переместить мышь. Закончить перемещение следует клавишей <Enter>. Клавиша <Esc> отменит перемещение и вернет окно на прежнее место экрана.

Размер – соответствует операции перетаскивания границы окна мышью. Выполняется аналогично предыдущей команде.

Свернуть – соответствует кнопке минимизации окна. Кнопка свернутого окна отображается в Панели задач.

Развернуть – соответствует кнопке максимизации окна. Разворачивает окно до максимального размера (на весь экран).

Закрыть – закрывает программу, т.е. приводит к тому же результату, что и двойной щелчок по кнопке системного меню.

Диалоговые окна не имеют кнопки системного меню (системного значка). Для его вызова используются только два последних способа. В этом случае меню состоит из двух пунктов: Переместить и Закрыть.

25 . вікна

Вікна бувають різних типів. Відповідно до їх призначення вікна можна розподілити на три групи: програмні, діалогові та інформаційні.

Програмні вікна

Програмні вікна — це вікна, які відкриваються при запуску грам. Ви працювали з програмними вікнами Мій комп'ютер, стового редактора WordPad, графічного редактора Раіnt.

Діалогові вікна

Діалогові вікна призначені для зміни режимів роботи програми, зміни значень параметрів, введення додаткових даних тощо. Для цього діалогові вікна містять спеціальні об'єкти — елементи керування.

Якщо діалогові вікна містять багато елементів керування, то їх поділяють на групи уа призначенням. Кожну з таких груп розміщують на окремій вкладці.

Зупинимося детальніше на кожному з елементів керування.

Прапорці призначені для встановлення певних режимів роботи. Режим вважається встановленим, якщо у прапорці встановлена спеціальна позначка. Позначку прапорця можна встановити або зняти, вибравши його за допомогою миші. Прапорці незалежні один від одного. Для кожного з них позначка може бути встановлена або не встановлена.

Перемикачі використовуються, якщо із запропонованого списку значень параметрів або режимів роботи необхідно вибрати тільки один. Потрібний перемикач також можна вибрати за допомогою миші. При виборі перемикача у ньому встановлюється спеціальна позначка. Серед перемикачів, що входять до однієї групи, вибраним може бути тільки один.

Лічильник використовується для введення числових значень параметрів. Він складається з поля лічильника та двох кнопок управління. Одну з них використовують для збільшення числа, другу — для зменшення. Значення параметра може бути також встановлено безпосередньо у полі лічильника за допомогою клавіатури.

У Поле можна вводити текстові або числові дані за допомогою клавіатури. Якщоза допомогою миші вибрати це поле, то у ньому з'явиться курсор, після чого можна вводити дан

У діалогових вікнах є ще поля з відкритими списками і списками.

У деякі з таких полів дані можуть бути введені тільки із запропонованого списку, а в деякі — і зі списку, і з клавіатури.

Повзунок використовують для зміни значення параметра у деякому проміжку. Положення повзунка змінюється перетягуванням за допомогою миші.

У діалоговому вікні розміщуються кнопки різного призначення.

Кнопка Закрити призначена для закриття діалогового вікна без збереження змінених значень параметрів. Для цього ж призначена і кнопка Скасувати. Якщо ж встановлені значення параметрів необхідно зберегти, то закривати вікно погрібно і ншим способом — за допомогою кнопки ОК. Деякі кнопки, наприклад, Параметри, призначені для відкриття додаткових вікон.

Кнопку Підказка використовують, щоб дізнатися про призначення об'єктів діалогового вікна. Після вибору цієї кнопки вигляд вказівника миші змінюється на стрілочку зі знаком питання Якщо тепер вибрати будь-який об'єкт вікна, то відкриється підказка, що стосується цього об'єкта.

Інформаційні вікна

Інформаційні вікна призначені для виведення повідомлень про стан або результат роботи програми, про можливість виникнення непередбачених ситуацій тощо.

Зверніть увагу, що рядок заголовка діалогового та інформаційного вікон з трьох кнопок керування вікном містить тільки кнопку Закрити і не містить кнопки меню вікна.

Зазначимо також, що елементи керування можуть знаходитися і в програмних вікнах. А у діалогових вікнах можуть бути наведені деякі пояснення, що є елементом інформаційного вікна.

26. ексель

Microsoft Excel — засіб для роботи з електронними таблицями, що набагато перевищує за своїми можливостями існуючі редактори таблиць. Перша версія даного продукту була розроблена фірмою Microsoft у 1985 році. Microsoft Excel — це простий і зручний засіб, що дає можливість проаналізувати дані і за необхідності поінформувати про результат зацікавлену аудиторію, використовуючи Internet. Microsoft Excel є на сьогоднішній день найпопулярнішим табличним редактором у світі.

Спеціальні можливості. У Microsoft Excel включені деякі можливості, що дають змогу спростити роботу і виконати необхідні обчислення.

Перша – автозаповнення таблиці. Режим Автозаполнение, що дає змогу створювати послідовності з числових чи текстових значень, практично не вводячи дані вручну, також розширений.

У редакторі Microsoft Excel можливо створювати свої власні режими автозаповнення. Друга спеціальна можливість — команда Автосуммирование, дає змогу складати числові значення одним натисканням миші, зробити це одночасно і з рядками, і зі стовпцями. За цією командою можна підбивати загальні підсумки навіть у таблицях із проміжними підсумками.

Також існує така можливість, як Подбор параметров (одержати необхідний результат, змінюючи вихідні дані) і Поиск решения (знаходження коренів рівнянь).

Вікно редактора Excel має кілька стандартних елементів. Одні з них постійно присутні, інші можна змінювати за бажанням користувача.

Верхній рядок вікна – це рядок заголовок.

Під рядком заголовку у вікні розміщено рядок меню, який містить такі меню: Файл – для роботи з файлами документів; Правка – редагування документів; Вид – вигляд вікна, зміна режимів перегляду документів; Вставка – вставка малюнків, діаграм, дати і часу, формул тощо; Формат – форматування документів (встановлення шрифтів, параметрів абзацу); Сервис – сервісні функції (перевірка орфографії, встановлення параметрів Excel); Данные – робота з базами даних; Окно – робота з вікнами книг; ? – довідка по Excel.

Під рядком меню розміщено панелі інструментів. Для вибору необхідної панелі інструментів користуються командою Вид→Панели инструментов – з’явиться відповідне вікно, у якому із списку слід вибрати необхідні панелі. По замовчуванню виводяться панелі Стандартная і Форматирование. Деякі панелі з’являються автоматично при виконанні певних дій (наприклад, панель інструментів Диаграмма виводиться при побудові діаграм).

