3. Нормативно-правові основи функціонування підприємств

Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, Господарським кодексом України, , нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Основними нормативними документами, які регламентують взаємини у діяльності підприємств, є:

Господарський кодекс України, введений в дію 16.01.2003 року, встановлює відповідно до Конституції України правові основи господарської діяльності (господарювання), які базуються на різноманітності суб'єктів господарювання різних форм власності.

Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р., яким регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Закон України «Про господарські товариства» від 19.09.91 р. зі змінами та доповненнями визначає поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, а також права і обов'язки їх учасників та засновників.

Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", виданий 15 травня 2003 року, регламентує порядок державної реєстрації суб’єктів господарювання та зняття їх з реєстрації внаслідок припинення діяльності.

Класифікація організаційно-правових форм господарювання, яка регламентує організаційні форми діяльності підприємств.

Кодекс законів про працю України зі змінами та доповненнями (1971 рік) регламентує основні взаємини у сфері використання найманої праці на Україні.

Діяльність підприємства регулюється його статутом та колективним договором. Статут підприємства – це зібрання обов’язкових правил, що регулюють його взаємовідносини з іншими суб’єктами господарювання, а також індивідуальну діяльність.

У разі, якщо підприємство використовує найману працю, має укладатися колективний договір. Це угода між трудовим колективом та адміністрацією або власником підприємства.

Суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу.

Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців — це засвідчення факту створення або ліквідації юридичної особи, дій шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру України.

Відокремлені підрозділи юридичної особи не підлягають державній реєстрації. Представництва, філії іноземних компаній в Україні підлягають акредитації на її території.

Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - це автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку й надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. На підставі проведення реєстрації суб’єкт господарювання отримує свідоцтво про державну реєстрацію.

Свідоцтво про державну реєстрацію — документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи — підприємця.