102. Контракти “своп”. Процентні ”свопи”. Валютні “свопи”.

Своп є угодою про обмін активів, процентних виплат, процентних ставок або інших характеристик, вказаних в угоді, з метою оптимізації структури капіталу компанії і отримання додаткового доходу. Угода між двома учасниками ринку про обмін у майбутньому платежами відповідно до умов угоди. Фактично своп полягає в зміні грошового потоку з одними характеристиками на грошовий потік з іншими характеристиками. Отже, від своп-контракту переваги отримують обидва учасники, жодний з них не програє і не виграє, завдяки чому вдається знизити вартість операції своп. Своп-контракти - порівняно недорогі інструменти хеджування ризиків і за здійснення операції зацікавлена сторона сплачує комісійну винагороду в розмірі близько 1 % від суми угоди. Такі операції, як процентний і валютний свопи, мають на меті запобігання несприятливій зміні процентних ставок та валютних ризиків за кредитними операціями, а також зниження вартості залучення та надання валютних коштів. Процентний своп являє собою середиьострокову чи довгострокову угоду між двома банками чи фінансовими організаціями, згідно з якою одна сторона бере на себе зобов'язання сплачувати за конкретну суму кредиту проценти за фіксованою ставкою, а інша зобов'язується сплачувати проценти за ту ж саму суму кредиту, виражену в тій самій валюті, але за плаваючою ставкою. Процентні свопи, які передбачають змінну процентну ставку на актив, називаються активними, а ті, шо змінюють процентну ставку на пасив, — пасивними. За угодою валютного свопу сторони узгоджують суму основного боргу в одній валюті та її еквівалент у іншій валюті, і, на відміну від процентного свопу, де реального руху основної суми не відбувається і сторони обмінюються тільки процентними платежами (на практиці розмір платежів установлюється, як правило, в інтервалі між більшою та меншою сумами нарахованих процентів), за угодою валютного свопу сплаті підлягають як суми процентів, так і основні суми. Угоди "своп" передбачають також право будь-якої із сторін достроково розірвати угоду в деяких випадках: по-перше, у разі невиконання будь-якою із сторін своїх зобов'язань за угодою (default), по-друге, при виникненні для будь-якої із сторін додаткових витрат (increased costs).

103. Варранти, права власників.

Варант — це похідний цінний папір, що надає власнику право на купівлю цінних паперів за певною ціною і в установлений термін, а також додаткове свідоцтво, що видається разом із цінним папером. Надає його власнику право на додаткові пільги після закінчення визначеного терміну. Згідно з чинним законодавством, варанти можуть випускатися лише відкритими акціонерними товариствами і тільки в документарній формі. Строк дії варанта не повинен перевищувати одного року, а обсяг базового активу емітента варантів - 50% обсягу акцій даного емітента, випуск (випуски) яких було зареєстровано. Варанти можуть купуватися та продаватися на ринку окремо від цінних паперів, з якими вони були емітовані. У практичній фінансовій діяльності найвідомішими є дві форми варантів:1) які дають право на придбання облігацій; 2) які випускаються разом з облігаціями і дають право їх власникам придбати прості акції емітента. Отже, базовим активом, тобто предметом виконання зобов'язань за варантом, можуть бути облігації або акції.

Варанти з правом придбання облігацій особливого поширення набули на євроринку капіталів. Вони засвідчують право на при­дбання в майбутньому однієї або кількох облігацій емітента на умовах, передбачених їх випуском. Прибутковість варантів зале­жить від співвідношення між середньою ставкою доходності на ри­нку капіталів і прибутковістю облігацій. Варанти з правом придбання простих акцій. Власник опціону має право придбати прості акції на умовах, передбачених випуском облігацій, у пакеті з якими емітувались варанти. Таким чином трансформації боргу у власність не відбувається: змінюється лише величина