Під панелями інструментів знаходиться рядок формул, в лівому кутку якого висвічується ім’я поточної клітки.

Вікна книг табличного процесора Excel.

Файл, створений в MS Excel називається книгою (Книга1, книга2, …). Кожна книга складається з листів кількох типів (Лист1, лист2,…). Робочі листи - це електронні таблиці, що складаються з колонок та рядків. Максимальне число колонок таблиці - 255, рядків - 16384. Колонки позначаються зліва направо літерами А,В,С, . . .,AA,AB, . . . , IU,IV. Рядки - зверху вниз цифрами 1 . . . 16384. На перетині колонки і рядка розміщується клітка. Позначення (адреса) клітинки складається з позначення колонки та рядка.

В Excel може існувати одночасно кілька вікон книг. Для маніпуляції з вікнами використовують меню Окно. Активне вікно виводиться на перший план і може перекривати інші вікна. Користувач може змінювати положення та розмір вікон.

Вікно має типові елементи. Заголовок вікна розміщується зверху і включає ім’я книги. Праворуч розміщено кнопки згортання, відновлення і закриття вікна.

Список листів розміщується ліворуч в нижньому рядку вікна. Список листів можна гортати за допомогою кнопок прокрутки, які знаходяться ліворуч від списку. Робочим листам присвоюється імена Лист1, Лист2, ... , а листам з діаграмами - Диаграмма1, Диаграмма2, ...

У вікні книги відображується вміст активного листа. У робочому листі відображується електронна таблиця, яка містить імена колонок, номера рядків, клітки, горизонтальну та вертикальну смуги прокрутки.

Одна з кліток таблиці виділена темною прямокутною рамкою - це табличний курсор. Адреса активної чарунки виводиться у лівій частині рядка формул. Переміщувати табличний курсор можна клавішами управління курсором або з допомогою миші. Для зміни активного листа слід клацнути мишою по ярлику листа у списку листів.

Типи даних, що використовуються в табличному процесорі Excel. Редагування даних.

В клітки таблиці Microsoft Excel можна заносити дані таких типів:

- числа, включаючи дату і час;

- текст;

- формули.

Числа використовуються у формі: цілі, дійсні, з експонентою, дробові.

Цілі – використовуються цифри 0, 1, ....9, знаки + та - .

Дійсні – включають десяткову крапку, що розділяє цілу і дробову частину.

Числа з експонентою – мантису і порядок числа розділяє латинська буква e (E) (3Е + 8; 0.624 Е-23)

Дробові числа – вводиться ціла частина числа, символ пробілу, чисельник, знак / (ділення) і знаменник.

Дата вводиться у форматі – ДД/ММ/РРРР, час – ГГ:ХХ:СС.

Якщо дані вводяться не у форматі числа, то Microsoft Excel сприймає їх як текст. Якщо введені числа чи формули потрібно інтерпретувати як текст, то їх введення повинно починатися із апострофа ('), наприклад: '1234.

Формула починається із символу = і являє собою сукупність операндів, з'єднаних знаками операцій і круглих дужок. Операндом може бути число, текст, логічне значення, адреса клітинки або посилання на неї, функція. В полі клітинки після введення формули може відображатися або формула, або значення, обчислене за формулою.

Для цього потрібно виконати команди: Сервис → Параметры → Вид і включити прапорець у полі Формулы.

Для введення або редагування даних будь-якої клітки таблиці, слід її зробити активною.

Для редагування даних активної клітки натиснути F2 або двічі клацнути мишею по ній. Натискуванням клавіші Enter закінчується введення або редагування даних у клітці.

Особливістю введення в Excel є Автозаполнение. Ця функція працює при встановленому прапорці Автозаполнение значений ячеек вкладки Правка діалогового вікна Параметры (команди Сервис). При введенні даних в цьому режимі Excel намагається угадати, що вводити і допише свій варіант до кінця. Якщо ви згодні, то натисніть Enter, інакше продовжіть введення.

Виділення діапазону кліток:

- мишею;

- для виділення колонки або рядка – клацнути мишею по заголовку колонки або номеру рядка;

- для виділення несуміжного діапазону кліток утримувати натиснутою Ctrl.

Виділний фрагмент можна вилучити, очистити, вставити, перемістити, скопіювати. Для цього використовують буфер обміну.

Форматування кліток і діапазонів. Для форматування кліток чи виділеного діапазону кліток використовують команду Формат чи кнопки панелі Форматування.

Поняття формату включає такі параметри:

- шрифт (тип, розмір, накреслення, колір);

- формат чисел;

- спосіб вирівнювання;

- розміри (ширина і висота) кліток;

- обрамлення кліток

- візерунок фону.

Автоформат. Встановити формат активної клітки чи діапазону виконати команду: Формат→Автоформат.

Формат чисел. Excel автоматично розпізнає формат чисел при введенні (якщо введення починається з символа $ – грошовий). Щоб встановити формат чисел виділеного діапазону: Формат → Формат ячеек →Число ...

Формат даних. Дані в Excel виводяться на екран у певному форматі. За замовчуванням інформація виводиться у форматі Общий. Можна змінити формат подання інформації у виділених комірках. Для цього виконаєте команду Формат/Ячейки. З’явиться вікно діалогу Формат ячеек, у якому потрібно вибрати вкладку Число.

У лівій частині вікна діалогу Формат ячеек у списку Числовые форматы наведені назви всіх використовуваних у Excel форматів (рис. 8.14). Для формату кожної категорії наводиться список його кодів. На малюнку зі списку Числовые форматы вибраний рядок (усі формати). У правому вікні Тип ви можете переглянути всі форматні коди, що використовуються для подання на екрані інформації.

Для подання даних ви можете використовувати вбудовані форматні коди Excel чи ввести свій (користувацький) код формату. Для введення форматного коду виберіть рядок (усі формати) і введіть символи форматного коду в поле введення Тип.

Будь-яка послідовність введених в осередок символів, що не може бути інтерпретована Excel як число, формула, дата, час дня, логічне значення чи значення помилки, інтерпретується як текст. Уведений текст вирівнюється в комірці по лівому краю.

Щоб увести текст, виділіть комірку та наберіть текст за допомогою клавіатури. Комірка може вміщати до 255 символів. Можна форматувати окремі символи чи фрагменти тексту в комірці та вводити текст у формулах, діаграмах, текстових вікнах.

Для форматування розташування тексту в комірці використовується закладка Выравнивание в діалоговому вікні Формат ячеек.

