36. Грошово – кредитна політика нбу в умовах становлення ринкової економіки.

Грошово-кредитна політика — це сукупність таких заходів, що реалізуються державою і спрямовані на регулювання грошово-кредитних відносин. З огляду на це її стратегічні цілі такі: забезпечення можливостей для ефективного функціонування суспільного виробництва, досягнення економічного зростання. Урешті-решт, стратегія кредитно-грошової політики має бути спрямована на покращання добробуту населення, стримування інфляції, забезпечення зайнятості населення.

Реалізація стратегічних цілей грошово-кредитної політики в сучасних умовах може базуватися на двох основних теоретичних моделях, розроблених західною економічною наукою. Це, насамперед, кейнсіанська модель, в основу якої покладено тезу про те, що вирішальним елементом при забезпеченні грошово-кредитної політики є рівень відсотка за кредитами, зміна якого, врешті-решт, і впливає на обсяги валового продукту.

Друга модель — монетаристська. В її основу покладено тезу про наявність безпосереднього зв’язку між пропозицією грошей і змінами у валовому внутрішньому продукті. Для цієї моделі головним інструментом регулювання стає сам рівень пропозиції грошей. Другий етап у формуванні й розробці грошово-кредитної політики НБУ почався вже у кінці 1993 р. З приходом до керівництва центрального банку В.А. Ющенка ця політика почала формуватись на засадах антиінфляційної монетарної політики, в якій акцент було зроблено на рестрекційний метод. Принципово новий етап у розробці й реалізації грошово-кредитної політики НБУ починається з 2000 р. Саме цей рік став переломним у розвитку нашої економіки. Уперше за всі попередні роки на 5,9 % зріс реальний ВВП. У подальшому ця тенденція збереглась і приріст ВВП становив у 2001 р. 9,2 %, у 2002 р. — 5,2 %. Він залишився досить високим і в наступні роки: у 2003 р. — 9,3 %, у 2004 р. — 12,1 % у 2005 р. – 2,4 % у 2006 р. – 7,1 % у 2007 р. – 7,3 %.

Досить помітним явищем стало певне (порівняно з 2000 р.) зменшення інфляції. Якщо у 2000 р. ціни зросли на 25,8 %, то у 2001 р. —на 6,1 %, у 2003 р. — на 8,2 %, у 2005 р. — на 10,3 %, а у 2007 р. – на 16,6 %. Зниження інфляції зміцнило курс національної валюти, а головне, зробило бажаним її накопичення як населенням, так і суб’єктами господарювання. грошово-кредитна політика Національного банку України в розробці й реалізації від-

повідних заходів є надзвичайно складною. В той же час ця політика відіграє велику роль в організації функціонування ринкової економіки і забезпеченні динамічного економічного зростання нашої держави.

37.Типи і види грошових реформ. Методи проведення грошових реформ.

Кожна грошова реформа завжди індивідуальна, бо, з одного боку, віддзеркалює конкретні історичні й ринкові умови тієї кра­їни, в якій вона здійснюється, а з іншого — кожна окрема грошо­ва реформа має свою мету, засоби її реалізації і, врешті-решт, свої, несхожі ні на яку іншу реформу, наслідки.

Гро­шові реформи, розрізняють такі:

1. Формальна грошова реформа, що зводиться найчастіше до простої заміни одного зразка купюр іншим. Приводом до цього є недостатня захищеність купюр старого зразка, або посилення ма­сштабів її фальсифікації.

2. Грошова реформа, що ставить за мету зміну існуючого ма­сштабу цін. Це так звана деномінаційна грошова реформа.

3. Грошові реформи конфіскаційного типу, тобто грошові ре­форми, що мають за мету безеквівалентне вилучення у населення і суб'єктів господарювання частини грошової маси. Зрозуміло, що такий тип грошової реформи здійснюється в короткі періоди часу, а її підготовка здійснюється таємно від громадян..

Грошові реформи, яким би змістом вони не визначались, зав­жди спрямовані на зміцнення грошової одиниці і суттєве поліп­шення всієї сфери грошового обігу. Це, так би мовити, обов'язкові тактичні завдання будь-якої грошової реформи, яки­ми вона, безсумнівно, не обмежується, бо передбачає і наявність певної стратегії, що пов'язана, як правило, зі створенням відпові­дних умов для поліпшення всього процесу суспільного відтво­рення.

За методом здійснення можна виділити такі грошові реформи:

—Реформи, що здійснюються шляхом реставрації. Суть цього методу полягає в тому, що знецінену грошову одиницю поступо­во зміцнюють, змінюючи співвідношення між грошовою і товар­ною масою, тобто акцент робиться на розвитку виробництва та­ким чином, щоб поступово грошова одиниця країни відображала більшу (за вартістю) сукупну товарну масу, ніж до початку ре­форми.

—Складним, але таким, що мав місце в історії грошових ре­форм методом, є метод уведення паралельних валют. Суть цього методу полягає в тому, що введення нової грошової одиниці здій­снюється поступово і вона певний час діє поряд зі старою грошо­вою одиницею, сфера функціонування якої поступово звужуєть­ся. Прикладом успішного застосування такого методу може бути грошова реформа, що здійснювалась у Радянському Союзі в 1922—1924 рр.

Але слід підкреслити, що успіх грошової реформи 1922— 1924 pp. був забезпечений не тільки суто монетарними заходами. Важливим моментом стало значне скорочення державних витрат через припинення фінансування державних підприємств. За цей період збанкрутувало дуже багато підприємств. У деяких галузях їх кількість сягала 1/3 усіх підприємств.