Розділ ііі. Результати та їх обговорення
Серед різних процесів і явищ, які проходять в оточуючому середовищі, важливе місце займають окисно-віднові реакції. Наприклад, такі життєво важливі процеси, як дихання і фотосинтез включають стадії окиснення і відновлення. Процеси руйнування забезпечують основну частину енергоспоживання живого.
При підшкірному введенні гістаміну на третю добу досліду нами відмічалися алергічні реакції у щурів, які проявлялися почервонінням слизових оболонок та вушок, сльозоточивістю очей, значним «вмиванням» щурів. Проте вже до сьомої доби такі прояви були менш частими.
3.1. Активність супероксиддисмутази у нирках щурів за дії гістаміну
Супероксиддисмутаза – антиоксидантний фермент, який каталізує наступну реакцію:
О2ˉ+ еˉ + 2Н + ↔ Н2О2.
Відомо, що пероксид водню може спричинити ініціацію процесів ліпопероксидації. Тому утворений, в результаті цієї реакції, пероксид водню в подальшому руйнується або каталазою, або глутатіонпероксидазою.
При вивченні активності СОД у нирці за дії гістаміну, концентрацією 8 мкг/кг на 1 добу досліду її активність зростає на 28%, з рівнем достовірності р ≥ 0,95 (рис. 10). В контролі активність СОД становить 2611,555 ± 104,4955 од. активності/мг білка, тоді як за дії гістаміну – 2949,996 ± 0,637727 од. активності/мг білка. Потрібно відмітити, що гістамін, концентрацією 1 мкг/кг, у нирках щура не викликає достовірної зміни активності СОД на 1-шу добу досліду. Проте тенденція є до спадання активності даного ферменту (на 2%).
Рис. 10. Активність супероксиддисмутази у нирках щурів за дії гістаміну у концентраціях 1 мкг/кг та 8мкг/кг на 1-шу добу досліду (* – р ≥ 0,95)
На сьому добу досліду за дії гістаміну у концентрації 8 мкг/кг, відбувається достовірне зростання активності СОД на 28% у нирках щурів відносно контролю (рівень достовірності – р ≥ 0,95) (рис. 11). Зростання активності СОД свідчить про утворення, за дії гістаміну вищої концентрації, надмірної кількості супероксид-аніон радикалу і, як наслідок роботи ферменту, пероксиду водню. При вивченні дії гістаміну концентрацією 1 мкг/кг, як і на першу добу досліду, нами не виявлено достовірної зміни активності досліджуваного ферменту, що свідчить про відсутність у тканинах нирок великих кількостей супероксид-аніон радикалу.
На 14 добу досліду у нирках щурів за дії гістаміну у концентрації 1мкг/кг активність супероксиддисмутази починає зростати відносно контролю на 36% (рівень достовірності – р ≥ 0,99) (рис. 12). В абсолютних значеннях активність СОД у контролі рівна 2580,016 ± 95,464 од. активності/мг білка. За дії гістаміну нижчої досліджуваної концентрації активність ферменту досягає позначки 3520,805 ± 153,179 од. активності/мг білка.
Рис. 11 Активність супероксиддисмутази у нирках щурів за дії гістаміну у концентраціях 1 мкг/кг та 8 мкг/кг на 7-му добу досліду (* – р ≥ 0,95)
Рис. 12 Активність супероксиддисмутази у нирках щурів за дії гістаміну у концентраціях 1 мкг/кг та 8 мкг/кг на 14 добу досліду (** – р≥0,99; ***–р≥0,999)
За дії вищої концентрації гістаміну (8 мкг/кг) активність СОД становить 4691,844 ± 93,19 ± 93,189 од. активності/мг білка, тоді як у контролі її активність рівна 2580,016 ± 95,46 од. активності/мг білка. Отже, за дії гістаміну даної концентрації відбувається зростання активності СОД на 82% порівняно з контролем (р ≥ 0,999).
На 21 добу після реабілітації, після дії гістаміну у концентрації 1 мкг/кг, активність СОД продовжує зростати на 42 % відносно контролю (рівень достовірності р ≥ 0,95), а у концентрації 8 мкг/кг активність СОД зростає на 125% (рівень достовірності р ≥ 0,999) (рис. 13).
Рис. 13. Активність супероксиддисмутази у нирках щурів за дії гістаміну у концентраціях 1 мкг/кг та 8 мкг/кг на 21 добу досліду (* – р≥0,95; ***–р≥0,999)
Отже, за дії гістаміну у концентрації 1 мкг/кг активність СОД перебуває у межах контролю включно до 7 доби досліду, проте вже на 14 добу нами зафіксовано достовірне зростання активності СОД, активність якої залишається на цьому ж рівні і після реабілітаційного періоду.
Гістамін у концентрації 8 мкг/кг вже на першу добу досліду призводить до зростання активності СОД у тканинах нирки з поступовою інтенсифікацією активності даного ферменту впродовж всього досліду відносно 1-ї доби (рис. 14). Це свідчить, що гістамін у вищих концентраціях зумовлює процеси в результаті яких утворюються супероксид-аніон радикали – субстрати СОД. Відомо, що супероксид-аніон радикали призводять до ініціації процесів ліпопероксидації в результаті яких може порушуватися структурна цілісність мембран.
Рис. 14. Зміна активності супероксиддисмутази у нирках щурів за дії гістаміну у концентраціях 1 та 8 мкг/кг на 1-шу, 7-му, 14-ту та 21-шу (реабілітація) доби досліду. Контроль прийнято за 100 % (* – р ≥ 0,95; ** – р ≥ 0,99; *** – р ≥ 0,999)
Отже, нирки є чутливими до дії гістаміну і ступінь їхнього ураження залежить від концентрації даного біогенного аміну в організмі.