Тут ви можете розташувати текст для читання нагорі, внизу, вирівнювати по правому, лівому, нижньому чи верхньому краю комірки, можете переносити слова тексту в межах комірки.

За допомогою інших закладок можете відформатувати шрифт, параметри рамки навколо комірки, способи заливання комірки різним кольором чи зняти захист з комірки.

Вирівнювання даних у клітках. За замовчуванням Excel вирівнює вміст клітки по нижньому краю, текст – по лівій границі колонки; число – по правій. Змінити вирівнювання: Формат → Формат ячеек →Выравнивание (а також Орієнтацію).

Розміри колонок і рядків: Формат → Строка →Высота і Формат → Столбец →Ширина (або мишею).

Границі виділеного діапазону: Формат → Формат ячеек → Рамка. (Встановлення фону: Формат → Лист → Подложка )

Використання формул у Excel. Формула – це сукупність операндів, з'єднаних між собою знаками операцій і круглих дужок. Формулою в Excel називається послідовність символів, що починається зі знака рівності =. У цю послідовність символів можуть входити постійні значення, посилання на комірки, імена чи функції оператора. Результатом роботи формули є нове значення, що виводиться як результат обчислення формули за вже наявними даними.

У формулах розрізняють арифметичні операції і знаки відношень. При обчисленні формули спочатку виконуються операції у круглих дужках, потім арифметичні операції, за ними – операції відношень.

Якщо значення в комірках, на які є посилання у формулах, міняються, то результат зміниться автоматично.

Як приклад введемо формули, що обчислюють корені квадратного тричлена: ax2 + bx + c = 0. Вони ведені в комірки A2 і A3 та мають такий вигляд:

= (–B1 + КОРЕНЬ(B1*B1 – 4*A1*C1))/2/A1

= (–B1 – КОРЕНЬ(B1*B1 – 4*A1*C1))/2/A1

У комірках A1, B1 і C1 перебувають значення коефіцієнтів a, b

і с, відповідно. Якщо ви ввели значення коефіцієнтів a = 1, b = –5 і с = 6 (це означає, що в комірках A1, B1 і C1 записані числа 1, 5 і –6), то в комірках A2 і A3, де записані формули, ви одержите числа 2 і –3. Якщо ви зміните число в комірці A1 на –1, то в комірках з формулами ви одержите числа –6 і 1.

Посилання. У Excel можливі посилання на клітки таблиці: відносні, абсолютні і змішані посилання.

Посилання, яке включає назву колонки і номер рядка, є відносним. При копіюванні формули, а також редагуванні листа таке посилання буде модифікуватись.

В абсолютних посиланнях перед назвою колонки і номером рядка стоїть символ $. Такі посилання не модифікуються.

У змішаних посиланнях абсолютною є назва колонки і відносною – номер рядка або навпаки. У них модифікується тільки відносна частина посилання. У формулі можуть бути посиання на діапазон клітинок.

Excel містить більше ніж 400 вбудованих функцій. Функція має ім'я і список аргументів у круглих дужках

Функції в Excel використовуються для виконання стандартних обчислень у робочих книгах. Значення, що використовуються для обчислення функцій, називаються аргументами. Значення, що повертаються функціями як відповідь, називаються результатами. Крім убудованих функцій, ви можете використовувати в обчисленнях користувальницькі функції, що створюються за допомогою засобів Excel.

Щоб використовувати функцію, потрібно ввести її як частину формули в комірку робочого аркуша. Послідовність, у якій мають розташовуватися використовувані у формулі символи, називається синтаксисом функції. Всі функції використовують однакові основні правила синтаксису. Якщо ви порушите правила синтаксису, Excel видасть повідомлення про те, що у формулі є помилка.

Якщо функція з’являється на самому початку формули,

їй повинен передувати знак рівності, як і в усякій іншій формулі.

Аргументи функції записуються в круглих дужках відразу за назвою функції та відокремлюються один від одного символом крапка з комою «;». Дужки дають Excel змогу визначити, де починається і де закінчується список аргументів. Усередині дужок повинні розташовуватися аргументи. Пам’ятайте про те, що під час запису функції мають бути дужки, що відкриваються і закриваються, при цьому не слід вставляти пробіли між назвою функції і дужками.

Як аргументи можна використовувати числа, текст, логічні значення, масиви, значення помилок чи посилання. Аргументи можуть бути як константами, так і формулами. У свою чергу ці формули можуть містити інші функції. Функції, що є аргументом іншої функції, називаються вкладеними. У формулах Excel можна використовувати до семи рівнів вкладеності функцій.

Вхідні параметри, що задаються, повинні мати припустимі

для даного аргументу значення. Деякі функції можуть мати необов’язкові аргументи, що можуть бути відсутніми під час обчислення значення функції.

Типи функцій. Для зручності роботи функції в Excel розбиті по категоріях: функції керування базами даних і списками, функції дати і часу, DDE/Зовнішні функції, інженерні функції, фінансові, інформаційні, логічні, функції перегляду і посилань. Крім того, присутні такі категорії функцій: статистичні, текстові та математичні.

За допомогою текстових функцій є можливість обробляти текст: витягати символи, знаходити потрібні, записувати символи в суворо визначене місце тексту і багато чого іншого.

За допомогою функцій дати і часу можна вирішити практично будь-яке завдання, пов’язане з урахуванням дати чи часу (наприклад, визначити вік, обчислити стаж роботи, визначити число робочих днів за будь-який проміжок часу).

Логічні функції допомагають створювати складні формули, що, залежно від виконання тих чи інших умов, робитимуть різні види обробки даних.

У Excel широко представлені математичні функції. Наприклад, можна виконувати різні операції з матрицями: множити, знаходити зворотну, транспонувати.

За допомогою статистичних функцій можливо проводити статистичне моделювання. Крім того, можливо використовувати елементи факторного та регресійного аналізу.

У Excel можна розв’язувати задачі оптимізації та використовувати аналіз Фур’є. Зокрема, в Excel реалізований алгоритм швидкого перетворення Фур’є, за допомогою якого ви можете побудувати амплітудний і фазовий спектри.

Майстер функцій. Excel містить понад 400 вбудованих функцій. Тому безпосередньо вводити з клавіатури у формулу назви функцій і значення вхідних параметрів не завжди зручно. У Excel є спеціальний засіб для роботи з функціями — Мастер функций або натиснути кнопку Мастер функции панелі інструментів Стандартная. Під час роботи з цим засобом вам спочатку пропонується вибрати потрібну функцію зі списку категорій, а потім у вікні діалогу пропонується ввести вхідні значення.

