90. Винесення на місцевість проектних ліній

Для побудови проектної довжини лінії необхідно від вихідної точки відкласти в заданому напрямку відстань, горизонтальне прокладання якого дорівнює проектному значенню. Треба пам'ятати, що в проекті задається саме горизонтальне прокладання. Поправки в лінію за компарирование, температуру й нахил місцевості необхідно вводити безпосередньо в процесі її побудови. Але це ускладнює роботу, особливо при необхідності винесення лінії з високою точністю. Тому часто надходять таким же чином, як і при побудові кутів, тобто використовують спосіб редукції. На місцевості від вихідної точки А (малюнок 2) спочатку відкладають і закріплюють наближене значення проектного відстані (точка В '). Це відстань з необхідною точністю вимірюють компарірованнимі мірними приладами або точними далекомірами, враховуючи всі поправки. Обчисливши довжину закріпленого відрізка, порівнюють його з проектним значенням, знаходять лінійну поправку і відкладають її з відповідним знаком від кінцевої точки В 'відрізка. Потім, для контролю, побудовану лінію АВ вимірюють.

(8)

Точність побудови проектного відстані l пр в способі редукції в основному залежить від точності лінійних вимірів відстані АВ '. Виходячи з необхідної точності визначення проектного відстані, вибирають прилади для вимірювань.

Малюнок 2 - Схема відкладення проектної довжини лінії

Якщо проектне відстань відкладається безпосередньо в натурі, то поправки за компарирование, температуру й нахил місцевості вводять зі знаками, зворотними тим, які враховують при вимірі ліній.

Поправки лінійних вимірювань при застосуванні дротів і мірних стрічок. Рівняння мірного приладу можна записати в загальному вигляді:

, (9)

де l t - довжина мірного приладу при температурі вимірювання t;

l н - номінальна довжина приладу;

l t 0 - довжина мірного приладу при температурі t 0, отримана з компарування;

Δ l k - Поправка за компарирование;

αβ - коефіцієнти лінійного розширення.

При вимірюванні лінії на похилій місцевості поправка за нахил для приведення її довжини до горизонту вводиться зі знаком «мінус», тому що похила відстань завжди більше горизонтального прокладання.

При відкладенні ліній всі розміри в проекті приведені до горизонту. Тому при відкладенні проектного розміру на похилій Місцевості він коротшає. Значить, поправку необхідно вводити зі знаком «плюс».

У залежності від необхідної точності для відкладення проектних відстаней використовують сталеві і инварной мірні прилади, оптичні далекоміри, светодальномери.

91. Винесення на місцевість проектних відміток

Усі відмітки, зазначені в проекті споруди, даються від рівня «чистої підлоги» чи якогось іншого умовного рівня. Тому попередньо їх необхідно перевичісліть в систему, у якій дано висоти вихідних реперів.

Для винесення в натуру точки з проектною відміткою Н пр встановлюють нівелір приблизно посередині між репером з відомою відміткою Н Рп і виноситься точкою (малюнок 3). На вихідному репере і виноситься точці установлюють рейки, взявши відлік а по рейці на вихідному репере, визначають горизонт приладу:

. (10)

Для контролю бажано аналогічним чином перевірити значення Нт по іншому вихідного репера.

Рисунок 3 - Схема виносу в натуру проектної відмітки

Щоб встановити точку на проектну відмітку Н ГП, необхідно знати величину відліку b по рейці на точці. Можна записати, що

. (11)

Обчисливши відлік b, рейку в точці на проектній поверхні піднімають або опускають до тих пір, поки відлік по середньому штриху зорової труби нівеліра не буде дорівнює обчисленому. У цей момент п'ятка рейки буде відповідати проектній висоті. Її фіксують в натурі, забиваючи кілок, угвинчуючи болт або провівши межу на будівельній конструкції.

Для контролю, нівелюючи звичайним способом, визначають фактичну відмітку винесеною точки і порівнюють її з проектною. У разі неприпустимих розбіжностей роботу виконують заново.

Якщо необхідно передати проектні відмітки точок, що лежать в одній вертикальній площині (на стінах, колонах і т.п.), то поступають таким чином. На вертикальній площині відзначають проекцію середнього штриха сітки, тобто фіксують горизонт приладу. Потім, відмірюючи вгору або вниз від цієї лінії відповідне перевищення, відзначають проектну відмітку точки.

Проектна відмітка точки може бути встановлена в натурі шляхом, аналогічним редукування. Для цього виносяться точку наближено встановлюють на проектну висоту. Нівелюванням визначають перевищення h між наближено встановленої точкою і вихідним репером. Отриману величину порівнюють з проектною h пр, обчисленої як h пр = H пр - Н рп. З урахуванням знаку різниці h пр - h змінюють висоту точки, домагаючись, щоб h пр = h. Цей спосіб більш трудомісткий і застосовується, коли роблять бетонування до проектної відмітки або піднімають конструкцію шляхом послідовного підбору підкладок.

На точність винесення в натуру проектних позначок в основному впливають: помилка m рп у визначенні позначки вихідного репера, помилка т а відліку а по рейці навихідному репере, помилка т b установки рейки на проектний відлік В і помилка m ф фіксування проектної відмітки в натурі. При закріпленні точки кілочком m ср = 3 - 5 мм, при використанні болтів або шурупів m ф = 1 мм і менше. При ретельній роботі можна вважати, що т а = т b, отже, середня квадратична помилка винесенняпроектної відмітки в натуру буде дорівнює:

. (12)