21. Суть закону кількості грошей, необхідних для обігу. Монетизація ввп.

Грошовий обіг — це рух грошей у готівковій і безготівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів і нетоварні платежі в господарстві.

Обіг грошей здійснюється на основі притаманних йому законів.

Одним з найважливіших є закон, який визначає кількість грошей, необхідних для обігу.

Закон грошового обігу передбачає, що протягом певного періоду в обігу має бути певна, об'єктивно зумовлена грошова маса. Він з'ясовує внутрішні зв'язки між кількістю грошей в обігу і масою товарів, рівнем цін, швидкістю обороту грошей.

Серед тих учених, що зробили помітний внесок в аналіз грошових відносин у цілому і в дослідження проблеми визначення кількості грошей, необхідних для обігу, слід назвати американського вченого І. Фішера . У сучасній економічній теорії широко застосовується його формула кількості грошей. Вона може бути виведена з його так званого загального рівняння обміну МV = РQ,де М — маса грошей;V — швидкість обігу однойменної грошової одиниці;Р — ціни товарів;Q — кількість товарів.

З цього рівняння неважко визначити масу грошей

M = PQ/V

Грошова маса знаходиться у певному зв'язку з валовим внутрішнім продуктом. Цей зв'язок звичайно виражають через показник монетизації економіки. Він визначається як відно­шення грошової маси до валового внутрішнього продукту (ВВП). При цьому сам показник монетизації (Km) розрахову­ється за формулою:

Але часто цей показникрозраховують і відносно інших гро­шових агрегатів, а саме М₁ М₂, М₃. Цю низку показників часто називають коефіцієнтами Маршалла.

Чим вище цей показник— тим краще. В Україні рівень монетизації ВВП ще значно нижче, ніж у тих країнах, які успішно реформували свою економіку (Польща, Че­хія). Так, у 1996 p., коли була введена гривня, рівень монетизації ВВП склав усього 11,6%. Тому перед нашою державою стоїть завдання підвищення цього показника. І, як свідчить практика розбудови ринкової економіки в Україні, цей показник поступово зростає. Так, у 2007 р. (по агрегату М₂ він склав 43,1 %. Але ви­рішуючи завдання щодо підвищення рівня монетизації ВВП, не можна допустити істотного посилення інфляції.

22. Поняття та складові маси грошей, що обслуговує грошовий обіг. Базові гроші та грошові агрегати.

Усі гроші, що обертаються в грошовій сфері, становлять грошову масу, яка має свою структурну організацію. Під цим кутом зору в грошовій масі виділяють грошові агрегати, такі її структурні елементи, що розрізняються між собою рівнем ліквідності, тобто рівнем здатності перетворюватися в гроші.

Грошові агрегати наявні у грошовій системі будь-якої високорозвиненої країни, однак вони мають певні національні відмінності як за складом елементів, що входять у той чи інший агрегат, так і за їх кількістю. Проте в принциповому плані грошові агрегати різних країн ідентичні.

У грошовій системі України виділяють агрегати: М0; М1; М2;М3. При цьому агрегат М0 звичайно пов’язують із готівкою, що знаходиться поза банками. І хоч виділення такого агрегату має деякий сенс, усе ж, виходячи з глибинних основ розподілу грошової маси на агрегати, він відрізняється від агрегату М1 лише кількісно. До складу інших грошових агрегатів входять такі елементи:

Агрегат М1.

Отже, грошові інструменти, що входять до складу грошового агрегату М1, можна без будь-яких обмежень використати для платежів, а це означає, що гроші, представлені у цьому агрегаті, найбільш ліквідні. Це є сама ліквідність. Цей агрегат за своїм функціональним призначенням є засобом обігу і платежу.

Агрегат М2.. До його складу входить агрегат М1, а також термінові депозити й ощадні вклади, покладені на певний термін. Гроші, що входять до цього агрегату, ще називають грошовими активами. На відміну від агрегату М1, даний агрегат має менший ступінь ліквідності.

Агрегат М3. До нього входять агрегат М2 і кошти клієнтів з трастовими операціями банків. Ці операції — це довірчі операції, тобто операції доручення з управління майном або грошима клієн-

та.

Агрегати М2 і М3 відзеркалюють ту масу грошей, що тимчасово вийшла з обігу і виконує функцію нагромадження вартості. Обсяги цих двох агрегатів визначаються залежно від інших (ніж у агрегата М1) чинників. Це такі чинники, як рівень капіталізації грошових доходів населення і господарюючих суб’єктів, стан розвитку кредитних відносин, рівень розвитку інфраструктури грошового ринку і таке ін.