Коли встановлено автоматичний режим обчислень (цей режим встановлюється за замовчуванням), зміна вмісту комірки веде до перерахунку формул, які використовують ці комірки. Для встановлення ручного режиму обчислень слід у вкладинці Вычисления діалогового вікна Параметры у блоці Производить перерасчет встановити режим Вручную. У цьому режимі Excel виводить слово Вычислить у рядок стану всякий раз, коли в листі з'являється не обчислена формула. Для переобчислення формул слід натиснути клавішу [F9].

Якщо при обчисленні формули сталася помилка, то в комірку виводиться повідомлення про помилку, яке починається з символу "#".

Створення, відкриття та збереження файлів книг у Excel.

Для створення нового файла книги можна виконати команду Файл→Создать або натиснути кнопку Создать на панелі інструментів Стандартная.

При натискуванні кнопки Создать панелі інструментів Стандартная створюється нова книга з імеем Книга 1.

Для відкриття створеного файла виконати команду Файл→Открыть або натиснути кнопку Открыть на панелі інструментів Стандартная. У вікні діалогу Открытие документа вибрати папку, ім'я документа і натиснути кнопку Открыть.

Для збереження файла у меню Файл є п'ять команд: Сохранить, Сохранить как, Сохранить рабочую область, Закрыть і Выход. Кожна з цих команд має свою специфіку. Команду Сохранить как використовують при першому збереженні файла, а команду Сохранить для збереження змін у існуючому файлі. Аналогічно команді Сохранить діє кнопка Сохранить на панелі інструментів Стандартная. При виборі команд Закрыть або Выход Excel завжди запитує про необхідність збереження змін.

При першому збереженні файла відкривається вікно діалогу Сохраниние документа, де можна вказати ім'я папки, ім'я файла та тип файла.

Побудова діаграм та графіків.

Представлення даних у графічному вигляді дає змогу розв’язувати найрізноманітніші задачі. Основна перевага такого представлення — наочність. На графіках легко проглядається тенденція до зміни. Можна навіть визначати швидкість зміни тенденції. Різні співвідношення, приріст, взаємозв’язок різних процесів — усе це легко можна побачити на графіках.

Типи діаграм. Microsoft Excel для Windows пропонує кілька типів плоских і об’ємних діаграм. Ці типи включають різні формати. Якщо їх не досить, можна створити власний користувальницький формат діаграми.

Побудова діаграм. Для побудови діаграми виконаємо команду Вставка/ Диаграмма чи натиснемо кнопку Мастер диаграмм

Мітками рядків і стовпців називаються заголовки рядків і стовпців. Якщо ви не включаєте мітки рядків у ділянку побудови діаграми, то на 4-му кроці побудови діаграми потрібно вказати, що під мітки рядків виділяється 0 рядків.

Мітки стовпців є текстом легенди. Легенда являє собою прямокутник, у якому зазначається, яким кольором чи типом ліній виводяться на графіку чи діаграмі дані з того чи іншого рядка.

XY-крапкова діаграма є найпридатнішим типом діаграми для обробки результатів лабораторних досліджень.

Лінії тренда можна проводити на гістограмах, графіках, лінійчатих і XY-крапкових діаграмах.

В Excel для відображення діаграм можна використовувати не лише стовпці, лінії та крапки, а й довільні малюнки. Будуючи графіки математичних функцій, варто використовувати як тип діаграми гладкі криві.

Excel підтримує в процесі побудови графіків логарифмічну шкалу як для звичайних типів графіків, так і для змішаних, тобто на одній осі ви можете ввести логарифмічну шкалу, а для іншої — лінійну.

Розглянемо побудову діаграм

Процедура створення діаграми.

· Запустити Майстер діаграм.

· Вказати місце та розмір майбутньої діаграми за допомогою курсора, що має вигляд .

· У першому кроці майстра вказати діапазони комірок: $B$5:$C$23; $I$5:$I$23, але краще виділити даний діапазон заздалегідь, тоді він автоматично вказуватиметься в запиті на введення діапазону комірок.

· На наступних кроках вибирається круговий тип діаграми та її підтип.

Рис. Підтипи кругової діаграми

· Потім установлюються параметри, що визначають: яка частина діапазону буде відображена як дані, а яка — як мітки сегментів і назви.

На наступних кроках вибирається круговий тип діаграми та її підтип.

· Потім установлюються параметри, що визначають, яка частина діапазону буде відображена як дані, а яка — як мітки сегментів і назви.

Рис. Визначення міток

· Виділити стовпець таблиці «Валовий дохід» (включаючи назву стовпця).

· Запустити Майстер діаграм.

· На 1-му кроці майстра вибрати круговий тип діаграми.

· На 2-му кроці майстра вибрати закладку Ряд і встановити такі значення в 3-х полях уведення: «Имя» — адреса комірки, що містить текст «Валовий дохід» (уже повинен стояти), «Значение» — адреса блоку комірок зі значеннями валового доходу (вже має стояти), «Подписи категорий» — адреси комірок таблиці з найменуваннями товарів і фірм-постачальників (це поле введення потрібно заповнити мишею, використовуючи кнопку згортання майстра наприкінці поля. По закінченні заповнення знову натиснути цю кнопку для повернення до вікна майстра).

Рис. Крок 2

· На третьому кроці — вибрати закладку Подписи данных і встановити перемикач у положення доля.

Рис. Крок 3

· Останній крок майстра дає змогу вибрати один із варіантів розташування графіка: на окремому аркуші робочої книги (новому) чи на поточному аркуші.

Рис. Результат побудови діаграм

Редагування діаграм

Для редагування діаграми.

· Двічі натисніть мишею в будь-якому місці діаграми.

· Команда Формат обозначения легенды встановлює колір ліній, їх стиль і товщину.

· Для форматування об’єкта діаграми натисніть на ньому праву кнопку миші і виберіть потрібну для форматування команду зі списку, що з’явився.

· Для заміни одного ряду даних у діаграмі іншим застосуйте команду Формат ряда.

· Змінюючи лінії графіка, можна змінити дані на робочому аркуші.

· Команда Тип диаграмм дає можливість змінювати тип уже існуючої діаграми.

· Команда Автоформат змінює не лише тип діаграми, а й встановлює стандартні параметри діаграми.

· Команда Объемный вид змінює просторову орієнтацію діаграми.

.Ви можете змінити формат діаграми так, що Excel будує за замовчуванням.

Команда Автоформат створює користувацький автоформат для побудови діаграм і графіків. Для зміни формату побудови стандартних діаграм у вікні діалогу Параметры виконайте команду Сервис/Параметры і виберіть вкладку Диаграмма.

