46.Модель оцінки капітальних активів (мока) її фінансове значення.

Модель оцінки капітальних активів (МОКА) — capital asset pricing model(CAPM),

передбачає розгляд взаємозв'язку двох основних характеристик фінансового активу — доходу та ризику. Грунтуючись на результатах теорії ринку капіталів, МОКА дає змогу здійснити оцінювання ризикових активів.

МОКА є одноперіодичною рівноважною моделлю, яка пов'язує очікувану дохідність акцій з безризиковою процентною ставкою та ризиком окремої акції. Перевагою МОКА є глибоке дослідження та послідовне використання ризику і його впливу на очікувану дохідність акцій. Недоліками методу можна вважати одноперіодичність та велику кількість припущень щодоповедінки інвесторів. У МОКА ступінь ризику окремих цінних паперів визначається їх чутливістю до ринкової дохідності. МОКА дає змогу оцінити очікуваний дохід за будь-яким фінансовим активом на основі систематичного ризику ринку даної категорії активів та на основі безризикової процентної ставки. Згідно з МОКА ризиковість окремого цінного папера характеризує не стандартне відхилення, яке відображає всю сукупність ризиків, а тільки ризик, що залишається після диверсифікації.

МОКА пов'язує оцінку фінансових активів із процесом диверсифікації. Завдання інвестора полягає в управлінні диверсифікованим ризиком та ретельному вивченні недиверсифікованого (систематичного) ризику. Тільки недиверсифікований ризик у кінцевому підсумку відіграє роль при оцінюванні фінансових активів.

Отже, на основі MOKA очікувану дохідність акції чи іншого цінного папера визначають безризикові процентні ставки, коефіцієнт чутливості р до ринку та середня ринкова дохідність. Причому коефіцієнт р характеризується співвідношенням ризику окремого цінного папера до середньоринкового ризику.

Як і інші методи оцінки акцій, модель оцінки капітальних активів має як переваги, так і недоліки. До переваг MOKA можна віднести глибоке дослідження та послідовне використання ризику і його впливу на очікувану дохідність акцій. Недоліками методу є його одноперіодичність та велика кількість припущень щодо поведінки інвесторів.

47.Ринковий портфель. Можливості застосування мока в Україні.

Ринковий портфель ― це портфель, який містить всі цінні папери і в якому частка кожного паперу відповідає його відносній ринковій вартості. Відносна ринкова вартість кожного цінного паперу рівна її сукупній ринковій вартості, поділеній на суму сукупних ринкових вартостей усіх цінних паперів.

Ринковий портфель посідає центральне місце в МОКА. Це спричинено тим, що множина ефективних (найкращих) портфелів утворюється шляхом інвестицій в ринковий портфель у сукупності з бажаною за обсягом безризиковою позичкою чи кредитом. Цей (ринковий) портфель використовують в якості універсального показника оцінки ефективності. Інвестиційні менеджери та їхні клієнти часто порівнюють результати діяльності менеджерів з прибутковістю ринкового портфеля. й ринковій вартості, поділеній на суму сукупних ринкових вартостей всіх активів.

Модель оцінки капітальних активів (МОКА) — capital asset pricing model(CAPM),

передбачає розгляд взаємозв'язку двох основних характеристик фінансового активу — доходу та ризику. Грунтуючись на результатах теорії ринку капіталів, МОКА дає змогу здійснити оцінювання ризикових активів

Оцінюючи значення МОКА як елементів теоретичного фундаменту фінансової діяльності підприємств, слід зазначити, що моделі можуть використовуватися в таких випадках:

1) при прийнятті рішень про вкладання коштів в альтернативні проекти;

2) при визначенні показника вартості капіталу підприємства та оцінки підприємства в цілому;

3) при аналізі доцільності придбання основних засобів чи використання їх на основі лізингу;

4) при аналізі доцільності злиття чи поглинання підприємств;

5) при визначенні впливу дивідендної політики на курс акцій;

6) при визначенні ставки капіталізації чи дисконтування в процесі оцінки вартості підприємства.

В цілому результати теоретичних досліджень неокласиків для вітчизняних підприємств мають переважно теоретичне значення. Це зумовлено тим, що їхні концепції побудовані на досить рестриктивних припущеннях: наявності досконалого ринку капіталів; відсутності асиметричної інформації та абстрагування від впливу податків, а також, якщо всі учасники ринку мають однаковий доступ до всієї інформації, щодо об’єктів інвестування (фінансування). Зрозуміло, що дотримання цих умов є проблематичним не лише для України, а й для країн з розвинутою ринковою економікою. За певних обставин висновки теорії можуть бути використані при впровадженні системи раннього попередження та реагування як елемента антикризового фінансового управління.

Середньорічна доходність до погашення (дохідність до погашення) визначається з метою обчислення доходу наприкінці обігу облігації; вона враховує, крім купонного доходу за останній рік, курсову різницю, яка може бути як додатною, так і від’ємною. :

, де : С — купонний платіж за рік, гр. од.;

Р — ціна придбання, ринкова ціна; N — номінал; n — кількість років до погашення.

Повна реалізована дохідність ураховує капіталізацію купонних платежів. Інвестор, одержавши купонний платіж, може вкласти цю суму в цінні папери, зробити вклад у депозитній інституції тощо. Тому обчислюється повний, остаточний дохід, який отримав інвестор на час погашення облігації. 

, де : FV(CF_t) — майбутня вартість грошових потоків;

Р₀ — ціна придбання; n — кількість років до погашення.

 Концепція дюрації (Duration) як показник чутливості ціни облігації до змін ринкових процентних ставок була введена в науковий і практичний обіг американським економістом Ф. Макоулі. Дюрація показує залежність між трьома змінними: терміном, що залишився до погашення облігації, купонною ставкою і дохідністю на час погашення, яка виражається такою формулою:

, де Р — ціна облігації; C_t — грошові потоки за облігацією у момент часу ;

r — дохідність на час погашення; t — рядковий номер грошового потоку.

Відсоткові облігації – це зазвичай облігації, дохід на які виплачується у вигляді певного відсотка від її номінальної вартості, і номінальна вартість облігації повертається інвестору в день її погашення.

Дисконтні облігації – це облігації, дохід за якими для їхнього власника обчислюється як різниця між ціною придбання та ціною погашення. Дисконтні облігації продають за ціною, меншою від номіналу на купонні гроші, а гасять за номінальною ціною.

“Внутрішня” вартість відсоткової облігації:

, де С_t — купонний платіж у момент часу t; r – ставка доходу, яку вимагає інвестор; N – номінальна вартість; n – кількість років до погашення.

“Внутрішня” вартість дисконтної облігації: