44.Теорія портфелю г. Марковіца.

Згідно теорії Марковіца існує два варіанти ефективного портфеля:

1)портфель із заданим рівнем доходності і мінімальним ризиком;

2) портфель з найбільшою (максимальною) доходністю і заданим рівнем ризику (ефективний портфель Марковіца), або портфель, ефективний за критеріями доходність/ризик. Тобто для кожного рівня ризику існує свій ефективний портфель, а набір усіх таких портфелів називається ефективною множиною портфелів Марковіца.

Вибір оптимального портфеля базується на перевагах, що віддає інвестор доходності або низькому ризику, які можна відобразити функцією демонструє можливі вибори інвестора щодо доходності та ризику за максимізації власної корисності.

Модель Марковіца з формування портфеля як комбінації мож­ливих інвестицій можна сформулювати так: слід знайти такі пропорції розподілу інвестицій (коштів) між наявними фінансовими активами, щоб за передбачуваної (прийнятної) очікуваної дохідності ризик портфеля як стандартне відхилення дохідності виявився для інвестора прийнятним (мінімальним). За певного рівня ризику інвестори віддають перевагу більшій дохідності, а за заданого рівня очікуваної дохідності — перевагу меншому ризику.

Марковіц запропонував математичний апарат для пошуку ефективного портфеля, здатного забезпечувати найменший рівень ризику для зазначеного рівня дохідності, або максимізувати очікувану дохідність за прийнятного рівня ризику. Проте модель Марковіца не уможливлює вибір оптимального портфеля, а пропонує набір ефективних портфелів

Вихідна позиція Марковіца ґрунтована на твердженні, що фінансові (портфельні) інвестиції інвестор оцінює за такими параметрами, як очікувана дохідність (приріст доходу на одиницю вкладень) і стандартне відхилення дохідності як міра ризику.

У загальному вигляді модель Марковіца «дохідність — ризик» — це стандартна модель квадратичного програмування. Втім, техніка створення портфеля за цією моделлю вимагає великої кількості обчислень, а деякі припущення надто ускладнюють отримання вихідної інформації. Прикладне застосування цієї моделі обмежене також складністю інформативного забезпечення розрахунків очікуваної дохідності, стандартного відхилення й коваріації цінних паперів. Так, для моделі Марковіца з N кількістю фінансових активів потрібно розрахувати  коефіцієнтів кореляції. Однак ця обставина в умовах високого рівня комп’­ютеризації не є сьогодні складною проблемою. Значно більшим недоліком і перешкодою застосування моделі «дохідність — ризик» Марковіца є те, що на її підставі пропонується багаточисель­ний набір ефективних портфелів, який ускладнює прийняття конкретного інвестиційного рішення. Але конче важливим є значення розроблень Марковіца для з’ясування підходів і методів обчислення параметрів моделі, засадових підходів і принципів побудови ефективних портфелів, тлумачення поведінки окремих інвесторів, вибору їх рішень щодо розподілу авансованого капіталу серед багатьох альтернативних можливостей спрямування інвестицій.

45.Ефективний портфель. Диверсифікація як метод зменшення ризику.

Ефективний портфель – набір цінних паперів, що забезпечує максимальний дохід за заданого ризику або мінімальний ризик за заданого доходу.

Портфель з найбільшою (максимальною) доходністю і заданим рівнем ризику (ефективний портфель Марковіца), або портфель, ефективний за критеріями доходність/ризик. Тобто для кожного рівня ризику існує свій ефективний портфель, а набір усіх таких портфелів називається ефективною множиною портфелів Марковіца.

Вибір оптимального портфеля базується на перевагах, що віддає інвестор доходності або низькому ризику, які можна відобразити функцією демонструє можливі вибори інвестора щодо доходності та ризику за максимізації власної корисності.

Значення теорії портфеля для розвитку міжнародної інвестиційної діяльності полягає у тому, що вона довела потенційну перевагу портфельної диверсифікації з використанням міжнародних інвестицій. Так, включаючи в портфель активи інших країн, можна підвищити очікувану доходність без зростання ризику або знизити ризик без зниження доходності.

Сучасна портфельна теорія (Modern Portfolio Theory) — теорія фінансових інвестицій, у межах якої за допомогою статистичних методів здійснюють якомога вигідніший розподіл ризику портфеля цінних паперів і оцінювання доходу, складовими елементами її є оцінювання активів (sekuriti valuation); прийняття інвестиційних рішень (asset allocation decision); оптимізація порт­феля (portfolio optimization); оцінювання результатів (performance measurement).

Диверсифіка́ція (англ. Diversification) —Розподіл інвестицій і ризиків з різних ринків, фінансових інструментів і стратегій торгівлі.

Ефективність здійснення диверсифікації безпосередньо залежить від своєчасної орієнтації на види товарів, робіт, послуг, які мають попит і є конкурентоздатними. Оцінка результатів діяльності підприємства пов'язана з розробкою методики отримання, аналізу та надання інформації, яка стосується освоєння нових технологій, видів продукції, діяльності ринків та інших видів і напрямків діяльності, а також виявлення закономірностей визначення стану досягнення мети проведення диверсифікації. Перспективи та проблеми, пов'язані із своєчасною оцінкою результатів диверсифікації складових бізнесу підприємств - актуальні і потребують глибших досліджень.^[2]

Методики оцінки ефективності проекту диверсифікації цікавлять усіх учасників проекту, залежно від їх ролі та участі. Економічно ефективним є той проект диверсифікації, у якому різниця дисконтованих результатів діяльності і витрат має невід'ємне значення за певний період часу і у подальшому змінюється. Ефективний бізнес, який реалізується відповідно до мети у кінцевому результаті приведе до того, що підприємство та інвестор одержать достатній очікуваний прибуток.