- •1. Роль грошей у ринковій економіці.
- •2. Походження грошей
- •3. Функція грошей як міри вартості і засобу платежу.
- •4. Функції грошей як засобу обігу, як засобу нагромадження і світових грошей.
- •5. Походження та види кредитних грошей.
- •6. Походження векселя. Правові основи обігу векселів
- •7. Вексель та його обов’язкові атрибути.
- •8. Простий і переказний вексель
- •Індосамент та його види.
- •10.Протест по векселю. Право регресу вимог.
- •11. Цесія її відмінності від індосаменту
- •12. Операції банка з векселем.
- •13. Вексельний обіг в Україні. Казначейські і податкові векселя.
- •14. Банкнота та її відмінність від векселя та казначейського білета.
- •15. Чек і особливості його обігу. Чек в Україні.
- •16. Кредитні картки, як технічна форма кредитних грошей. Перспективи введення кредитних карток в Україні.
- •17. Класична кількісна теорія грошей, її основні постулати.
- •18. Трансакційний варіант кількісної теорії Фішера. Кембриджська версія транс акційного варіанта кількісної теорії.
- •19. Кейнсіанське трактування кількісної теорії грошей. Монетаризм.
- •20. Поняття грошового обігу. Грошові потоки і механізми їх збалансування.
- •21. Суть закону кількості грошей, необхідних для обігу. Монетизація ввп.
- •22. Поняття та складові маси грошей, що обслуговує грошовий обіг. Базові гроші та грошові агрегати.
- •23. Принципи організації безготівкового обігу. Нормативна база організації безготівкового обігу.
- •24. Платіжні засоби та документооборот при здійсненні безготівкового обігу.
- •25. Принципи та організація готівкового грошового обігу.
- •26. Загальна організація і структура грошового ринку.
- •27. Пропозиція грошей. Механізм формування пропозиції грошей та фактори, що впливають на зміну пропозиції грошей.
- •28. Суть грошової системи. Елементи грошової системи за умови існування металевих грошових систем.
- •29. Біметалічні грошові системи і їх характеристика, закон Грешема.
- •30. Попит на гроші та фактори, що впливають на зміну попиту на гроші.
- •31. Україна та її співпраця з міжнародними валютно-фінансовими організаціями.
- •32. Валютне регулювання в Україні. Основні напрямки і механізм здійснення.
- •33. Процент за кредит, його суть. Норма проценту і фактори, що на неї впливають.
- •34. Небанківські кредитні установи і їх місце в кредитній системі.
- •35. Нбу і його взаємодія з комерційними банками.
- •36. Грошово – кредитна політика нбу в умовах становлення ринкової економіки.
- •37.Типи і види грошових реформ. Методи проведення грошових реформ.
- •38. Грошова реформа в Україні (02.09.2006)і особливості її проведення.
- •39. Мвф. Історія виникнення, сучасні функції.
- •40. Світовий банк, історія його виникнення та функції, ебрр, його створення та функції.
- •41. Паперові гроші. Причина та історія їх появи.
- •42. Державний та міжнародний види кредитів. Їх загальна характеристика.
- •43. Комерційний, банківський та споживчий види кредитів. Їх особливості та роль в ринковій економіці.
- •44. Становлення і розвиток банківської системи України. Принципи банківського кредитування.
- •45. Європейська валютна система. Історія її становлення.
- •46.Ямайська валютна угода. Її характеристика.
- •47. Кредитна система і її складові елементи.
- •48. Комерційний банк і його функції.
- •49. Інвестиційні компанії та фонди. Їх характеристика як позабанківських кредитних установ.
- •50. Кредитні спілки і їх значення для функціонування та розвитку ринкової економіки.
- •51. Центральний банк та його функції. Національний банк України.
- •52. Бреттон-Вудська валютна система. Її становлення і причини краху.
- •53. Конвертованість валюти і її види.
- •54. Довірчі товариства, пенсійні та страхові компанії.
- •55. Валютне регулювання, його мета і механізм.
- •56. Інфляція в Україні та її особливості.
- •57. Суть і функції небанківських кредитних установ (парабанки).
- •58. Законодавчі основи функціонування векселів.
5. Походження та види кредитних грошей.
