4. Функції грошей як засобу обігу, як засобу нагромадження і світових грошей.

Засіб обігу. Сутність цієї функції грошей полягає в тому, що гроші виступають посередником в обміні товарів. У формулі Т— Г— Т вони є засобом здійснення цієї метаморфози, засобом обмі­ну однієї споживної вартості на іншу. Ця функція грошей нероз­ривно пов'язана з функцією міри вартості і її зовнішнім виявом. На відміну від функції грошей як міри вартості тут потрібні вже не ідеальні, а реальні гроші.

У процесі обміну, що здійснюється за допомогою грошей, відбувається роздвоєння всього світу товарів на два протилежних полюси: на споживну вартість і вартість. На одному полюсі тепер знаходяться то­вари, що виступають лише як споживні вартості, а на іншому їм протистоять гроші як спосіб існування вартості, в якому стерті всі сліди споживної вартості.

«Гроші, за влучним висловом К. Маркса, можуть представляти собою гній, хоча гній — аж ніяк не гроші»

У процесі історичної еволюції товарного виробництва форма грошей, які виконують функцію засобу обігу, пройшла тривалий шлях свого розвитку. Спочатку цю функцію в різних народів ви­конували різні товари. Зерно, шкіри, худоба й інші товари вже в умовах загальної форми вартості реалізовували функцію грошей як засобу обігу. З переходом до грошової форми вартості роль загального еквівалента остаточно закріплюється за золотом та сріблом, що виконували свою функцію засобу обігу як певні ва­гові кількості цих металів. Злитки, виготовлені з цих металів, одержували свою назву. В Київській Русі такий злиток називався гривною. Вважається, що ця назва пов'язана з прикрасою, яку носили на шиї (загривку).

Перші монети було викарбувано на рубежі VIII—VII ст. до н. є. у малоазійській державі Лідія. Майже одночасно з цим (VII ст. до н. є.) монети з'явля­ються і у Древній Греції на о. Егіна. Загальну назву монета одер­жала від римського храму Юнони — Монети (лат. monitio, monitum — застереження), де був відкритий перший у Римі моне­тний двір (III ст. до н. е.).

Технологія карбування монет довгий час була досить примі­тивною. На монеті спочатку зображався якийсь знак, а згодом з'явилися портретні зображення правителів. Першим викарбу­вав на монеті своє профільне відображення Олександр Маке­донський.

Перші монети Київської Русі карбувалися зі срібла (срібники) і золота (златники). На відміну від монет, що карбувалися у Захі­дній Європі (талери), на яких написи зроблено латинською мо­вою, у той час уже незрозумілою для широких верств населення, перші монети нашої держави мали написи старослов'янською мовою. На лицьовому боці перших монет (вона називається аверс), був зображений князь Володимир, що сидить на престолі, і напис: «Володимир на столі». На зворотному боці монети (вона називається реверс) зображено тризуб, нинішній малий герб на­шої незалежної держави, а тоді княжий знак Володимира, і зроб­лено напис; «А се його злато».

Засіб нагромадження. Сутність функції грошей як засобу на­громадження полягає в тому, що гроші виходять зі сфери обігу і перетворюються в скарб. Цю функцію виконують повноцінні гроші, хоч у практиці грошового обігу товаровиробники накопи­чують і їх знаки у вигляді паперових та неповноцінних грошей.

Однак у періоди знецінювання паперових грошей яскраво виявля­ється фіктивність скарбів, накопичених у вигляді таких грошей.

Нагромадження грошей у вигляді скарбу спочатку пов'язане з тим, що гроші стають утіленням багатства і влади.

В умовах металевого грошового обігу скарби виконують роль певних резервуарів. При відносному скороченні товарної маси гроші наповнюють ці резервуари. Вони перетворюються у скарби через те, що гроші являють собою не просто реальний товар, а ще й такий товар, що є загальним еквівалентом і стає втіленням багатства, здатного перетворитися в будь-яку споживну вартість. При збільшенні товарної маси гроші виймаються зі скарбів. Тому останні виконують роль привідних і відвідних каналів, завдяки яким регулюється грошовий обіг у країні, а сфера грошового обі­гу не переповнюється зайвою кількістю грошей.

З розвитком товарного виробництва і товарного обігу функція нагромадження зазнає великих змін. Утворення скарбів, або те­заврація, (від грецького thesauros— скарб) відбувається як на приватному рівні (приватна тезаврація), так і на державному (державна тезаврація).

У розвинутому товарному виробництві в ролі тезавранта ви­ступає не тільки золото в злитках, а також і ювелірні вироби, предмети розкоші, майно тощо. Що ж стосується держави, то во­на, як правило, створює золото — валютні резерви. При цьому її золоті запаси переважно формуються зі злитків золота, золотих монет та ювелірних виробів високої художньої цінності.

Світові гроші. Гроші, що є засобом руху товарів і послуг, які вийшли за межі окремої країни, виконують функцію світових грошей. У цій функції вони виступають як загальний купівель­ний, загальний платіжний засіб, як матеріалізація багатства вза­галі. Функцію грошей як світових виконують повноцінні гроші. У цій функції вони скидають свої національні мундири і поста­ють у своїй первісній формі — у формі злитків.

В умовах стійких світогосподарських зв'язків у формі світових грошей може виступати одна або декі­лька національних валют.

У сучасних умовах у зв'язку з демонетизацією золота і дією як регіональних, так і світових валютних систем золото, у функ­ції світових грошей успішно замінюється валютами, що відіграють роль світових грошей. У якості таких грошей нині виступає долар, спеціальні засоби запозичення (СДР), евро і валюти де­яких найбільш могутніх в економічному відношенні країн. Однак це не заперечує того факту, що за своєю сутністю світові гро­ші — це повноцінні гроші. Щоразу, коли у світі настають часи важких потрясінь (війни, світові кризи тощо) золото виходить на арену як світові гроші та стає вирішальним засобом забезпечення руху товарів і послуг між країнами.

У нинішні часи золото найчастіше використовують як товар. Воно продається і купується на світових ринках золота. Найбі­льшими ринками золота є ринки в Лондоні (Великобританія), Цюріху (Швейцарія), Нью-Йорку (США).