1. ДБ і м\с – це підгалузь конституційного процесу, яка охоплює конституційні, процесуальні норми та інститути, що регулюють порядок організації і діяльність конституційно-закріпленої системи держ. органів та органів м\с

До основних ознак ДБ і м\с можна віднести:

- систем правових норм та інститутів, що закріплюють і регулюють утв. організацію і діяльність системи держ. органів і органів м\с

- діяльність спрямовану на здій. визначених завдань і функцій

- діяльність у певних формах і визначеними методами

- мету – керівництво державним і місцевим економічним, політичним, культурним, соціальним та іншими будівництвом, а також здійсн. правосуддя, контролю і нагляду за реалізацією законодавства на загальнодержавному центральному та місцевому рівнях

2. Предмет правового регулювання підгалузі ДБ і м\с скл. процесуальні суспільні відносини у сфері:

- виникнення та функціонування державних і самоврядних органів

- безпосередньої та представницької форм демократії на загальнодержавному та місцевому рівнях

- реалізація повноважень державними і самоврядними органами та їх посадовими особами при виконанні свої функцій у межах форм та методів діяльності спрямованих на розвиток демократії в Україні.

Суб’єкти правовідносин – це фізичні, юридичні особи, державні та самоврядні органи, інші організації, які на підставі конституційних процесуальних норм вступають у правовідносини та здійсн. взаємні права і обов. в процесі виникнення, функціонуваня державних і самоврядних організацій та їх посадових осіб.

Об’єкти правовідносин – це матеріальні, духовні блага, з приводу яких суб’єкти вступають у правовідносини і щодо яких між ними здійсн. певні права та обов.

Зміст скл. – права та обов. сторін.

3. Основними джерелами є:

- ЗУ «Про комітети ВРУ»

- КУ

- ЗУ «Про Рахункову палату України»

- ЗУ «Про уповноважено з прав людини і громадянина»

- ЗУ «Про КМУ»

- ЗУ «Про ЦОВВ»

- ЗУ «Про МДА»

- ЗУ «Про м\с в Україні»

- ЗУ «Про організацію органів самоорганізації населення»

- ЗУ «Про службу в органах м\с»

- ЗУ «Про столицб України – місто – герой Київ»

- ЗУ «Про державну службу»

- та інші

4. Діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування з реалізації своїх функцій здійснюється за допомогою специфічних форм і методів як правових, так і неправових. Форми поділяють на правові, організаційні та організаційно-правові.

Правові форми — це такі види здійснення функцій, які тягнуть за собою правові наслідки. До них належать:— нормотворча;— управлінська;— правоохоронна;— правозастосовна.

Організаційні форми на відміну від правових не тягнуть за собою правових наслідків. До них відносять:— регламентуючу;— матеріально-технічну;— ідеологічну;— виховну.

Їх також поділяють на загальні, конкретні та внутрішньоорганізаційні; організаторські; організаторсько-масові. Організаційно-правовими називають форми, що практично склалися і закріплені нормативно-правовими актами. До них відносять: а) сесії; б) засідання; в) збори; г) індивідуальну і колективну роботу депутатів та ін.

Методи діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування — це способи, норми й засоби, що їх застосовують у межах визначених форм з метою здійснення завдань і функцій цих органів, що зумовлені їхньою компетенцією. Як і форми, методи поділяють на правові, організаційні та організаційно-правові. Правовими методами називають такі способи, прийоми й засоби, за допомогою яких здійснюються нормотворча, правоохоронна та правозастосовна форми діяльності органів держави і місцевого самоврядування. Організаційними методами є способи, прийоми й засоби, за допомогою яких здійснюються відповідні форми організаційної діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування. Організаційні методи залежно від напрямів і мети діяльності державних органів поділяються на загальні і конкретні. Організаційно-правові методи — це такі способи, прийоми й засоби, що дістали закріплення у відповідних нормативно-правових актах.

5. Державне будівництво і місцеве самоврядування тісно пов'язані з іншими галузями та підгалузями права, їх співвідношення визначається зв'язком між державою і правом. Перш за все слід відзначити, що державне будівництво і місцеве самоврядування є підгалуззю права.

Конституційне, конституційне процесуальне й адміністративне право закріплює, регулює та охороняє суспільні відносини державних органів і органів місцевого самоврядування як між собою, так і з населенням та іншими об'єднаннями громадян. Система конституційних процесуальних правових норм, що регулюють порядок утворення і внутрішню організаційну діяльність державних органів і органів місцевого самоврядування, їх завдання, функції, форми і методи їх діяльності, становлять підгалузь конституційного процесуального права.