Кредитні гроші — це боргові зобов 'язання, що набувають функції засобу платежу і засобу обігу.
Виникнення кредитних грошей пов'язано з функцією грошей як засобу платежу. Остання, як відомо, реалізується в тому, що рух грошей відбувається після руху товару. Кредитні відносини, що виникають у цьому випадку між позичальником і кредитором, оформляються певним документом, що спочатку має форму боргової розписки. Вона і є початковою формою кредитних грошей.
Боргові розписки спочатку були засобом переказу грошей, а вже в XII ст. в Італії стали використовуватись як засіб платежу. Ці боргові розписки отримали назву «вексель» (від німецького слова Wechsel — заміна, розмін) і широко використовувались у середовищі купців як платіжний засіб, за що їх називали купецькими грошима.
Наступною формою кредитних грошей стала банкнота. її поява була наслідком розвитку товарного виробництва.
Поступово до вексельного обігу залучаються банки, які видають замість товарного векселя свій. Останній був векселем на банкіра і одержав назву банкноти. Банкноти включаються в обіг товарів як платіжний засіб і виступають другою формою кредитних грошей. Банкноти обмінювалися на золото і срібло за пред'явленням і користувалися більшою довірою, ніж товарні векселі. Вони мали більш високу надійність порівняно з товарними векселями. Випуском кредитних грошей спочатку займаються комерційні банки, а згодом цю функцію перебирають на себе центральні банки.
У зв 'язку із функцією грошей як засобу платежу й обігу виникає ще одна форма кредитних грошей — чек. Чек — це письмовий наказ банку про виплату пред'явнику чека або зазначеній у ньому особі тієї суми, на яку він виписаний. Чеки з'явились тоді, коли банки були вже досить розгалуженою мережею кредитних установ і відігравали значну роль у суспільному виробництві.
Чек спочатку виникає в Англії і в Голландії у XVI—XVII ст. В Англії він з'явився у вигляді спеціальної книжки з наказними бланками, а в Голландії у вигляді квитанцій на пред'явника. У країнах із високорозвиненою ринковою економікою чеки нині дуже поширені і є важливим інструментом у сфері грошового обігу.
6. Походження векселя. Правові основи обігу векселів
Вексель — це боргове зобов 'язання чітко визначеної форми, що дає незаперечне право на одержання зазначеної в ньому суми грошей у термін, який указано у векселі.
За своїм походженням вексель є знаряддям товарного або комерційного кредиту, який надають один одному суб’єкти господарювання.
Перші векселі виникли ще у XII ст. В епоху середньовіччя в Європі в обігу перебувало безліч монет різноманітного карбування, справжність яких важко було визначити. Щоб обмежити можливі втрати від фальшивих монет, італійські купці вже у XIV ст. придумали простий спосіб: зберігати реальні гроші (золоті і срібні монети) у міняльних лавках, куди вони здавалися за вартістю чистого срібла, що вимірювалося у марках, а взамін власники отримували векселі. У Англії в XVII ст. такі векселі стали вперше обмінюватися на банкноти, що використовувалися у торговельних взаєморозрахунках. Звідси бере початок система безготівкових розрахунків. Зокрема в Німеччині безготівковий обіг з’явився у м. Гамбурзі ще у 1691 р. коли було створено “Hamburger Bank”. Надалі поширення векселів як засобу платежу і своєрідної форми кредитних грошей привело до формування цілої системи вексельного законодавства, що цілковито склалося у більшості європейських країн уже в XVII ст.
Правові основи вексельного обігу в Україні визначено Законом України "Про обіг векселів в Україні" від 5 квітня 2001 р. № 2374-III. У Законі наведено особливості обігу векселів в Україні, які полягають у видачі переказних і простих векселів, здійсненні операцій з векселями та виконанні вексельних зобов'язань у господарській діяльності, відповідно до Женевської конвенції 1930 р. з урахуванням відповідних застережень та умов.
Згідно з Законом зобов'язуватися та набувати права за переказними і простими векселями на території України можуть юридичні та фізичні особи. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, а також установи та організації, які фінансуються за рахунок державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим чи місцевих бюджетів, зобов'язуються та набувають права за переказними і простими векселями лише у випадках і в порядку, визначених КМУ.