4.Заперечення д.Юмом поняття субстанції та існування тіл

 

„Ідея субстанції, як і ідея модусу, не що інше, як сукупність простих ідей, які об’єднуються уявою і наділяються особливим іменем, за допомогою якого ми можемо викликати цю сукупність у власній пам’яті чи в пам’яті інших людей”. Субстанція – це лише зручна фікція уяви.

Юм продовжує лінію Берклі, який заперечував поняття матеріальної субстанції, але є більш послідовним і спрямовує критику також проти духовної субстанції.

Ідеї є копіями дискретних вражень, володіють конкретними характеристиками і вони повинні бути теж конкретними. Юм цілком приєднується до беркліанської суб’єктивно-ідеалістичної версії номіналізму.

 

Юм великого значення надає мові. Особлива ідея стає загальною, будучи приєднаною до загального імені, тобто терміну. Часткові за своєю природою і обмежені за об’ємом ідеї звичний асоціативний зв’язок робить представником більшого числа інших ідей.

Юм переформульовує питання про існування зовнішніх об’єктів, вважаючи, що потрібно запитувати, які саме психологічні механізми змушують нас вірити в існування таких об’єктів. Чому тіла визнаються людьми незалежними від розуму і такими, що мають постійне і безперервне буття навіть тоді коли не сприймаються?

При відповіді на це запитання особливо чітко проявляється крайній феноменалізм Юма. Відчуття, каже він, не можуть бути джерелом вказаної думки, бо самі сприйняття не можна відрізнити від зовнішніх тіл. До того ж ми не знаємо, що таке особистість як носій цих сприйнять. Навіть своє тіло кожен із нас уявляє як сукупність сприйнять.

Більшість людей, на думку Юма, і не прагнуть розрізняти зовнішні об’єкти від сприйнять.

 

 

 

5.Соціально-етична доктрина д.Юма

 

Етична теорія Юма має дескриптивний характер: у ній не ставиться завдання припису правильної моральної поведінки, а просто фіксуються прояви моралі.

Етика Юма є вираженням позиції етичного антиінтелектуалізму. Він вважав, що пасивний розум не може бети джерелом морального почуття, совісті людини. Розум виконує виключно гносеологічну функцію і має справу лише із згодою чи незгодою ідей. Юм підкреслює роль чуттєвості у моралі.

В основі всього лежить моральний смак – першопочаткове та інтуїтивне, а не похідне і дискурсивне, почуття задоволення чи огиди.

На думку Юма, етика повинна цікавитися мотивами вчинків, які в кінцевому результаті вказують на психологічні особливості людей. Мотиви виступають реальними і необхідними причинами наших вчинків, що робить свободу волі неможливою. Але пошук і опис мотивів доброчесних чи злих вчинків ускладнюється тим, що до них приєднується наше визнання їх такими.

Юм вважає, що у міжлюдських стосунках альтруїзм здебільшого переважає егоїзм.

Юм також говорить про „почуття справедливості”.

44.Пригадайте основні ідеї представників французького просвітництва

Просвітництво-культурно-історичний термін, (вперше використали Вольтер і Герде), що відбиває певну епоху розвитку людства, сутність якої полягає в широкому використанні розуму для сус-пільного прогресу. Просвітництво є продовженням гуманістичних тенденцій 14-15ст.,але відрізняється більшим раціоналізмом і критичністю. Головним прагненням просвітників було знайти шляхом діяльності людського розуму природні принципи суспільного життя. З цієї точки зору було піддано гострій критиці всі наявні форми і відношення людей в сфері права, моралі, економіки, політики. Під впливом просвітництва розпочались реформи в деяких країнах східної Європи, які сприяли створенню і розбудові громадянського суспільства.

Французьке просвітництво порушує проблему вдосконалення суспільства шляхом реформ. Велике значення мали твори Монтеск’є(1689-1755),зокрема його “Перські листи” та “Дух законів”, де методом порівняльного аналізу описує типи державного устрою. Загалом Монтеск’є висував ідею величезного географічного фактору (територія, клімат, родючість землі…) в розвитку суспільства. Але він не заперечував ролі способу життя, способу виробництва. Проголосив ідею загального миру.

Вольтер(1694-1778)в своїх творах “Кандід”, ”Філософський словник” та ін. висував ідеї, спрямовані проти феодалізму та кріпацтва, він боровся проти церкви, релігійної нетерпимості, фанатизму, деспотії. Вольтер вважав неминучим поділ людей на багатих і бідних. Певний час мислитель визнавав за можливе поліпшити життя людей за рахунок так званого “освіченого монарха”, тобто вченого, розумного царя чи імператора, але на схилві свого життя схилився до того, що найкращим державним устроєм є республіка. Він залишився переконаним в неминучості суспільного прогресу.

Ж-Ж.Руссо (1712-1778) написав праці “Про суспільний договір”, ”Еміль, або про виховання” та інші, де торкається питань розвитку цивілізації, держави, моралі. Критика ним наявних порядків відрізнялась яскравістю стилю і разючою силою слова. Взагалі Руссо помітно схиляється до насолоди і насолоди і намагається уникнути страждань. Цивілізація, твердить він, псує людину, погіршує її природні якості саме завдяки своїй раціоналізованості, поміркованості. Поділ праці, який має величезне значення для прогресу, не тільки благо ,але й зло, оскільки людина втрачає цілісність. Звідси вже крок до визнання проблеми відчуження людини в суспільстві. У вихованні Руссо спирався на чуття людини, звертався до її щирого серця. В цьому він вбачав можливість збереження і розвитку справді людяних відносин у суспільстві. Він рішуче виступає проти соціальної нерівності, вимагає свободи і забезпечення повноти юридичних прав.