48. Комерційний банк і його функції.

Банківська система більшості країн має два рівні. На першому рівні знаходиться центральний банк, що займає провідне місце у банківській системі країни. На другому— комерційні банки, що безпосередньо взаємодіють з підприємствами, фірмами, установами та населенням.

У системі організації суспільного виробництва важливе місце посідає кредит. Кредитна система в країнах із ринковою економікою включає банківську систему і небанківські кредитні установи. Основною ланкою банківської системи виступають комерційні банки. Вони співпрацюють з господарюючими суб’єктами, населенням і державою та надають їм різноманітні банківські послуги. Це перетворює комерційні банки у важливий елемент організації та функціонування всієї ринкової економіки. У нашій країні комерційні банки, крім цього, стали ще й потужним важелем перетворення адміністративно-командної системи в економіку вільного підприємництва. Комерційні банки як неодмінний атрибут високоорганізованого ринкового господарства, утворюють і таку ланку в системі суспільного виробництва, яка дуже істотно впливає на рівень ефективності виробництва. Саме тому кожна країна прагне створити надійну і сильну банківську систему, щоб, спираючись на неї, вирішувати економічні й соціальні проблеми, які стоять перед суспільством.

Банк — це установа, призначена для акумуля­ції тимчасово вільних коштів і їх розміщення від влас­ного імені на умовах повернення, строковості і платно­сті. Сучасні банки виконують багато функцій, які, дещо узагальнивши, можна звести до такого: акумуляція тимчасово вільних коштів населення, господа­рюючих установ, державних органів; надання позики тим, хто має в ній потребу; організація розрахунків між господарюючими суб'єктами; створення кредитних засобів обігу.

Перша функція пов'язана з тим, що банк акумулює кошти, які в процесі їх кругообігу тимчасово вивільнюються. Ці кошти банк залучає під видачу їх власникові боргових зобов'язань (депозити, ощадні сертифікати тощо). Економічний інтерес з боку вкладни­ка полягає в тому, що за залучені до банку кошти він отримує плату у вигляді відсотка. До того ж найрізноманітніші умови угоди про залучення таких коштів дають змогу індивіду чи юри­дичній особі вибрати найбільш бажану форму повернення гро­шей у разі такої потреби. Економічний інтерес банку полягає в тому, щоб якомога ефективніше з погляду отримання прибутку розмістити залучені кошти серед тих, хто в них відчуває тимча­сову потребу.

Функція комерційного банку, пов'язана з видачею кредиту, є логічним продовженням першої і перетворює банк на фінансово­го посередника. Реалізовуючи цю функцію, банк вирішує проти­річчя суспільного виробництва, яке полягає в тому, що в одних членів суспільства є тимчасово вільні кошти, а в інших їх немає, але є нагальна потреба в них та ще й чітко сформульована як у часі, так і в обсягах. Зрозуміло, що це протиріччя може бути ви­рішено і за рахунок безпосереднього кредитування власниками коштів тих, хто потребує таких коштів. Але цей кредит є обме­женим як за напрямом (від постачальника до замовника), так і за розмірами (залежить від розмірів резервного фонду підприємця-кредитора).

Третя функція банку полягає у забезпеченні взаємних розра­хунків між усіма учасниками суспільного виробництва, і перш за все між господарюючими суб'єктами. Переказуючи гроші з ра­хунка одного клієнта банку на рахунок іншого клієнта, банк не тільки істотно зменшує їх витрати на організацію розрахунків і прискорює їх, але й гарантує виконання розрахунків, отже, зме­ншуються ризики для учасників суспільного виробництва. З боку держави розрахунки між клієнтами за допомогою банку забезпе­чують повну прозорість і контрольованість грошового обігу.

Остання функція банку полягає в тому, що в процесі депозит­но-чекової емісії комерційний банк створює нові платіжні засо­би, що помітно підвищують здатність грошової системи реагува­ти на зміни в суспільному виробництві, які не так просто врахувати і на які не завжди може відреагувати центральний банк шляхом емісії грошей.