8.Проголошення автономії України. І Універсал уцр.

Активізація суспільно-політичного життя в Україні відбувалась під впливом Центральної Ради, яка оголосила про скликання Всеукраїнського національного конгресу. Таким чином, із київської міської організації Рада перетворювалась на всеукраїнський політичний центр. Від різних українських політичних, громадських, культурно-освітніх і професійних організацій на конгрес прибуло близько 900 делегатів. Це було небачене досі зібрання українців. У перший же день вони виступили за національно-територіальну автономію України. Делегати конгресу обрали 118 членів Центральної Ради. Головою УЦР став М.С.Грушевський, а його заступниками - В. Винниченко і С. Єфремов. У повному складі УЦР збиралася на загальні збори (Велику раду), а основна робота велась у Малій раді. У цей час провідні діячі УЦР вбачали стратегію революції у досягненні національно-територіальної автономії у складі федерації — держави, яка б об'єднувала кілька національних держав. У цьому напрямі і розвивався національно-демократичний рух в Україні весною і влітку 1917 р. Про силу рішень конгресу свідчать резолюції Всеукраїнського військового з'їзду (травень 1917 p.). З'їзд у категоричній формі зажадав від Тимчасового уряду надати Україні національно-територіальну автономію. Делегати з'їзду оголосили боротьбу за українізацію військових частин і обрали Український військовий комітет, який у повному складі ввійшов до УЦР. Підтримка військових надала рішучості Раді. Для переговорів з Тимчасовим урядом до Петрограда було направлено делегацію на чолі з заступниками голови УЦР. Мета цієї місії — переконати Тимчасовий уряд у доцільності надання Україні автономії. Але в умовах двовладдя в російській столиці не вдалося досягти порозуміння ні з Тимчасовим урядом, ні з Петроградською радою робітничих депутатів. Такий підсумок переговорів переконав діячів УЦР у необхідності поглиблення української революції. Ідея встановлення автономії без згоди у Петрограді стала надзвичайно популярною. Загальні збори Української Центральної Ради (3 червня 1917 р.) постановили негайно приступити до закладання підвалин автономного ладу на Україні. Через тиждень, 10 червня, УЦР оприлюднила свій І Універсал. Його зачитав на Всеукраїнському військовому з'їзді В. Винниченко. Віднині, було сказано в Універсалі, "не розриваючи з державою російською, хай народ український на своїй землі має право сам порядкувати своїм життям".

І Універсал, 23 (10) червня 1917 р. Основні положення: • Проголошення національно-територіальної автономії України у складі Російської федерації • Вищим органом влади в Україні проголошувалася Центральна рада • Україна брала на себе право скликати Всеукраїнські Установчі збори для прийняття законів • Сподівання, що Всеросійські Установчі збори ухвалять рішення про надання Україні автономії, що національні меншини підтримають боротьбу за автономію Наслідки • Утворення 15 (28) червня 1917 р. українського уряду — Генерального Секретаріату, який очолив В. Винниченко. Уряд складався з восьми генеральних секретарств і генерального писаря. Генеральним писарем став П, Христюк, секретарем військових справ — С. Петлюра, секретарем міжнаціональних справ — С Єфремов, секретарем внутрішніх справ — В. Винниченко; інші секретарства очолили X. Барановський, Б. Мартос, В. Садовський, М. Стасюк, І. Стешенко (за партійною приналежністю уряд був переважно соціал-демократичним) • Звіт делегації Тимчасового уряду після повернення з переговорів у Києві про готовність визнати автономію України спровокував гострі суперечки між членами уряду, чим поглибив політичну кризу в Росії