49.Декларація про державний суверенітет України. Вибори до Верховної Ради урср в 1990р.

У складі депутатів Верховної Ради УРСР XII скликання (1990—1994 pp.) абсолютну більшість (239 чол.) становила компартійна частина. Однак ідея національного відродження незалежності заявляла про себе все активніше й наполегливіше устами меншості, національно-демократичної частини депутатів. Партійно-державне керівництво республіки не могло протистояти цим настроям і вперше пішло на крок, що суперечив політиці центру, який не збирався відмовлятися від диктату в ставленні до республік. 16 липня 1990 р. Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет України, якою було проголошено наміри народу України самостійно вирішувати свою долю. Декларація складається зі вступу (преамбули) та 10 розділів: I. Самовизначення української нації II. Народовладдя IIІ. Державна влада IV. Громадянство. V. Територіальне верховенство VI. Економічна самостійність VII. Екологічна безпека VIII. Культурний розвиток IX. Зовнішня і внутрішня безпека X. Міжнародні відносини Основні положення Декларації: — народ України становлять громадяни Республіки всіх національностей; — закріплено державний, народний, національний суверенітети, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території, незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах; — поділ державної влади на законодавчу, виконавчу, судову; — виняткове право народу України на володіння, користування і розпорядження національним багатством; — самостійність України у вирішенні питань економіки, екології, культурного розвитку, зовнішньої і внутрішньої безпеки, міжнародних відносин; — миролюбна зовнішня політика, постійний нейтралітет; — визнання верховенства загальнолюдських цінностей над класовими; — гарантія права на вільний національно-культурний роз виток всіх національностей, ідо проживають на території України; — необхідність піклуватися про задоволення національно-культурних потреб українців за межами Республіки. Через нерішучість і непослідовність більшості народних депутатів Декларації не було надано статусу конституційного акта. У результаті вона могла залишитися планом на майбутнє, набором добрих побажань. Однак та ж обережна більшість погодилася на внесення до Конституції УРСР статті, що проголошувала верховенство законів Української РСР над союзними законами. Цей важливий крок сприяв наповненню Декларації реальним змістом. Історичне значення Декларації про державний суверенітет України полягає в тому, що: — суверенітет офіційно визнано необхідною умовою дальшого розвитку української нації; — визначено основні напрямки діяльності по досягненню реального суверенітету. Ще в часи перебування України у складі СРСР закладено основи майбутньої незалежності нашої держави, зроблено перший крок на шляху до неї. Ключові дати 16 липня 1990 р. - прийняття Декларації про державний суверенітет України 

Перші порівняно демократичні вибори до Верховної Ради УРСРвідбулися в березні 1990 р.

На 450 мандатів претендувало близько 3 тис. кандидатів, у середньому по шість-сім осіб на одне місце.

Хоч вибори відбулися ще в умовах монополії КПУ на засоби масової інформації, Демократичний блок домігся значного успіху: з 442 обраних депутатів Верховної Ради УРСР його підтримкою користувалися 111.

Демблок отримав перемогу у п'яти областях: Львівській, Івано-Франківській, Тернопільській, Волинській та Київській, причому у Львівській області усі 24 мандати одержали кандидати від Руху.

У Верховній Раді утворилася парламентська більшість із комуністів і консерваторів ("група 239") та парламентська опозиція. Народна рада, до складу якої увійшло 125 осіб, очолив Народну раду депутат, академік І. Юхновський.На початку червня відбулися вибори голови Верховної Ради, на цей пост претендувало 10 кандидатів. Комуністична більшість обрала головою парламенту В. Івашка, який одночасно був керівником комуністів республіки. Першим заступником став І. Плющ, заступником – В. Гриньов. З липня 1990 р. головою Верховної Ради УРСР обрано Л. Кравчука, а з 5 грудня 1991 р. – І. Плюща.

З перших днів роботи Верховної Ради опозиція відігравала помітну роль. Її представники (І. Юхновський, О. Ємець, Д.Павличко, Л. Танюк, В. Яворівський та ін.) очолили 7 із 23 постійних комісій українського парламенту.Історичною заслугою Верховної Ради України, обраної в березні 1990 р., стало прийняття нею Декларації про державнийсуверенітет України та Акта про незалежність України