31. Україна та її співпраця з міжнародними валютно-фінансовими організаціями.

Міжнародний валютний фонд створено за рішенням Бреттон-Вудської конференції в 1944 р. Кожна країна-учасник МВФ робить при вступі певний внесок, який визначається у вигляді квоти (частки). Квота розраховується з урахуванням експорту й імпорту країни, її золотого запасу, національного доходу та деяких інших показників. Кредитні операції МВФ здійснює тільки з офіційними установами країни: Казначействами, Центральними банками, або ж стаілізаційними фондами. Потужним міжнародним фінансовим центром є організація,що неофіційно називається Світовим банком. Він об’єднує Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), який створено за рішенням Бреттон-Вудської конференції в 1946 р., і ще три фінансові установи:

• Міжнародну фінансову корпорацію — МФК;

• Міжнародну асоціацію розвитку — МАР;

• Багатостороннє агентство гарантій інвестицій — БАГІ.

Важливий міжнародний фінансовий центр, з яким співпрацює Україна, — це Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР). Потужною світовою валютно-кредитною установою є також Міжнародний інвестиційний банк (МІБ). Відповідно до свого статуту він призначений для середньо- і довгострокового кредитування. Його кредити спрямовані на посилення світової економічної інтеграції.

Вигідно брати кредит у МВФ , так як низька ставка.

Співпраця важлива, якщо її немає то її рейтинг падає. Якщо інвестор не йде , ніхто не хоче працювати. Бажанощоб була квота , отримання девідентів, не позичати нічого.

32. Валютне регулювання в Україні. Основні напрямки і механізм здійснення.

У нашій державі, як і в інших країнах з ринковою економікою, головним суб'єктом, який здійснює валютне регулювання, ви­ступає центральний банк — Національний банк України. Саме він визначає курс національної валюти стосовно до валюти ін­ших держав, регламентує порядок і межі використання іноземної валюти на території нашої країни, нагромаджує і забезпечує від повідно до закону управління золотовалютними резервами краї­ни, видає комерційним банкам ліцензії на здійснення валютних операцій та операцій з валютними цінностями, контролює валю­тні операції.

Важливим суб'єктом валютного регулювання виступають ко­мерційні банки, які згідно з чинним законодавством України за­безпечують контроль за проведенням валютних операцій, які здійснюються резидентами країни.

У процесі здійснення валютного регулювання, особливо в тій його частині, яка фокусує валютний контроль, суб'єктами висту­пають Міністерство фінансів, Державна податкова адміністрація, Державна митна служба України. Кожен із цих органів виконав­чої влади забезпечує валютний контроль у межах тих повнова­жень, які закріплені за цим органом і входять у його безпосередні функції. Наприклад, Державна митна служба контролює порядок переміщення через митний кордон України валютних цінностей.

До найбільш дійових методів (елементів) валютного регулю­вання слід зарахувати:

• маневрування обліковою ставкою центрального банку. Цей спосіб не тільки дає змогу регулювати грошову масу, але й спри­яє або не сприяє (залежно від напрямку змін) ввозу або вивозу за кордон іноземної валюти;

• диверсифікація валютних резервів країни. Це дає змогу (за умови його розміщення в декількох валютах) зменшити збитки, які можуть виникнути у разі знецінення тієї чи іншої валюти;

• купівля або продаж золота з метою зміни кон'юнктури ри­нку шляхетних металів;

• валютна інтервенція, котра веде до зміни курсової вартості національної валюти стосовно іноземної і викликає відповідні зміни в платіжному балансі країни;

девальвація, яка полягає в офіційному зниженні оголоше­ного курсу національної валюти країни. Це веде до збільшення експорту і зменшення імпорту. Але в сучасних умовах до цього заходу вдаються не дуже часто. Частіше він вимушений і пов'язаний з іншими загальноекономічними, а то й світовими процесами;

-ревальвація, яка протилежна девальвації і полягає у підви­ щенні курсу національної валюти. Ревальвація стимулює при­ плив іноземної валюти;

— посилення або послаблення валютних обмежень. Обмежен­ня можуть стосуватися зміни правил вивозу валюти громадяна­ми, обміну юридичними і фізичними особами національної ва­люти на іноземну, зміни правил вивозу валютної виручки нерезидентами країни і т. ін.

Валютне регулювання як система дій з боку держави щодо ре­гулювання валютних відносин знаходить своє відображення у валютній політиці.

Валютна політика Національного банку України включає такі найважливіші складові:

• заходи, націлені на обмінні курси з метою захисту валютних резервів НБУ;

• дії, спрямовані на стабілізацію і розвиток валютного ринку;

• заходи щодо захисту національної валюти і забезпечення її внутрішньої та зовнішньої стабільності й конвертованості;

• комплекс дій щодо створення сприятливих умов для при­пливу іноземної валюти в нашу державу;

• накопичення золотовалютних резервів для забезпечення платоспроможності нашої держави.