88. Геодезична підготовка даних для винесення проекту споруди на місцевість.

Геометричною основою проекту для винесення на місцевість є розмічувальні осі споруд відносно яких в робочих кресленнях.

Головні осі в проекті будівлі є осі зовнішніх стін. Майбутні споруди прив’язують до пунктів геодезичних основ. Відмітки площин точки, проекту будівлі задають від умовної поверхні ( підлога 1 поверху).

Для перенесення проекту споруд на місцевість виконують його геодезичну основу яка складається з деяких етапів.

1. Складання розмічувальних креслень, з даними прив’язки, до пунктів геодезичної основи, аналітичний розрахунок проекту.

2. Розробка проекту геодезичних розмічувальних робіт.

89. Винесення на місцевість проектних кутів

Розмічувальні роботи по суті зводяться до фіксації на місцевості точок, що визначають проектну геометрію споруди. Планове положення цих точок може бути визначене за допомогою побудови на місцевості проектного кута від вихідної сторони і відкладення проектного відстані від вихідного пункту.

При побудові проектного кута одна точка (вершина кута) і вихідний напрямок звичайно бувають задані. Необхідно на місцевості відшукати другий напрямок, що утворювало б з вихідним проектний кут β (малюнок 1). У нашому випадку ВА - вихідний напрямок, В - вершина проектованого кута.

Роботи ведуть у такому порядку. Встановлюють теодоліт в точку ^ В. Наводять зорову трубу на точку А і беруть відлік по лімбу. Далі додають до цього відліку проектний кут β і відкріпивши алідаду, установлюють обчислений відлік. Тепер візирна вісь зорової труби теодоліта вказує другим позовом напрямок. Цей напрямок на відповідному проекту відстані фіксують на місцевості в точці С 1. Аналогічні дії виконують при іншому колі теодоліта й відзначають на місцевості другу точку С 2. Із положення двох точок беруть середнє (точка С, малюнок 1), приймаючи кут ABC за проектний.

Рисунок 1 - Схема побудови в натурі проектного кута

Стандартні геодезичні прилади, виготовлені серійно за точністю призначені для виконання вимірювань, а не побудов. В результаті точність відкладення розбивочних елементів цими приладами виявляється нижче, ніж точність вимірів з використанням цих приладів. Тому, якщо необхідно побудувати проектний кут з підвищеною точністю, то поступають таким чином.

Побудований в натурі кут вимірюють кількома прийомами і визначають його більш точне значення β '. Число прийомів п виміру кута можна визначити за наближеною формулою:

, (4)

де m '_β - Номінальна для даного теодоліта середня квадратична помилка виміряного кута;

т _β - Необхідна середня квадратична помилка відкладення кута.

Вимірявши побудований в натурі кут, обчислюють поправку,

, (5)

яку необхідно ввести для уточнення побудованого кута. Знаючи проектне відстань НД = l, обчислюють лінійну поправку СС '= Δ l. З геометрії побудов (малюнок 1) випливає, що де β і р виражені в секундах.

. (6)

Далі відкладають від точки С перпендикулярно до лінії ^ НД величину обчисленої поправки Δ l і фіксують точку С '. Кут ABC 'і буде дорівнює проектному кутку із заданою точністю. Для контролю кут ABC 'вимірюють. Якщо отримане значення відрізняється від проектного на допускаемую величину, то роботу закінчують. В противному випадку потрібне подальше уточнення.

Точність побудови на місцевості проектного кута від інструментальних помилок, помилок власне і (візування і відліку по лімбу), а також помилок через зовнішніх умов. Помилки центрування, редукції та вихідних даних (помилки в положенні пунктів А і В) на точність відкладення проектного кута впливу не роблять, що дозволяє враховувати їх окремо. У цьому полягає ще одна особливість розбивочних робіт. Однак ці помилки викликають зсув на місцевості напрямки НД і виноситься точки С.