Щодо організації і діяльності судових і прокурорських органів, державне будівництво тісно взаємопов'язане з судоустроєм та прокурорським наглядом, однак не вичерпується ними.

6. Відповідно до ч. 1 ст. 76 Конституції України конституційний склад Верховної Ради України - чотириста п'ятдесят народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років. Кандидатури на посаду Голови Верховної Ради України пропонуються на пленарному засіданні Верховної Ради депутатськими фракціями, народними депутатами. Народний депутат може запропонувати для обрання свою кандидатуру.

Рішення щодо кандидатур на посаду Голови Верховної Ради України приймається таємним голосуванням шляхом подачі бюлетенів. Обраним Головою Верховної Ради України вважається кандидат на посаду, який отримав більшість голосів народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради.

Парламент – це виборчий колегыальний загальножержавний орган, який дыэ на постыйный основ, та функцыонуэ в умовах демократичного правлыння. Ознаки парламенту:

1. Є колегіальним органом

2. Є постійно діючим органом

3. Формується шляхом виборів.

4. Є органом загальної компетенції

5. Має легітимний характер – оберається на демократичних засадах.

7. Ф-ції ВРУ:

1.Законодавча(ст. 92 КУ)

2.Установча – суть її полягає в тому, що серед повноважень ВРУ є права і обов’язки щодо формування держ. Органів.

3.Контрольн (ст..85,98 КУ)

4.Представницька

5.Міжнародна

Верховна Рада розглядає і вирішує питання державного і суспільного життя, що потребують врегулювання законами України, тобто реалізує законодавчі повноваження, а також здійснює установчі та контрольні повноваження, передбачені Конституцією України.

До повноважень Верховної Ради України належить:

1) внесення змін до Конституції України в межах і порядку, передбачених розділом XIII цієї Конституції;

2) прийняття законів;

3) затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього; контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання;

4) визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики;

5) затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля;

6) призначення виборів Президента України у строки, передбачені цією Конституцією;

7) заслуховування щорічних та позачергових послань Президента України про внутрішнє і зовнішнє становище України;

8) усунення Президента України з поста в порядку особливої процедури (імпічменту)

9) розгляд і прийняття рішення щодо схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України;

10) надання згоди на призначення Президентом України Прем'єр-міністра України;

11) здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України відповідно до цієї Конституції;

12) призначення третини складу Конституційного Суду України;

13) обрання суддів безстроково;

8. Сесія є головною організаційно – правовою формою за допомогою якої парламент Укр. Реалізовує свої повноваження; це загальні збори народних депутатів що відбуваються у вигляді засідань, для вирішення питань що входять до компетенції ВРУ. Сесії ВРУ складаються: із засідань ВРУ; із засідань комітетів; тимчасових слідчих комісій; тимчасових спец. комісій. Сесія проводиться у період між пленарними засіданнями, роботи нар. Депутатів у депутацьких фракціях. Існує порядок проведення сесії: Першої, Чергової(ст.83) , Позачергової (ч. 2 ст. 83); Надзвичайної (ч.3 ст. 83)

9. У Законі «Про статус народного депутата України» (в редакції Закону від 22 березня 2001 р.) права названі “правами народного депутата України у взаємовідносинах із органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, об’єднаннями громадян України та іноземних держав”. Народний депутат розглядає отримані ним заяви, пропозиції і скарги громадян, вживає необхідних заходів для їх законного й обґрунтованого вирішення. За результатами розгляду скарг народні депутати можуть подати депутатське звернення. У разі потреби народний депутат може залучати до розгляду заяв, скарг і до прийому громадян посадових осіб державних органів, підприємств, установ, що знаходяться на території виборчого округу. Депутат не рідше одного разу на рік звітує перед виборцями про свою діяльність і йому забезпечується належні умови для проведення зустрічей із виборцями. Виконкоми місцевих рад або державні адміністрації виділяють приміщення і повідомляють громадян про час і місце зустрічі.

Індемнітет – це право не нести юр. відповідальність за свої висловлювання і голосування в парламенті.

Імунітет – не доторканість народних депутатів.

10. Депутатське звернення – це викладена у письмовій формі пропозиція народного депутата, звернення до посадових осіб державних органів, керівників підприємств, установ, організацій здійснити певні дії, дати офіційне роз’яснення або викласти свою позицію з питань, віднесених до їхньої компетенції.

