5. Методи пізнання держави та права.

Під методом науки слід розуміти найбільш загальний підхід до дослідження тих явищ, що становлять його об’єкт і предмет. Метод теорії держави і права полягає в застосуванні для їх дослідження сукупності загальних засобів, прийомів і принципів, за допомогою яких можна досягти бажаних наукових результатів.

Метод дослідження слід відрізняти від його методики. Методика становить сукупність технічних засобів збирання, зберігання, систематизації та узагальнення наукового матеріалу.

Серед методів наукового дослідження держави і права розрізняють загальнофілософські, які застосовуються всіма на¬уками, приватаонаукові, які застосовуються окремими групами наук.

Упродовж багатьох років юридична наука базувалася на принципі філософського монізму. Єдиним всеохоплюючим ме¬тодом дослідження державно-правових явищ вважався діалек¬тичний матеріалізм. В основі цього методу ле¬жить принцип всебічності наукового дослідження. Це означає, що юридичні явища досліджуються з різних боків їх виникнення, розвитку, ознак, сутності, форми, ролі в суспільстві і ефектив¬ності, перспектив розвитку тощо. Державно-правові явища повинні розглядатись у динаміці, на шляху від простого до складного, від менш до більш ефективних, від таких, що гальмують державно-правовий прогрес, до таких, що йому сприяють.

великого методо¬логічного значення набуває визнання існування загальних мето-дологічних орієнтирів. до них слід віднести орієнтацію на загальнолюдські цінності, на побудову демократичної, соціальної, правової дер¬жави, на додержання принципів гуманізму, поваги людської гідності, свободи, справедливості.

Ось деякі методи, що мають загальнонаукове значення і особ¬ливо широко використовуються юридичною наукою.

Велика роль у формуванні юридичної науки належить фор¬мально-логічному методу. Особливість цього специфічного для юриспруденції методу полягає в зосе¬редженні уваги на логічній обробці правових норм. З допомогою різних логічних операцій окремі правові положення трансформу¬ються в загальні поняття, з яких, у свою чергу, виводяться певні логічні наслідки, здійснюється їхнє логічне тлумачення. Недоліком застосу¬вання формально-логічного методу є певна його однобокість. Він не забезпечує необхідної повноти в дослідженні державно-пра¬вових явищ, майже не відбиває зв'язку держави і права з іншими суспільними явищами. Цінність цього методу полягає в тому, що він дає можливість висловлювати в коротких дефініціях всю різнобіч¬ність і багатство державно-правових явищ.

Застосування історико-порівняльного методу передбачає різні напрями порівняння державно-правових явищ. Аналіз певно¬го явища на різних історичних етапах сприяє встановленню тен¬денцій і закономірностей його розвитку. Історичні порівняння можуть здійснюватися і з розвитком держави і права іноземних країн і їх окремих інститутів. Це дає можливість виявити всезагальні спільні риси і відмінності дер¬жавно-правових явищ, їх позитивні і негативні риси.

Конкретно-соціологічний метод дослідження завжди пов'язаний з дослідженням державно-правової практики. Прак¬тичні матеріали можуть бути одержані внаслідок спостереження, опитування, анкетування, ознайомлення з судовою та іншою дер¬жавно-правовою практикою, документами, статистичними дани¬ми, шляхом моделювання, проведення експериментів.

Системний аналіз у правовій науці побудований на погляді на державу і право_як системи, що складаються з окремих еле¬ментів. Між елементами кожної системи існує взаємозв'язок, яким обумовлюються місце і роль кожного елементу в цій сис¬темі. Завдання наукового дослідження полягає в тому, щоб уста¬новити структуру певної правової або державної системи і взаємозв'язок кожного її елементу з іншими елементами тієї ж системи і з вищестоящою системою.

Усі методи дослідження держави і права тісно пов'язані між собою і застосовуються у поєднанні один з одним. При цьому окремі спеціальні методи можна розглядати як засоби задоволення тих чи інших вимог загальнофілософського методу. Спільне одноразове застосування різних методів сприяє задово¬ленню всебічності наукового дослідження.