- •1. Завдання юридичної науки на сучасному етапі державно-правової розбудови України.
- •2. Система юридичних наук: поняття та структура.
- •3. Теорія держави і права в системі юридичних наук
- •4. Предмет теорії держави та права, її співвідношення з іншими суспільними науками.
- •5. Методи пізнання держави та права.
- •6. Суспільна влада та соціальні норми в первісному суспільстві.
- •7. Загальні закономірності та різноманітність форм виникнення держави.
- •8. Наукові концепції походження держави та права.
- •9. Особливості виникнення європейських держав.
- •10. Особливості виникнення держав на сході.
- •11. Державна влада: поняття і загальна характеристика.
- •12.Поняття держави. Держава як політична й територіальна організація суспільства.
- •13.Ознаки держави, що відрізняють її від суспільної влади первісного суспільства.
- •14.Сутність держави та її еволюція. Класове та загальносоціальне у сутності держави.
- •15. Функції держави: поняття та класифікація. Еволюція функцій сучасної української держави.
- •17. Правові форми діяльності держави, їх різновиди.
- •18. Україна як суверенна держава.
- •19. Поняття державного суверенітету та його основні риси.
- •20. Україна як демократична, правова, соціальна держава.
- •21. Поняття, структура та суб'єкти політичної системи суспільства.
- •22. Держава в політичній системі суспільства.
- •24. Громадянське суспільство: поняття та загальна характеристика.
- •25. Співвідношення громадянського суспільства та держави.
- •26. Форма держави: поняття та структура.
- •27. Форма державного правління.
- •28. Парламентська, президентська,напівпрезидентська республіки
- •30. Форми державного (політичного) режиму.
- •31. Держави соціально-демократичної орієнтації: поняття, сутність, функції.
- •40. Загальна характеристика місцевого самоврядування в Україні.
- •41. Конституція України, її ознаки, місце і роль в системі нормативно-правових актів.
- •46.Принципи права:поняття, різновиди та їх роль у правовому регулюванні суспільних відносин.
- •47.Соціальні норми: поняття та види. Всі види норм (норма — це певне правило) можна умовно поділити на дві групи:
- •49.Взаємодія права та моралі в процесі правотворчості.
- •57.Правові аксіоми, презумпції та фікції.
- •75. Дія нпа у просторі та за колом осіб.
- •89.Види правовідносин
- •91. Склад правовідносин
- •105. Юридичний склад правопорушень.
- •106. Юридична відповідальність:поняття, ознаки, види.
- •107. Мета і принципи юридичної відповідальності.
- •108. Обставини, що виключають юридичну відповідальність та звільняють від юридичної відповідальності.
- •109. Поняття і сутність правового регулювання.
- •110. Основні стадії правового регулювання.
110. Основні стадії правового регулювання.
Правове регулювання — це процес, що триває в часі, який є досить складним і довготривалим.
Процес правового регулювання охоплює кілька стадій або етапів.
Першим з них є правова регламентація суспільних відносин — це стадія, на якій відбувається розробка юридичних норм, здійснюється загальне неіндивідуалізоване регулювання суспільних відносин.
Перший етап правового регулювання тісно пов’язаний із правотворчістю — діяльністю, спрямованою на створення правових норм, яка починається з виявлення потреби у правовому регулюванні і закінчується прийняттям і введенням у дію правових розпоряджень. В сучасній юридичній науці сформувалась думка, згідно з якою правотворчість — це процес пізнання і оцінки правових потреб суспільства і держави, формування і прийняття нормативних актів уповноваженими суб’єктами в межах відповідних процедур. Нормативні рішення мають носити істинно правовий характер, прийматись з урахуванням усього спектра умов життєдіяльності суспільства та реальних суспільних потреб.
Другим етапом виступає конкретизація прав і обов’язків у випадках, коли настає ситуація, передбачена нормою права (певний юридичний факт), у результаті якої суб’єкти вступають у правовідносини і у них виникають взаємопов’язані суб’єктивні права й юридичні обо-в’язки. Проте не завжди для виникнення правових відносин достатньо самих юридичних фактів. Як відомо, деякі відносини можуть розпочатись лише за участі спеціально уповноважених органів, що приймають індивідуальне рішення, на основі якого суб’єкти наділяються правами та обов’язками. Такі правозастосовчі рішення самі виступають у ролі юридичних фактів, які в окремих випадках мають вирішальне значення.
Третій етап правового регулювання є кінцевою стадією процесу правового регулювання, який завершується фактичною реалізацією, впровадженням у життя прав і обов’язків суб’єктами правових відносин у формі використання, дотримання і виконання. Реалізація права є результатом правового регулювання і постає як завершальний підсумок специфічного правового впливу, що здійснюється як суто правовими засобами, так і внаслідок виховного, інформаційного, ідеологічного та іншого впливу права на поведінку суб’єктів. На цій основі встановлюється режим законності і правопорядку.