Розділ іі. Матеріали і методи дослідження

2.1. Характеристика об'єкта дослідження

Для вирішення поставлених завдань було проведено дослід на білих щурах. Вивчали вплив гістаміну на функціональні параметри нирок модельних щурів.

Дослідження здійснювали в лабораторіях кафедри біофізики та біоінформатики біологічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка.

Експериментальну частину роботи проводили на самцях безпородних білих щурів з репродуктору „Глеваха”, Київської області, 4–6 місячного віку, живою масою 180–200 г. Щур (Rattus) відноситься до роду гризунів, родини мишиних. Довжина тіла 10–30 см. Нервова система складається з головного і спинного мозку. Деякі дані про фізіологію щура: температура тіла – 37–38°С, частота дихання – 85 на хвилину, статева зрілість – 60–70 днів, кількість потомства – 1–20 шт., тривалість життя – 1,5–4 роки. Умови утримання і годівля лабораторних тварин відповідали ветеринарно-санітарним вимогам у віварії.

Для відтворення алергічної реакції використовували розчин гістаміну дигідрохлориду 0,01%. Концентрація гістаміну в приготовлених розчинах становила – 1 мкг/кг щура та 8 мкг/кг щура. Готові розчини гістаміну вводили підшкірно.

Клінічні дослідження піддослідних та контрольних тварин проводили за загальноприйнятими методами, враховуючи фізіологічний стан. Протягом досліду визначали такі показники: загальний вигляд та поведінку тварин, шкірний покрив у щурів, стан видимих слизових оболонок, апетит, рухливість. Розтин трупів тварин, відбір зразків нирок здійснювали за загальноприйнятими методиками.

Для вирішення поставлених завдань було проведено дослід на білих щурах. Дослід тривав протягом 21 доби. Тварин підбирали за принципом аналогів, по 20 голів у кожній групі. Досліджували дію гістаміну на функціональні зміни нирки щура.

Перша група тварин служила контролем. Тваринам другої та третьої груп на протязі 14-ти днів підшкірно вводили розчини гістаміну, концентрацією 1 та 8 мкг/кг відповідно. Обрані концентрації відповідають тим, які зумовлюють паталогічні прояви в експериментальних умовах. По п’ять щурів з кожної грути залишали на реабілітацію, яка тривала 7 діб. На 1-шу, 7-му, 14-ту та 21-шу (реабілітація) доби по п’ять тварин з кожної групи декапітували під легким ефірним наркозом (табл. 1). Швидко відбирали праву нирку (оскільки відомо, що вона більш функціонально активна) для проведення досліджень. Тканини відмивали у фізіологічному розчині та заморожували у рідкому азоті, де зберігали до проведення досліджень. Наважки тканин (~ 1 г) гомогенізували при низькій температурі на гомогенізаторі в присутності буферного розчину А (0,32 М сахароза, 1 мМ ЕДТА, 50 мМ трис-НСl, рН = 7,4) (Несторова Л.А., 1995).

Таблиця 1.

Схема досліду

	Відбір досліджуваних зразків
Групи тварин	1 доба	7 доба	14 доба	21 доба
І (контроль)	–	–	–	–
ІІ	Гістамін, 1 мкг/кг	Гістамін, 1 мкг/кг	Гістамін, 1 мкг/кг	–
ІІІ	Гістамін, 8 мкг/кг	Гістамін, 8 мкг/кг	Гістамін, 8 мкг/кг	–

У відібраних зразках оцінювали стан системи антиоксидантного захисту за активністю СОД (Костюк В.А., 1990), КАТ (КоролюкМ.А., 1988) та ГПО (Моін В.М., 1986). Кількість білка у кожному зразку визначали за методом Лоурі (Lowry O.H., 1951).

Дані досліджень статистично обробляли з вираховуванням середніх арифметичних величин (М), стандартної похибки (m) і степеня вірогідності різниці (р), між показниками. Для оцінки достовірності різниці між статистичними характеристиками двох альтернативних сукупностей даних вираховували коефіцієнт Стьюдента. Достовірною вважалася різниця при показнику р ≥ 0,95, р ≥ 0,99, р ≥ 0,999. Статистичну обробку усіх даних результатів досліджень проводили з використанням програми „Excel-2003” для Windows.