39.Пригадайте основні ідеї вчення про субстанцію Спінози

На відміну від Декарта Спіноза починає свою філософію не з суб’єкта, а з об’єкта, із буття.

 

Головні настанови своєї метафізики Спіноза виклав у першій частині „Етики”, яка має назву „Про Бога”. Саме тут він дає визначення субстанції.

 

Субстанція-Бог-природа не може бути нічим обмеженою. Вона не має ні початку, ні кінця в часі й у просторі. Узагалі, поняття часу і простору до неї не застосовні. Тому воістину субстанція може бути тільки одна. Якби їх було більше, те вони обмежували б одна одну і вже не були б першими, а значить не були б і субстанціями.

 

Далі, якщо субстанція є причина себе, значить вона таке буття, що постійно діє.

Справді, адже сутність причини в тім, щоб діяти, інакше вона не була би причиною. Оскільки субстанція нічим не обмежена, значить вона повинна діяти нескінченно багатьма способами. Причому кожен спосіб дії повинний чітко відрізнятися від іншого. В іншому випадку всі способи зіллються в один-єдиний. А це було би обмеженням субстанції й применшенням її нескінченної могутності. Кожний з нескінченно багатьох способів дії субстанції теж може бути тільки нескінченним у своєму роді. Тобто, для субстанції неприпустимо, щоб який-небудь із способів її дії з'явився раніше або пізніше інших. Субстанція діє завжди і всіма способами відразу. Спосіб дії субстанції Спіноза називає атрибутом.

 

Усяка дія субстанції реалізується в актах, тобто в окремих діях, які йдучи одне за одним, утворюють нескінченний ланцюг причин і наслідків. Кожен акт виступає причиною для іншого акту і він же є наслідок деякого попереднього акту. Тому все існуюче підкоряється залізній необхідності, і в складі усього немає місця ні випадковості, ні тим більше сваволі. Усі окремі дії субстанції Спіноза називає її модусами. Модуси і є те, що людина сприймає й розуміє як окремі речі, включаючи і саму людину.

 

З нескінченної безлічі атрибутів людина сприймає й пізнає тільки два: атрибути мислення й атрибут протяжності.

 

 Під атрибутом мислення субстанція - Бог діє духовним способом, творячи ідеї, під атрибутом протяжності — за допомогою тіл. Тому що субстанція діє відразу всіма способами, то кожному тілу відповідає строго визначена ідея. Таким чином, індивідуальні речі хоча й у різних ступенях, але усі одушевлені. Цим пояснюється сутність відносини душі й тіла людини. Як модуси різних атрибутів, ні тіло не діє на душу, ні душу на тіло. Але вони абсолютно узгоджені, тому що є одночасно актами однієї і тієї ж субстанції.

 

Спіноза критикує Святе Письмо і вважає, що релігія не дає істинного  знання Бога, вона визначає його у відношенні до людини. Істинне визначення Бога може дати лише філософія, яка безвідносно до людини з’ясовує його об’єктивну суть. Бог у відношенні до самого себе, тобто філософський Бог, це і є природа.

 

 

Надзвичайно складною для Спінози виявилася проблема співвідношення нескінченної субстанції й світу скінченних речей. Спіноза вводить поняттянескінченного модусу, він виконує роль посередника між субстанцією й одиничними речами.

 

Нескінченні модуси протяжності:

-         сукупність усіх протяжних речей у світі,

-         простір як такий,

-         рух та спокій.

 

Нескінченні модуси мислення:

-         сукупність усіх свідомостей,

-         сукупність усіх ідей (абсолютний інтелект).

 

Кожна природна річ, кожне явище має зовнішню причину, існує через взаємодію з іншими речами, і лише природа загалом виступає як причина самої себе.

Усе у природі має свою причину, кожне її явище детерміноване. У природі немає нічого випадкового.