27. етапи вирішування задач на ПК

І етап. Постановка задачі

Для того, щоб розв’язати задачу, пов’язану з дослідженням реального об’єкта, необхідно спочатку описати цей об’єкт у математичних термінах, тобто побудувати його математичну модель. Математична модель дозволяє звести розв’язування реальної задачі до розв’язування задачі математичної. У найпростішому випадку для задач на обчислення математична модель являє собою математичну формулу.

ІІ етап. Описання алгоритму

Після того, як математична модель задачі побудована, необхідно знайти та описати спосіб розв’язку цієї зад чі математичної. У найпростішому випадку для задач на обчислення математична модель являє собою математичну формулу.

ІІ етап. Описання алгоритму

Після того, як математична модель задачі побудована, необхідно знайти та описати спосіброзв’язку цієї задачі. У найпростішому випадку розв’язок задачі можна одержати у явному вигляді, тобто у вигляді формули, яка пов’язує вхідні дані та результати. Але і тоді, крім знаходження відповідної формули, необхідно вирішити ряд інших технологічних питань, враховуючи те, що задача буде розв’язуватися на ЕОМ. Наприклад, якого типу мають бути вхідні дані, у якому порядку їх вводити до ЕОМ, як і з якою точністю одержати проміжні величини, у якій формі і з якою точністю вивести результати тощо. Тому описання алгоритму – наступний етап розв’язку задачі.

Побудова алгоритму ачі. У найпростішому випадку розв’язок задачі можна одержати у явному вигляді, тобто у вигляді формули, яка пов’язує вхідні дані та результати. Але і тоді, крім знаходження відповідної формули, необхідно вирішити ряд інших технологічних питань, враховуючи те, що задача буде розв’язуватися на ЕОМ. Наприклад, якого типу мають бути вхідні дані, у якому порядку їх вводити до ЕОМ, як і з якою точністю одержати проміжні величини, у якій формі і з якою точністю вивести результати тощо. Тому описання алгоритму – наступний етап розв’язку задачі.

Побудова алгоритму носить творчий характер – кожна нова задача вимагає нових підходів і нових способів розв’язку, але для того, щоб побудувати алгоритм, який можна легко зрозуміти, модифікувати й удосконалити, необхідно дотримуватися певної дисципліни та техноогії його конструювання.

Зрозуміло, що той, хто описує алгоритм, насамперед сам повинен вміти і знати як розв’язується задача.

ІІІ етап. Запис і трансляція програми

Якщо алгоритм складено, з погляду на розв’язок задачі на ЕОМ користувачу залишається більш технічна, аніж уватися на ЕОМ. Наприклад, якого типу мають бути вхідні дані, у якому порядку їх вводити до ЕОМ, як і з якою точністю одержати проміжні величини, у якій формі і з якою точністю вивести результати тощо. Тому описання алгоритму – наступний етап розв’язку задачі.

Побудова алгоритму носить творчий характер – кожна нова задача вимагає нових підходів і нових способів розв’язку, але для того, щоб побудувати алгоритм, який можна легко зрозуміти, модифікувати й удосконалити, необхідно дотримуватися певної дисципліни та технології його конструювання.

Зрозуміло, що той, хто описує алгоритм, насамперед сам повинен вміти і знати як розв’язується задача.

ІІІ етап. Запис і трансляція програми

Якщо алгоритм складено, з погляду на розв’язок задачі на ЕОМ користувачу залишається більш технічна, аніж творча робота. Враховуючи характер задачі необхідно вибрати певну мову програмування для запису програми та записати її текст. Зрозуміло, що користувач повинен володіти потрібним обсягом знань з використання команд (операторів) обраної мови.

Кожна мова програмування має свій транслятор, що дозволяє автоматично перекласти текст програми на машинну мову. При цьому одержується текст програми на машинній мові, який еквівалентний тексту програми на мові програмування, тому що ці тексти реалізують один і той же алгоритм.

ІV етап. Налагодження програми

На цьому етапі виявляються можливі помилки, які допущені на попередніх етапах. Синтаксичні помилки у тексті програми автоматично виявляються ще на етапі трансляції і користувач вносить відповідні зміни до тексту. Може статися так, що текст програми записано вірно, а помилка допущена при складанні алгоритму - програма працює, але видає неправильні результати. Якщо ж помилку допущено на етапі постановки задачі, то програма працює правильно, але розв’язує іншу задачу.

Отже, метою налагодження є одержання правильної програми, результатам роботи якої можна було б довіряти.

Суть налагодження полягає у тому, що користувач розробляє систему тестів, за допомогою якої перевіряється робота програми у різних можливих режимах. Кожен тест має набір вхідних даних, для яких відомий результат. Тест намагаються вибрати так, щоб не тільки встановити сам факт помилки, але й локалізувати її, тобто виявити та звузити частину програми, що містить помилку.

До складу систем програмування включають спеціальні можливості налагодження програм. Користувач формулює завдання, а система виконує це завдання і видає користувачу необхідну інформацію про те, як веде себе програма. Така інформація значно полегшує пошук та виправлення помилок.

V етап. Експлуатація програми

Якщо ророблена програма розрахована на тривалу експлуатацію, розрахована на розв’язання серйозних задач, то необхідно її супроводжувати. Адже протягом використання програми можуть змінитися, наприклад, вимоги до розв’язуваної задачі, операційна система, на базі якої виконується дана програма тощо. Це може вимагати внесення змін до програми, а внесені зміни – нового налагодження програми. Такі роботи виконує розробник програми або група супроводу.

27. ВБА

BASIC (Бейсик[1]) — (від анг. basic - початковий, елементарний) мова програмування високого рівня, метою створення якої було отримати просту в користуванні мову для початківців. Мова набула поширення у 1980-х, і лишається популярною й досі, маючи чимало діалектів. Мову було створено у 1963 професорами Дартмутського коледжу Джоном Кемені і Томасом Курцом.

В проектуванні мови використовувались такі вісім принципів: нова мова має

бути простою у використанні для початківців

бути мовою програмування загально призначення

надавати можливість розширення функціональності, доступу досвідченим програмістам

бути інтерактивною

надавати ясні повідомлення про помилки

швидко працювати на невеликих програмах

не вимагати розуміння роботи апаратного забезпечення

захищати користувача від операційної системи

Мова часткого ґрунтувалась на FORTRAN II і, , з додатками, які робили мову зручнішою для роботи в режимі розділення часу, і, пізніше, обробки тексту та матричної арифметики.

