
- •71. Послідовність опрацювання журналу тахометричного знімання
- •72. Схема тригонометричного нівелювання. Основні формули.
- •73. Нанесення на план точок за їх координатами
- •Xmin, Xmax – максимальна і мінімальна абсциси (X)
- •74. Складання і оформлення плану тахометричного знімання.
- •1) Побудова координатної сітки; 2) нанесення на план станцій тахеометричного ходу; 3) нанесення пікетів і оформлення плану.
- •75. Принципова схема нівеліра
- •76. Основна перевірка нівеліра
- •77. Послідовність обчислення журналу нівелювання траси
- •78. Основні етапи польового трасування
- •79. Розмічування пікетажу і плюсових точок
- •80. Розмічування поперечників в процесі трасування
- •81. Детальне розмічування кривої методом прямокутних координат
- •83. Особливості проектування на профілі
- •84. Нівелювання поверхні : суть, методи і прилади для його виконання
- •85. Будівельна сітка та етапи її проектування
- •86. Суть осьового методу побудови будівельної сітки
- •87. Суть методу редукування при побудові будівельної сітки
- •88. Геодезична підготовка даних для винесення проекту споруди на місцевість.
- •1. Складання розмічувальних креслень, з даними прив’язки, до пунктів геодезичної основи, аналітичний розрахунок проекту.
- •2. Розробка проекту геодезичних розмічувальних робіт.
- •89. Винесення на місцевість проектних кутів
- •90. Винесення на місцевість проектних ліній
- •91. Винесення на місцевість проектних відміток
- •92. Винесення на місцевість проектних ухилів
- •93. Визначення висоти доступної споруди
- •94. Визначення висоти недоступної споруди
- •95. Передача відмітки на дно котловану (монтажний горизонт)
- •96. Деформації споруд і фактори, що впливають на них
84. Нівелювання поверхні : суть, методи і прилади для його виконання
Нівелювання поверхні використовується для складання топографіч¬них планів місцевості із слабовираженим рельєфом. Нівелювання поверхні виконують способами: прокладання нівелірних ходів по всіх характерних лініях рельєфу з розмічанням необхідного числа поперечників; побудови на місцевості правильних геометричних фігур, що створюють сітку на те¬риторії, на якій виконують знімання.
При нівелюванні поверхні способом прокладання нівелірних ходів висотне обґрунтування будується відповідно до вимог, що стосуються о᬴рунтування тахеометричного знімання, паралельні нівелірні ходи зв'язу¬ють між собою перемичками. Відстані між нівелірними ходами, перемич¬ками та поперечниками та їх довжини залежать від масштабу знімання.
По поперечних профілях за допомогою стрічки розмічають пікети через 40 м при зніманні в масштабі 1 : 2000 та через 20 м при зніманні в масштабах 1 : 1000 та 1 : 500. У місцях перегину рельєфу на нівелірних хо¬дах і поперечниках передбачають плюсові точки. Одночасно з розміченням пікетів виконують знімання ситуації та складають абрис. Висоти пікетів у нівелірних ходах і поперечниках визначають технічним нівелюванням.
Для побудови топографічного плану наносять на папір у заданому масштабі сітку квадратів. Напроти вершин виписують позначки, округлені до 0,01 м, і, інтерполюючи, проводять горизонталі з висотою перерізу 0,25 та 0,5 м залежно від масштабу та призначення плану.
У результаті нівелювання поверхні представляють замовнику такі матеріали: схеми теодолітних і нівелірних ходів, журнали знімального о᬴рунтування; відомості обчислення координат і висот точок; абриси зні¬мання ситуації та рельєфу, плани та формуляри до них; акти контролю та прийм ання робіт
85. Будівельна сітка та етапи її проектування
Будівельна сітка створюється в основному на промислових майданчиках й є основою для розбивочних робіт, монтажу технологічного устаткування й виробництва виконавчих зйомок.
Характерною рисою будівельної сітки як інженерно-геодезичної мережі є розташування пунктів, що утворять сітку квадратів або рідше прямокутників, сторони яких паралельні осям проектованих споруд або осям розташування технологічного устаткування. Таким чином, будівельна сітка являє собою закріплену на місцевості систему прямокутних координат, що полегшує прив'язку осей споруд і виробництво розбивочних робіт.
На відміну від інших видів опорних мереж точну конфігурацію й розташування пунктів будівельної сітки проектують заздалегідь. Проектування виконують на генеральному плані майбутнього споруди. При цьому місця розташування пунктів будівельної сітки намічають таким чином, щоб забезпечити схоронність найбільшого їхнього числа в процесі виробництва будівельних робіт на площадці.
Винос у натуру будівельної сітки з дотриманням (у межах заданої точності) намічених місць розташування її вершин роблять у кілька етапів.
Спочатку виносять у натуру вихідні напрямки. На одному з них вибирають дві точки А і В (рис. 13.5), координати яких визначають графічно й, використовуючи координати пунктів планової основи, як правило наявних у районі будівництва, вирішують зворотні геодезичні завдання й обчислюють полярні координати S1 і S2, β1 й β2. Для виключення грубих помилок доцільно винести в натуру третю точку C по елементах S3, β3. Після закріплення точок А, B i С на місцевості вимірюють кут ВАС, по відхиленню якого від 90° можна судити про точність виконаних робіт.
Тому що координати точок А, В, З визначалися по генплану графічно, то точність їх виносу в натуру складе близько 0,2 - 0,3 мм на плані. Але це не грає істотної ролі, тому що на цю величину зміститься весь комплекс проектованих споруд.
Однак таким способом не можна виносити в натуру будівельну сітку при реконструкції або розширенні споруджуваного підприємства. У цьому випадку нову будівельну сітку варто розвивати як продовження існуючої. Якщо знаки побудованої (старої) сітки не збереглися, варто відновити на місцевості основні осі існуючих цехів або установок, з якими технологічно зв'язані знову створювані споруди, і вже від них (як від вихідних напрямків) розбивати нову будівельну сітку.
Від винесеного й закріпленого в натурі вихідного напрямку виконують детальну розбивку будівельної сітки осьовим способом і способом редукування.