3.3. Активність глутатіонпероксидази у нирках щурів за дії гістаміну
Реакції, що каталізуються глутатіонпероксидазою є: 2GSH + H2O2 → GS-SG + 2H2O: де GSH – це відновлений мономерний глутатіон, а GS-SG – дисульфід глутатіону.
Фермент глутатіонредуктаза відновлює окислений глутатіон і завершує цикл:
GS-SG + NADPH + H+ → 2 GSH + NADP+.
При вивченні активності глутатіонпероксидази у нирках щурів за дії гістаміну, концентрацією 1мкг/кг на 1-шу добу досліду її активність спадає на 37%, з рівнем достовірності р≥0,999 (рис. 20).
Рис. 20. Активність глутатіонпероксидази у нирках щурів за дії гістаміну у концентраціях 1 мкг/кг, 8 мкг/кг на 1-шу добу досліду (рівень достовірності – р≥0,999)
На 7 добу досліду за дії гістаміну, концентрацією 1 мкг/кг, відбувається достовірне спадання активності ГПО відносно контролю на 20% (рівень достовірності – р≥0,999), тоді як за дії гістаміну концентрацією 8 мкг/кг активність ферменту спадає на 25% відносно контролю (рис. 21).
Рис. 21. Активність глутатіонпероксидази у нирках щурів за дії гістаміну у концентраціях 1 мкг/кг, 8 мкг/кг на 7-му добу досліду (рівень достовірності – р≥0,999)
При подальшому підшкірному введенні щурам гістаміну у конценрації 1 мкг/кг на 14 добу досліду у нирці щура зафіксовано активність глутатіонпероксидази на позначці 321,7412 ± 3,458316 мкмоль GSH/хв мг білка, тоді як у контролі активність ферменту рівна 537,6044 ± 8,093498 мкмоль GSH/хв мг білка. Отже, активність ферменту ГПО спадає на 41% відносно контролю (рівень достовірності – р≥0,999) (рис. 22). За дії гістаміну вищої концентрації (8мкг/кг) активність глутатіонперксидази становить 426,4438 ± 8,702161 мкмоль GSH/хв мг білка. Отже, за дії гістаміну даної концентрації відбувається спадання активності глутатіонпероксидази на 21% порівняно з контролем (рівень достовірності – р≥0,999).
Рис. 22. Активність глутатіонпероксидази у нирках щурів за дії гістаміну у концентраціях 1 мкг/кг, 8 мкг/кг на 14-ту добу досліду (рівень достовірності – р≥0,999)
На 21 добу досліду після реабілітації, після дії гістаміну, концентрацією 1 мкг/кг, активність глутатіонпероксидази спадає на 25% відносно контролю (рівень достовірності – р≥0,999), а за дії гістаміну концентрацією 8 мкг/кг активність ГПО знаходиться у межах контролю (рис. 23).
Рис. 23. Активність глутатіонпероксидази у нирках щурів після дії гістаміну у концентраціях 1 мкг/кг, 8 мкг/кг на 21-шу добу досліду (реабілітація) (рівень достовірності – р≥0,999)
Рис. 24. Зміна активності глутатіонпероксидази у нирках щурів за дії гістаміну у концентраціях 1 та 8 мкг/кг на 1-шу, 7-му, 14-ту та 21-шу (реабілітація) доби досліду. Контроль прийнято за 100% (*** – р≥0,999)
Отже за дії гістаміну обох досліджуваних концентрацій у нирках щурів відбувається спадання активності ГПО на протязі всього досліду, крім 21 доби досліду після дії гістаміну вищої концентрації.
За дії гістаміну, концентрацією 1 мкг/кг, активність СОД зростає на 14-ту і 21-шу доби досліду. Проте активності КАТ і ГПО значно спадають відносно контролю. Каталаза і глутатіонпероксидаза відповідають за знешкодження пероксиду водню, який, у нашому випадку, зростає в результаті підвищеної роботи супероксиддисмутази. Спадання їхньої активності можна пояснити відсутністю субстрату для КАТ і ГПО. Отже, гістамін, концентрацією 1 мкг/кг, сповільнює окисно-відновні процеси в нирках щура.
Зростання активності СОД відбувається впродовж досліду у нирках щура за дії гістаміну, концентрацією 8 мкг/кг. Активність КАТ спадає лише на 7-му добу досліду, тоді як ГПО спадає на 1-шу, 7-му та 14-ту доби досліду. Отже, гістамін, концентрацією 8 мкг/кг, призводить до розбалансування узгодженої роботи ферментів антиоксидантної системи у нирках щурів. В результаті знешкодження гістаміну гістаміназою утворюється пероксид водню. Пероксид водню також утворюється при роботі СОД. Ймовірно, значні кількості пероксиду водню ушкоджують структуру ферменту ГПО, оскільки відомо, що пероксид водню має цитотоксичну дію.