Алфавіт мови складається з таких символів:

латинських літер від A до Z та літер кирилиці;

цифр від 0 до 9;

символів математичних операцій (+,-,*,/,^);

символів відношення (=, <,> та інших);

розділових символів (крапка, кома, двокрапка, крапка з комою, лапки, круглі дужки, пропуск);

спеціальних символів (!,#,$,%,^,& та інших).

Алфавіти можуть несуттєво відрізнятися в різних версіях мови. За допомогою символів алфавіту будуть елементи мови: службові слова, імена змінних, числа, вирази, імена, функції та інші.

Службові слова та команди мови[ред. • ред. код]

Програми складається з команд. Іноді команди називаються операторами, вказівками, реченнями. За призначенням команди поділяють на такі групи:

описові команди, які використовують для опису даних, типів змінних, розмірів масивів, нестандартних функцій тощо;

команди введення-виведення даних, які використовують для введення виведення інформації, зокрема, для організації діалогу користувача з комп'ютером.

команди для обчислень і керування процесами опрацювання інформації: команди присвоєння, переходу, розгалуження, циклів тощо;

інші команди, які забезпечують додаткові можливості: команди для роботи з файлами даних, команди для графічних побудов, отримання звукових ефектів тощо.

Команди складаються з неподільних елементів мови (літералів): службових слів, чисел, символів операції тощо. Службові слова прийнято записувати прописними літерами, то програма Qbasic автоматично переписує його прописними. Основні службові слова мови

Типи даних[ред. • ред. код]

Текстові дані[ред. • ред. код]

Дане - це деяка інформація, наприклад, числова чи текстова, яку опрацьовують за допомогою комп'ютера.

Залежно від характеру інформації дані поділяють на типи. Тип визначає допустимі значення даного, а також операції, які можна над ним виконувати.

Розглянемо два основні типи даних: текстові (інші назви - символьні, літерні, рядки) та числові.

Текстові дані - це тексти, записані у подвійних лапках, наприклад, "Інформатика","Маса", "2012".

Текстові дані застосовують, зокрема, в команді виведення PRINT для створення заголовків та пояснення результатів, наприклад, PRINT "Це розв'язок задачі" або PRINT "P=", P. Лапки на екран не виводиться.

Числові дані[ред. • ред. код]

Числові дані призначені для роботи з числовою інформацією. В інформатиці розрізняють числа цілі (1, -25, 100) та дійсні (-1.0, -15.2, 12.25). Дійсні дані зазвичай містять у своєму зображенні десяткову крапку. Цілі числа зображують цифрами без крапки.

Дійсні числа. Є дві форми зображення дійсних чисел: 1) з фіксованою крапкою, 2) з плаваючою (руховою) крапкою.

У зображеннях чисел з фіксованою крапкою розміщення десяткової крапки безпосередньо вказує на величину числа. Наприклад: 2., -10., 0.00006, 9000000.

У математиці для зручного написання дуже великих або дуже малих чисел є показникова (наукова) форма їх зображення: 0,000006 = 0,6·10−5, 900000000 = 9·108.

Число у показниковій формі має загальний вигляд ±m - мантиса, а ±p порядок числа. Знак "+" можна опускати. Знак "-" опускати не можна. У мовах програмування відповідне число зображають так:

±mE±p

Наприклад, одне й те ж число 0,0000006 можна записати різними способами: 0.6E-5, 6.0E-6, .06E-4.

Оскільки розміщення десяткової крапки в мантисі явно не вказує на величину числа, то кажуть, що "крапка плаває". Тому таке зображення числа називають зображенням з плаваючою крапкою. Наприклад, число 12,5 можна записати так:

12.5, 12.5E0, 1.25E+1, 125.E+1, 0.125E+2.

Типи даних[ред. • ред. код]

Цілі дані поділяють на короткі (назва типу INTEGER): -45, 135, 32765 та довгі (LONG): 32769, -234565500.

Оперативну пам'ять комп'ютера вимірюють байтами. В одному байті може зберігатися один символ алфавіту або число зі значенням від 0 до 255, або від -127 до 128.

У Qbasic значення коротких цілих даних (INTEGER) займають по 2 байти в пам'яті комп'ютера, а довгих цілих (LONG) - по 4.Тому цілі короткі дані мають значення в діапазоні від -32768 до 32767, а цілі довгі - орієнтовно до плюс-мінус двох мільярдів. У VB і VB.NET дещо інакше: цілі типу SHORT займають 2 байти, типу SNTEGER - 4, а типу LONG - 8 байтів.

Дійсні дані. Розрізняють такі типи числових дійсних даних:

1) короткі (одинарні, чотирибайтні, назва типу SINGLE) до 7 цифр у мантисі;

2) довгі (подвійні, з подвійною точністю, назва типу DOUBLE) - до 15 цифр. Для зберігання довгих даних система відводить удвічі більше пам'яті (8 байтів), ніж для коротких.

Константи[ред. • ред. код]

Числам чи текстами можна надавати імена за допомогою команди оголошення сталих CONST

CONST <ім'я 1> = <вираз 1>, <ім'я 2> = <вираз 2>, ...

Команду записують в одному програмному рядку або, якщо сталих багато, кожний наступний рядок має починається зі службового слова CONST. Кутові дужки < > тут призначені для формального запису команд, у фактичних командах їх не пишуть. Наприклад,

CONST Pi = 3.1415926, A = "Програмування".

Дія команди. Обчислюються значення виразів і результати присвоюються відповідним сталим. Дані Pi та A називають сталими.

Сталі дані не можуть змінити свого значення під час виконання програми. За цією ознакою дані в програмуванні поділяються на сталі та змінні.

Змінні[ред. • ред. код]

У математиці та фізиці величинами дають імена: стороні - a, висоті - h, часу - t, площі чи шляху - s тощо. Аналітично у програмуванні. Фізичні величини зазвичай можуть міняти свої значення, тобто є змінними. Саме цим терміном у програмуванні прийнято називати дані, які можуть міняти свої значення під час виконання програми.

Змінна - це поіменована ділянка оперативної пам'яті комп'ютера, де зберігаються значення деякої величини. Змінна має такі властивості: назву, значення, тип.

Назву змінних надає користувач. У ранніх версіях мови використовували короткі імена, які складаються з одної літери або з літери і цифри. Приклади коротких назв змінних: A, A1, A6, C6.

У нових системах імена можуть бути довшими і складаються як з великих, так і з малих латинських літер (і цифр), наприклад, Myname1, Myname2. Цифра не може бути першим символом в імені. Регістр значення не має. Імена d i D позначають одну і ту ж саму змінну.

