2. Походження грошей

Раціоналістичний напрямок: гроші — це продукт домовленості між лю­дьми. Представником раціоналістичного напрямку був, перш за все, великий давньогрецький мислитель Арістотель, який вважав гроші продуктом угоди між людьми. Для підтвердження цієї тези видатний вчений еко­номіст XX ст. П. Самуельсон писав: «Деньги — это искусственная социальная услов­ность».

До представників раціоналістичного напрямку належить і ви­датний німецький економіст Г. Кнапп (1842—1926 pp.), який у своїй праці стверджує, що гроші — це продукт права, продукт держави.

Еволюційний напрямок : гроші - продукт товарного виробництва. Цей напрямок представле­ний багатьма відомими вченими,К. Маркс, Рікардо, Смітт.

Багато питань товарного виробництва досліджував у своїй ро­боті геніальний грецький мислитель Арістотель. Він розглядав процес розвитку товарного обміну від простої міни (Т—Т) до обміну за допомогою грошей як посередника (Т—Г—Т). Арістотель довів, що обмін спочатку зароджується між общи­нами, а вже потім з'являється всередині їх.

Представник англійської економічної науки, А. Сміт вважав помилковим уявлення меркантелістів про те, що справжнє багатство суспільства — це золото і срібло. Сутність грошей він так і не зрозумів, бо зводив її до ролі посередника в обміні товарів.

Д. Рікардо вважав базою грошово­го обігу золото й виступав за створення системи паперово-гро­шового обігу з вільним розміном паперових грошей на золото в злитках. Це, на його думку, мало забезпечити сталість грошового обігу і знизити витрати, пов'язані з обігом золотих монет.

В основу своєї теорії походження грошей К. Маркс поклав те­зу про те, що гроші — це продукт товарного виробництва. Отже, появу грошей він пов'язує з об'єктивним процесом розвитку то­варного виробництва товарного обміну, що супроводжує його, оскільки товарне виробництво неможливе без обміну.

Форми вартості:

1.Проста, випадкова або одинична.

X товару А = 7 товару Б.Товар Б своєю споживчою вартістю визначає вартість товару А.Проста, випадкова, або одинична форма вартості є найпрості­шою формою визначення вартості й обміну і відповідає початко­вому стану розвитку товарного виробництва.

2. Повна або розгорнута. Роль еквівалента : декілька товарів.

Роль еквіва­лента виконують продукти людської праці, які спеціально при­значені для продажу, тобто товари, а не випадково вироблений надлишок продукції, що спорадично набував форми товару.

3.Загальна. Більш високий рівень вираження вартості.

4. Грошова . К Маркс : «золото і срібло за своєю природою не гроші, але гроші за своєю природою – золото та срібло.

Ціна — це форма вартості товару. Споживча вартість – здатність задовільнити потребу. Вартість – велична суспільної праці, витраченої на цей товар.

3. Функція грошей як міри вартості і засобу платежу.

Міра вартості — перша і головна функція грошей. Її сут­ність полягає в тому, що гроші виступають засобом виміру ва­ртості всіх інших товарів. Гроші виконують функцію міри вартості всіх інших товарів, тому що вони мають свою вла­сну вартість. Саме завдяки цьому вони можуть виражати вартість будь-якого іншого товару і саме ця властивість є важливою скла­довою їх ролі як загального еквівалента. Отже, гроші в цій функ­ції— певний еталон, за допомогою якого вимірюється вартість будь-якого товару. За незмінності вартості товару зміна вартості грошей приводить до зміни ціни як форми вираження вартості.

Не можна визначити вагу якогось товару, якщо на терезах з одного боку лежатиме товар, а з іншого — папірець, на якому буде написано 1 кг, 1 тонна чи щось подібне. Еталон повинен мати свою вагу, а відносно гро­шей як загального еквівалента — свою вартість. Опосередковано вартість загального еквівалента (етало­на міри вартості всіх інших товарів) знаходить своє віддзерка­лення в купівельній спроможності грошової одиниці.

Реалізація функції грошей як міри вартості передбачає певний механізм. Його першим важливим моментом є те, що цю функ­цію гроші виконують як ідеальні, тобто уявні гроші. Щоб визна­чити вартість товару, а для полегшення розуміння цього візьмемо гроші-товар, людина лише подумки зіставляє вартість товару з визначеною кількістю (а значить і вартістю) золота. Однак, це лише загальна схема, що відбиває сутнісний рівень реалізації да­ної функції грошей. Насправді ж визначення вартості товару (а формою її виявлення є ціна) окремим учасником обміну здійсню­ється суб'єктивно і приблизно на підставі мільйони разів повто­рюваних актів купівлі-продажу.

З функцією грошей як міри вартості, пов'язане поняття масш­табу цін. Золото, вимірюючи вартість товарів, виражає цю вартість різною кількістю металу. У практиці ж по­стійного обігу товарів з'являється необхідність якось зіставляти між собою ці різні кількості загального еквівалента. Найпрості­шою і найбільш зручною формою порівняння різних кількостей золота є вимірювання його якоюсь фіксованою ваговою одини­цею. Такою одиницею може бути, наприклад, кілограм, фунт, злотник і т. п.

Масштаб цін — це фіксована вагова кількість грошового ме­талу і його кратних частин, прийнята в даній країні як грошова одиниця. За допомогою масштабу цін вирішується технічна про­блема порівняння грошового металу. Масштаб цін у законодавчому порядку встановлюється державою, яка може його зміню­вати, тому що він не пов'язаний зі зміною вартості грошового товару (золота). Як би не змінювалася вартість золота, 1 грам завжди буде складати 1 тисячну частку кілограма.

Засіб платежу. Сутність функції грошей як засобу платежу полягає в тому, що покупець оплачує товар не в момент придбання товару, а через якийсь час. У цьому русі грошей, що здійснюєть­ся після руху товару, реалізується їх функція як засобу платежу. Вона тісно пов'язана з іншими функціями грошей і насамперед із їх функцією як міри вартості.

У функції грошей як засобу платежу особливо чітко виявля­ється факт розколу всього товарного світу на два полюси: спожи­вну вартість і вартість. Якщо перший представлений усією різ­номанітністю товарів, то другий — грошима, загальним еквіва­лентом, що виступає як реальне буття мінової вартості. Це особливо очевидно, коли ці гроші здійснюють свій самостійний рух як засіб платежу.

Розвиток товарного виробництва сприяє поступовому розши­ренню кредитних відносин, і в сучасному високорозвиненому товарному виробництві вони стають важливою складовою части­ною економічних відносин. Реалізація функції грошей як засобу платежу приводить до формування таких зв'язків між виробни­ками, які ширше і глибше, ніж ті відносини, що виникають між ними у процесі простого товарообміну (Т—Т) або товарообміну за допомогою грошей як засобу обігу (Т—Г—Т). У цих умовах неплатіж за будь-якими угодами може призвести до грошово-кредитних криз.

Важливим наслідком функції грошей як засобу платежу є по­ява кредитних грошей (вексель, банкнота, чек). З розвитком то­варного виробництва вони стають дуже поширеними.

\