Депутат має право депутатського звернення до посадових осіб усіх державних органів і органів об’єднань громадян, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності й підпорядкованості з питань, пов’язаних із депутатською діяльністю. Своє звернення депутат безпосередньо надсилає посадовим особам або поштою. Воно є обов’язковим для розгляду протягом не більш як 10 днів з моменту отримання. Якщо з об’єктивних причин воно не може бути розглянуте в цей термін, депутату надсилається офіційний лист, у якому викладаються мотиви продовження терміну розгляду. Максимальний час розгляду звернення не може бути більшим 30 днів з моменту його одержання. Народний депутат, який направив звернення, може бути присутнім при його розгляді, про що він повідомляє адресата свого звернення.

Якщо депутат не задоволений відповіддю на звернення і якщо на його думку посадова особа ухиляється від вирішення питання, що міститься у зверненні, він має право внести депутатський запит.

Депутатський запит – це вимога народного депутата, народних депутатів чи комітету Верховної Ради України, заявлена на сесії Верховної Ради до Президента України, до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів публічної влади, а також до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, дати офіційну відповідь з питань, віднесених до їх компетенції.

Орган або посадова особа, до яких спрямований запит, повинні дати офіційну відповідь не пізніш як у 15-денний термін з дня його одержання. Якщо запит з об’єктивних причин не може бути розглянутий у цей термін, то посадова особа письмово повинна повідомити про це Голову Верховної Ради і народного депутата, групу народних депутатів чи комітет, що внесли запит, і запропонувати інший термін, що не повинен перевищувати один місяць після одержання запиту.

Народний депутат має право брати безпосередньо участь у розгляді внесеного ним запиту керівником відповідного органу публічної влади, підприємства, установи чи організації.

Відповідь на депутатський запит надсилається Голові Верховної Ради України і депутату, що його вніс, та оголошується на засіданні парламенту. Депутат має право дати оцінку відповіді на свій запит. На засіданні Верховної Ради України може бути проведене обговорення відповіді на запит, якщо на цьому наполягає не менше ніж 1/5 частина народних депутатів. При обговоренні відповіді на депутатський запит на засіданні парламенту повинні бути присутні керівники, до яких звернуто запит. За підсумками розгляду запиту Верховна Рада приймає постанову, що разом з текстом запиту публікується в газеті «Голос України» і «Відомостях Верховної Ради України».

11 Акти Верховної Ради України — правові форми реалізації компетенції законод. Органу.

Закони; постанови; заяви та звернення; декларації.

Стаття 91 Конституції України передбачає, що Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші акти.

Закон - це, зазвичай, нормативно-правовий акт, що приймається органом законодавчої влади (Верховною Радою України) чи безпосередньо народом України (на всеукраїнському референдумі) з дотриманням вимог законодавчої процедури, який має вищу (стосовно до всіх інших нормативно-правових актів) юридичну силу та регулює найважливіші суспільні відносини переважно загального характеру.

Постанова - ненормативний акт, за допомогою якого Верховна Рада України оформлює свої дії щодо самоорганізації (обрання керівних посадових осіб Верховної Ради, утворення комітетів та обрання їхніх голів), обрання, призначення, затвердження відповідних посадових осіб тощо.

Заяви та звернення - акти ненормативного характеру, які містять заклики до парламентів, інших вищих органів інших країн здійснити певні дії (або утриматися від здійснення певних дій) з метою підтримання миру, подальшого розвитку дво- та багатосторонніх відносин, усунення джерел ускладнення міжнародного становища в цілому чи двосторонніх відносин.

Декларація - це правовий акт, який урочисто проголошує права і свободи громадян, незалежність держави, нові принципи організації держави. Декларації, прийняті Верховною Радою (зокрема Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р.

12. Порядок організації роботи комітетів закріплено в зу «Про комітети вру»

Перелік комітетів затверджується на першій сесії новоствореної ВРУ. Комітети ств. в такому складі: голова, перший заступник, заступники голови, секретар, члени комітетів.

Народний депутат може бути членом лише одного комітету. Голова комітету, перший заступник та секретар не можуть бути членами однієї депутатської фракції, а також одночасно головами депутатських фракцій.

Основною формою роботи комітетів є їх засідання. Основною функцією комітету є законопроектна робота.

ВРУ може прийняти рішення про утв. тимчасової спеціальної комісії. Тимчасова спец. комісія утв. на визначений ВРУ термін, але строк її повноважень не може перевищувати одного року з дня її утв. При утв. тимчасової спец. комісії ВРУ приймає постанову.

Депутатські фракції формуються на першій сесії ВРУ, формуються на партійній основі народними депутатами обраними за списком політичних партій.

Політична партія має право формувати у ВРУ лише одну депутатську фракцію. Мінімальна кількість народних депутатів для формув. депутатської фракції має становити не менше ніж 15 народ. депутатів.

Депутатська фракція склад якої стає меншим від необхідної мінімальної кількості через 15 днів після дня настання такого факту оголошується головою ВРУ розпущеною.