Під час складання програми імена змінним варто надавати, керуючись змістом задачі, наприклад, суму можна позначати буквою S, добуток - D, аргументи x1, x2 деякої функції - X1, X2.

Типи даних[ред. • ред. код]

Змінні бувають числові та текстові. Поділ змінних на типи користувач може зафіксувати у програмі різними способами. Їх є чотири:

1) принципи замовчування;

2) спеціальні символи: $, % чи &, ! чи #;

3) команди описування типів DEF;

4) команди оголошення змінних DIM.

Використання принципу замовчування. Якщо в програмі немає описів типів, то Qbasic розглядає змінні як короткі дійсні числові, а VB - як довгі дійсні числові. Однак текстові змінні потрібно описувати завжди. Для цього до імені текстової змінної змінної дописують спеціальний символ $, на приклад A$, A1$.

Використання спеціальних символів. Щоб зазначити явно типи змінних, до їхніх імен дописують спеціальні символи (суфікси).

До змінної цілого типу можна дописати символ % (коротке дане) або символ & (довге дане), наприклад, A1%, C&.

Оголосити короткі чи довгі дійсні змінні можна за допомогою символів ! чи # відповідно. Наприклад, D!, X1 #.

Імена текстових змінних закінчується суфіксом $, наприклад, B5$, C$, M$(8).

Спеціальні символи можна дописувати до чисел, наприклад: 5%, 534778&, 5.2!, 45246.34534#, але це робити необов'язково.

Використання команд описування типів. У більшості сучасних мов програмування спеціальні символи для описування типів змінних не використовують, тому в мові Бейсик варто надавати перевагу командам опису типів або принципу замовчування.

Команди описування типів записують на початку програми. У Qbasic використовують такі команди:Опис змінних Призначення

DEFINT список літер Для змінних цілого короткого типу

DEFLNG список літер Для змінних цілого довго типу

DEFSNG список літер Для дійсних коротких змінних

DEFDBL список літер Для дійсних довгих змінних

DEFSTR список літер Для змінних символьного типу

Приклад 1. Цілі змінні A, B, C, D можна описати так:

DEFINT A, B, C, D

або так:

DEFINT A, B : DEFLNG C, C.

Приклад 2. Щоб проінформувати систему, що всі змінні, які починаються із символів A, B, C, D, K, M, є змінними цілого типу, із символів E, F дійсного короткого типу, із P, Q текстового типу, на початку програми записують такі команди:

DEFINT A-D, K, M

DEFSNG E, F

DEFSTR P, Q.

Зверніть увагу на дефіс у першій команді. Тут він замінює перелік елементів списку через кому (A, B, C, D).

Використання команди оголошення змінних DIM. Для оголошення змінних у сучасних версіях мови застосовують команду DIM

DIM <змінна 1> AS <тип 1>, <змінна 2> AS <тип 2>

DIM <змінна 3> AS <тип 3>, ...

Приклад 3. Цілі змінні A, B, дійсні C, D та текстову H можна оголосити так:

DIM A AS INTEGER, B AS INTERGER, C AS DOUBLE

DIM D AS DOUBLE, H AS STRING*10.

Текстові дані (назва типу STRING) можуть містити у Qbasic до 255 літер і займати в пам'яті до 256 байтів (у VB ці дані значно довші). Якщо заздалегідь відомо, що кількість літер у тексті не перевищує числа n,то тип цього даного описують як STRING*n.

Команди присвоєння. Функції. Вирази.[ред. • ред. код]

Прості (лінійні) програми складаються з команд присвоєння, введення-виведення даних та викликів процедур.

Команда присвоєння.[ред. • ред. код]

Команду присвоєння використовують для надання початкового значення змінній або для зміни її поточного значення. Команда присвоєння має вигляд

LET <A> =

Тут A - назва змінної, B - вираз, символ = тут є символом присвоєння. Службове слово LET є необов'язковим.

Вираз призначений для описування формул, за якими виконуються обчислення. Вираз може складатись з чисел, змінних, назв функції, які з'єднані символами операцій.

Дія команди. Обчислюється значення виразу B і результат присвоюється змінній A. Попереднє значення змінної A втрачається.

Зауваження. Використання службового слова LET у всіх версіях мови є необов'язковим і його надалі писати не будемо.

Приклад 1. Розглянемо фрагмент програми:

A = 5 : B = 10 : C = -2.6

D = (A + B) / (B - A) + C.

Приклад 2. У багатьох задачах потрібно лічити кількість деяких об'єктів (позначмо їх іменем K) або суму (S) величин Y. Відповідні команди присвоєння матимуть такий вигляд:

K = K + 1 'так обчислюють кількість

S = S + Y 'так обчислюють суму S значень Y.

Перетворення типів.[ред. • ред. код]

Якщо числовий тип змінної A в команді присвоєння не відповідає числовому типу виразу B, то після обчислення виразу результат автоматично перетворюється до типу змінної A. Наприклад, якщо в програмі про кулю написати написати команду:

S% = 4 * Pi * R^2,

то результат заокруглиться до цілого значення - 1006. Не можна числовій змінній присвоювати текстове значення, а текстовій - числове.

Арифметичні вирази[ред. • ред. код]

Арифметичні вирази призначені для описування послідовності дій (операцій) з числовими даними. Вони дають змогу за допомогою позначень, близьких до математичних, описувати у програмі складні формули. Результатом обчислення арифметичного виразу є число.

Арифметичні вирази будує користувач відповідно до умов задачі, комбінуючи сталі, змінні, функції за певними правилами і поєднуючи їх за допомогою символів операції.

Над числовими даними виконують такі операції:

піднесення до степеня (^);

множення (*) та ділення (/);

додавання (+) та віднімання (-).

Операції \ та MOD.[ред. • ред. код]

Над цілими даними виконують ще дві операції:

цілочислового ділення(символ \);

обчислення остачі двох чисел (слово MOD).

Перша операція відкидає дробову частину результату, наприклад, 5 \ 2 = 2, 359 \ 100 = 3, а 5 MOD 2 = 1, 17 MOD 3 = 2.

Задача 1. Дано тризначне ціле число A. Обчислити суму його цифр.

Позначимо шукані цифри C1, C2, C3, а суму - S. Розглянемо будь-яке тризначне число, наприклад 357, і переконаємося, що такі команди присвоєння забезпечують відшукання суми (15) його цифр:

'Програма Сума чисел

A = 357

C1 = A \ 100

C2 = A \ 10 MOD 10

C3 = A MOD 10

S = C1 + C2 + C3

PRINT "S ="; S

Послідовність виконання операції[ред. • ред. код]

У виразах така ж, як у математиці. Її описують правилом пріоритетів (порядком виконання операції).

