18.Регулювання фондового ринку в країнах-членах Європейського Союзу.

Одним із найважливіших явищ середини XX – початку XXI ст. стала європейська інтеграція, в результаті якої на світовій арені з’явився Європейський Союз, що претендує на все більш значуще місце в глобальному розподілі сил.

Для того щоб відносини держав-членів у рамках ЄС стали максимально ефективними, треба було, узгодивши національні правові системи партнерів, запровадити широкомасштабні зміни в чинному комерційному та економічному законодавстві і суттєво змінити політику управління.

Як і в інших сферах дії права ЄС у правовому регулюванні діяльності організованих фінансових ринків спостерігається така логіка розвитку: спочатку правове регулювання здійснюється на національному рівні, потім частково воно реалізується шляхом застосування положень інших галузей права ЄС із перспективою згодом завдяки гармонізації та уніфікації перейти до формування комплексного, скоординованого, одноманітного системного правового регулювання, що функціонує одночасно як на наднаціональному, так і на внутрішньодержавному рівні. Цей процес подібний становленню галузі або підгалузі права.

До кінця 2007 р. основним документом, що визначав загальні принципи функціонування ринку цінних паперів ЄС, була Директива Ради ЄС «Про надання послуг на ринку цінних паперів» (Investment Services Directive).

У листопаді 2007 р. набрала чинності нова Директива ЄС «Про ринки фінансових інструментів» (MiFID), що змінює деякі директиви ЄС, а також скасовує дію ISD, одночасно включаючи в себе низку її положень.

При цьому сфера дії MiFID поширюється на всі інструментальні сегменти ринку: акції, облігації, похідні фінансові інструменти, ринок колективних інвестицій. Після такого ліцензування в будь-якій державі-члені ЄС компанії має бути надане право здійснювати діяльність на території всього ЄС без необхідності отримання додаткового дозволу компетентних органів інших членів ЄС. Директивою встановлені єдині вимоги до розкриття інформації на ринку цінних паперів, зберігання інформації про угоди, вимоги до звітності професійних учасників ринку та ін.

19.Міжнародні норми банківського регулювання та нагляду.

Найбільш активними суб'єктами фінансового ринку є банки. Виконуючи свої функції та здійснюючи операції, банк забезпечує функціонування фінансового ринку і його сегментів — грошового, валютного ринку, ринку позикових капіталів. Тому для розвитку фінансового ринку важливим аспектом є банківський нагляд і регулювання банківської діяльності.

Мета банківської системи — забезпечити найбільш доступними засобами розвиток ринкової економіки в країні, що є запорукою поліпшення добробуту населення, і вихід країни на світовий фінансовий ринок. Рада Європейського Союзу (ЄС) розробила директиви, дотримання яких сприяє створенню ефективного, розвинутого банківського нагляду, що відповідає кращим міжнародним зразкам. Основні із них: про скасування обмежень щодо вільного заснування банків та інших фінансових установ і вільного надання ними незалежних послуг; зобов'язання щодо публікації документації про річну фінансову звітність кредитними закладами; про запобігання використання фінансової системи для «відмивання» грошей; про нагляд за кредитними установами на консолідованій основі; про політику ЄС щодо електронних підписів; повна відповідність банківського нагляду Базельським принципам.

Основними завданнями банківського регулювання та нагляду є:

=> забезпечення стабільності та надійності банківської системи з метою економічного зростання країни;

=> захист інтересів вкладників, що розміщують свої кошти в банках, від неефективного управління банками та шахрайства;

=> створення конкурентного середовища у банківському секторі, яке сприяє зниженню процентних ставок за позичками, збільшенню процентних ставок за депозитами, розширенню спектра банківських послуг, запровадженню нових банківських технологій;

=> забезпечення відкритості (прозорості) політики і діяльності банківського сектора в цілому і кожного банку зокрема;

=> підтримка необхідного рівня стандартизації і професіоналізму в банківському секторі, забезпечення ефективної діяльності банків та запровадження технологічних нововведень в інтересах споживачів банківських послуг.