34.Як трактував природу, людину, державу та бога т.Гоббс?

Учення про природу, людину та Бога

 

Філософія, за Гоббсом , - це наука, об’єктом якої є прості тіла. Нічого окрім окремих, одиничних тіл у світі не існує, все, що ми знаємо є знання про матеріальні тіла, доступні нашому чуттєвому досвіду.

Гоббс  заперечує існування якоїсь загальної тілесної субстанції. Субстанційність є властивість окремих тіл. За визначенням Гоббса, тіло є тим, що існує саме собою, незалежно від нашої уяви, і збігається з якоюсь частиною простору. Отже, сутністю тіла є протяжність.

 Головними акциденціями тіла є субстанційність, існування та протяжність.

Гоббс заперечує порожнечу, поза протяжними тілами простору реально не існує, простір як загальна (абстрактна) протяжність є лише наша суб’єктивна уява.

Будь-яка не тілесна ( безтілесна) сутність реально існувати не може. Духовної субстанції не має. Існують лише окремі тіла. Вони бувають двох видів:

     природні і

     штучні.

До штучних належить і таке утворення, як держава. Відповідно до цього філософія складається з двох частин: філософія природи й філософія держави.

Філософія природи охоплює онтологію (або першу філософію), а також окремі науки – фізику, геометрію, механіку.

Онтологія вивчає найзагальніші визначення тіла як такого. Філософію природи потрібно вивчати починаючи з геометрії.

Рух не є істотною властивістю матеріальних тіл. Він є чимось зовнішнім щодо них.

На думку Гоббса наука має справу лише з матеріальними й рушійними причинами. У ролі рушійної причини виступає активне тіло, а матеріальною причиною є те тіло на яке діє активне тіло. Разом вони утворюють повну причину.

Реально існують лише протяжні тіла і властиві їм механічні рухи.

Якісне розмаїття світу, такі фізичні явища як світло, колір, тепло, твердість є лише суб’єктивними сприйняттями протяжних речей. Вони залежать від суб’єкта, що їх сприймає, від фізіологічної дії органів людської чуттєвості.

Гоббс не заперечує існування Бога як причини природного руху, він заперечує Бога як безтілесну, духовну сутність.

 

4 Соціально-політичні погляди

Гоббс вважає себе основоположником наукової філософії держави, яку він поділяє на двох частин: етику (вчення про людину) і політику (учення про громадянина).

Людину від тварин відрізняє розум, який вона має завдяки мові, і життю в державі.

Емоційне життя, друга поряд із мисленням складова людського духу, теж починається з відчуттів. Відчуття предметів або сприяє рухові в серці, або перешкоджає йому. У першому випадку виникає задоволення, у другому — страждання. Усе, що викликає задоволення, викликає прихильність до себе, а страждання – відштовхує. Звідси добро — усе, до чого ми прагнемо, а зло — усе, чого ми уникаємо.

Але якби люди жили поодинці, їх поводження не можна було б оцінювати як чесноту або порок. До виникнення держави, у «природному стані» люди і жили переважно поодинці. Тому тут не було моральних норм, у всіх були рівні права на все.  При рівності прав усі однаково претендували на джерела існування, і тому виникає «війна всіх проти всіх», яка всім однаково загрожує загибеллю. У людей виникає страх смерті, і тоді розум підказує кожному, що він повинний відмовитися від частини своїх природних прав заради світу і передати її окремій особі або зборам осіб, що об’єднають безліч окремих воль до миру в єдину волю. Ця єдина воля до миру і є влада, що одна може утримати людей від нових зіткнень.

Так виникає держава — нове, не існуюче в природі, політичне тіло. Його влада стосовно підданих є абсолютною, а покора громадян повинна бути безумовною. Безумовна покора законам держави і є чеснота, а непокора — порок.

У залежності від того, на кого люди переносять свої права, виділяються три форми правління:

 монархія — на одного,

республіка — на представників усіх станів,

аристократія — на представників одного стану.