Є чотири рівні пріоритетів:

1) обчислюються значення функцій, якщо вони є у виразі;

2) виконуються всі наявні операції піднесення до степеня;

3) виконуються операції множення та ділення;

4) виконування операції додавання та віднімання.

Операції одного рівня виконуються послідовно зліва направо. Для зміни природної послідовності виконання операції використовують круглі дужки. Кількість відкритих і закритих дужок у виразі повинна бути однаковою. Спочатку обчислюються вирази у дужках. Якщо є вкладені дужки, то спочатку обчислюються вирази у внутрішніх дужках, а потім у зовнішніх та ін.

Оформлення виразів. Вирази записують у Qbasic в одному або (якщо допускає версія мови, наприклад VB) у кількох рядках без дублювання символів арифметичних операцій у випадку переносу. Є таке обмеження на оформлення виразів під час написання програми: показник степеня, індекси, чисельники та знаменники розміщують у горизонтальному рядку. Потрібно уважно записувати знаменник. У багатьох випадках їх беруть у дужки. Зайва пара дужок у складному виразі не призводить до помилки.

Тип результату. В арифметичному виразі використовують числові сталі та числові змінні різних типів - цілі, дійсні. Тип результату буде цілим тільки тоді, коли всі операнди будуть цілого типу. Наприклад, результат A% + B% буде цілого типу, а результати дій A + B% чи A + B - дійсного, якщо заздалегідь не оголошено, що змінні A та B є цілого типу. Результат ділення двох чисел A / B завжди є даним дійсного типу.

Стандартні математичні функції.[ред. • ред. код]

Функції поділяють на стандартні та нестандартні. Аргумент функції завжди беруть у круглі дужки. Аргументом може бути стала, змінна, арифметичний вираз, інша стандартна функція. Основні стандартні функції наведені в табл.

Стандартні функціїФункція Математичний запис Коментар

SIN(X) sin x x задають у радіанах

COS(X) cos x x задають у радіанах

TAN(X) tg x x задають у радіанах

ATN(X) arctg x Арктангенс x

ABS(X) x| Модуль (абсолютна величина) x

SQR(X) x Квадратний корінь x

LOG(X) ln x Логарифм натуральний x

EXP(X) ex Експонента

INT(X) x Найбільше ціле число, яке не перевищує x

FIX(X) Ціле число, що утворюється відкиданням дробової частини числа x

RND(X) Випадкове число з проміжку від 0 до 1 (не беручи 1)

SGN(X) sign x

Приклад 3. Значеннями функції TAN(0), ABS(-2), SQR(3*35), INT(2.5) INT(-2.5) є відповідно 0, 2, 2, 2, -3.

Прості програми[ред. • ред. код]

Структура простої програми[ред. • ред. код]

Проста (лінійна) програма складається переважно з команд уведення-виведення даних (READ, INPUT, PRINT), команди присвоєння (LET), зупинки (STOP) та виходу (END) з програми, з команд-коментарів та ін. Ці команди називають простими. Розглянемо деякі з них

Команду-коментар REM використовують для внесення пояснень у текст програми:

REM <текст пояснення>

або

' <текст пояснення>

Це пояснення може розміщуватися у будь-якому місці програми, але в рядку має бути єдиною або останньою. Вона не впливає на виконання програми.

Команда зупинки STOP. Команда зупинки виконання програми може бути у будь-якому місці програми:

STOP

Ця команда зупиняє виконання програми і на екран виводиться повідомлення про це. Часто цю команду використовують, щоб переписати проміжні результати з екрана монітора. Виконання програми можна продовжити за допомогою команди Continue з меню середовища Qbasic (або натискають на клавішу F5).

Команда END. Команда закінчення роботи програми має вигляд

EN

Ця команда є необов'язковою у програмі. Її можна не писати.

Команда SWAP.[ред. • ред. код]

Обмін значеннями між двома змінними можна виконати за допомогою спеціальної команди, яка має вигляд

SWAP A, B

Тут A та B - імена змінних, які обмінюються значеннями.

Приклад 1. У результаті виконання програми

A = 7 : B = 5

SWAP A, B

PRINT A, B

на екрані монітора будуть виведені значення 5 і 7.

Без цієї команди для обміну даними необхідно вводити проміжну змінну C. Програма виглядатиме так:

A = 7 : B = 5

C = A : A = B : B = C

PRINT A, B

Розгалуження[ред. • ред. код]

Розгалуження - це алгоримічна конструкція, де перевіряється умова (значення логічного виразу), і залежно від її істинності чи хибності виконується та чи інша серія команд. Вивчатимемо такі види розгалужень: 1) повне; @) неповне; #) вибір.

Введення даних[ред. • ред. код]

У Qbais є такі способи надання значень змінним:

1) за допомогою команди присвоєння;

2) за допомогою команди INPUT - уведення даних з клавіатури в режимі діалогу з комп'ютером;

3) за допомогою команди READ - зчитування та надання значень з блоку даних.

Використання команди присвоєння[ред. • ред. код]

Команду присвоєння використовують також для надання значень змінним.

Приклад 1. Нехай змінній А потрібно надати значення 5, змінній В - 10, змінній С - -2.5, змінні D$ - значення "Україна". Відповідні команди матимуть такий вигляд:

A = 5 : B = 10 : C = -2.5 : D$ = "Україна"

Надання значень змінним за допомогою команди присвоєння є простим способом, але має два суттєві недоліки. По-перше, якщо є велика кількість вхідних даних, то потрібно записувати відповідну кількість команд присвоєння. По-друге, для повторного розв'язування задачі з іншими даними потрібно вносити змінні в усі команди присвоєння. Цих недоліків не мають інші способи.

Команда INPUT.[ред. • ред. код]

Команда уведення даних з клавіатури INPUT дає змогу не вносити зміни у програму під час повторного її виконання. Вона має вигляд:

INPUT <список змінних>

У списку через кому чи крапку з комою пишемо імена змінних, значення яких здаватимемо з клавіатури, наприклад,

INPUT A, B, C, D$

Дія команди. Виконання програми тимчасово припиняється. На екрані монітора з'являється запит комп'ютера у вигляді знака запитання (?) і система чекає введення даних. Користуючись клавіатурою, набираємо список значень, розмежовуючи їх комами, і натискаємо на клавішу вводу.