Кожна депутатська фракція реєструється в апараті ВРУ.

Умовою реєстрації є надходження до апарату ВРУ письмового повідомлення про сформування депутатської фракції в якому має бути зазначено: назва депутатської фракції, її персональний склад та партійна належність членів депутатської фракції, а також прізвище голови та заступників голови депутатської фракції.

Голова ВРУ обирається ВРУ на строк її повноважень з числа народних депутатів.

Повноваження голови починаються відразу після його обрання:

- підписує акти прийняті ВРУ

- вживає заходів щодо забезпечення присутності народних депутатів на пленарних засіданнях

- організовує роботу апарату ВРУ та здійснює контроль за його діяльність

- організовує підготовку питань до розгляду на пленарних засіданнях

- та інші

14 Голова ВРУ обирається ВРУ на строк її повноважень з числа нар. Депутатів (таємне голосування бюлетні)повноваження голови поч. відразу після його обрання. Повноваження голови ВРУ:

-веде засідання ВРУ

-підписує акти прийняті ВРУ

-вживає заходів щодо забезпечення присутності нар. Депутатів на пленарному засіданні

-організовує роб. Апарату ВРУ та здійснює контроль за його д-стю

-організовує підготовку пит.. до розгляду на пленарних засіданнях

-та ін.. згідно ст..73 Регламенту ВРУ

13. Народні депутати України можуть добровільно об'єднуватися у депутатські фракції за умови, що до складу кожної з них входить не менш як 15 депутатів. Депутатські групи

формуються на партійній основі.

Депутат не може входити до складу більш як однієї зареєстрованої депутатської фракції. Голова Верховної Ради України і його заступники не входять до складу жодної депутатської фракції.

Депутатські групи формуються на першій сесії Верховної Ради України нового скликання до розгляду питань про обрання Голови Верховної Ради, утворення органів Верховної Ради.

Кожна депутатська група (фракція) повинна бути зареєстрована у Секретаріаті Верховної Ради. Умовою її реєстрації є надходження до Секретаріату Верховної Ради підписаного

персонально депутатами письмового повідомлення про сформування депутатської фракції з зазначенням її назви, мети чи завдання, персонального складу та партійної належності членів

фракції.

У разі, коли склад депутатської фракції скорочується нижче 15 вона після 15 днів оголошується Головою Верховної Ради розпущеною.

15. Апарат Верховної Ради України включає в себе 900 штатних одиниць. Постановою Верховної Ради України від 20 квітня 2000 р. реорганізована структура апарату Верховної Ради України і діє у складі таких підрозділів: а) Керівництво апарату; б) Секретаріат; в) Головні управління, управління, відділи і сектори.

Секретаріат включає в себе секретаріати: а) Голови Верховної Ради України; б) Першого заступника Голови Верховної Ради України; в) заступника Голови Верховної Ради України; г) комітетів, депутатських фракцій, груп.

Головні управління: а) науково-експертне; б) юридичне; в) документального забезпечення; г) організаційне. До управлінь відносяться: а) інформаційне; б) комп'ютерних систем; в) по зв'язках з місцевими органами влади і органами місцевого самоврядування; г) забезпечення міжпарламентських зв'язків; д) кадрів; е) справами.

До відділів і секторів віднесено: а) зв'язків з органами правосуддя; б) контролю; в) з питань звернень громадян; г) перший; д) мобілізаційної роботи.

Очолює апарат його керівник. Він призначається на посаду та звільняється з посади Верховною Радою України. Вона також затверджує кошторис апарату та його структуру. Голова Верховної Ради організовує роботу апарату.

16. Рахункова палата України - вищий контрольний орган, фінансовою базою будь-якої держави є її бюджет, через який перерозподіляється основна частина фінансових ресурсів. Рахункова палата здійснює державний фінансово-економічний контроль на засадах:

• законності — діяльність Рахункової палати грунтується виключно на законодавстві і будь-яке втручання в цю діяльність категорично забороняється;

• плановості — діяльність Рахункової палати є послідовною, прогнозованою та системною. Ця діяльність організується і проводиться Рахунковою палатою на основі річних і поточних планів;

• об'єктивності — діяльність Рахункової палати є достовірною. Вона відповідає характерові суспільних відносин, економічним, політичним та ідеологічним процесам, що відбуваються у суспільстві;

• незалежності — у межах своєї компетенції Рахункова палата самостійно вирішує всі питання, пов'язані зі здійсненням контролю, проведенням перевірок, ревізій та обстеження;

• гласності — робота Рахункової палати є відкритою. Рахункова палата відповідно до цього принципу регулярно поширює інформацію про свою діяльність у засобах масової інформації, .